Нині українська енергетика змушена вести «бойові дії» одночасно на двох фронтах: зовнішньому і внутрішньому. Російська агресія на сході України та анексія Криму, використання Кремлем блакитного палива в якості інструменту економічного шантажу та політичного тиску на Київ, самостійне розподілення «Газпромом» обсягів поставки природного газу до так званих «ДНР» та «ЛНР» та як результат ‒ втручання у внутрішні справи української держави – все це комплекс питань зовнішнього енергетичного фронту. Україна може боротись із зовнішньою енергетичною агресією через диверсифікацію поставок вуглеводнів, збільшення внутрішнього видобутку і розвиток партнерських відносин влади з приватними інвесторами у сфері газовидобутку.
Втім, на внутрішньому енергетичному ринку національні газовидобувники змушені протистояти фіскальному тиску українського уряду. Прийняття закону про підвищення рентної плати за користування надрами з 20% до 70% для «Укргазвидобування» та «Укрнафти», перш за все,– швидкий спосіб наповнення державного бюджету. За словами Міністра фінансів Наталії Яресько, від податкових нововведень держбюджет отримає додатково 9 млрд грн. Втім, втрати для іміджу держави та її інвестиційної привабливості ‒ набагато суттєвіші у порівняні із «віртуальними» 9 млрд грн.
По-перше, уряд розраховує, що після зростання рентної плати обсяги видобутку газу приватними компаніями залишаться без змін. Втім, очікувано, що зростання ренти призведе до зниження видобутку, в результаті чого впадуть і податкові надходження до бюджету. Більше того, ті обсяги газу, котрі не будуть видобуті національним виробником, уряд закуповуватиме за кордоном, а це вже ‒ відтік валюти та можливі збитки бюджету у розмірі 14-16 млрд грн. По-друге, через погіршення інвестиційного клімату інвестори залишатимуть український енергетичний ринок, не лише виводячи свій капітал, але й згортаючи виробничий процес. Це, знову ж таки, вдарить по соціальній складовій та загрожує безробіттям для кваліфікованого персоналу.
Звістка в кінці 2014 року про те, що компанія Chevron в односторонньому порядку вирішила вийти з проекту щодо розвідки, освоєння та видобутку сланцевого газу на Олеській площині в Західній Україні через зростання податкового навантаження, повинна була б змусити уряд «перезавантажити» фіскальну політику щодо газовидобування. Зокрема, за словами Пітера Кларка, регіонального представника Chevron в Україні, «недружній податковий режим зробив більше, щоб убити Олеський проект, ніж війна на сході України». Нагадаємо, що компанія Chevron в 2015-2017 рр. планувала інвестувати на геологорозвідувальні та сейсмічні дослідження, а також розвідку і буріння свердловин близько $350 млн. Далі компанія планувала упродовж наступних 50 років інвестувати у видобуток газу в Україні щонайменше $10 млрд. Сьогодні так звані «кабінетні» дослідження ресурсів Олеської площі за даними компанії оцінюються в 2,98 трлн кубометрів газу. Не виключено, що цей показник зросте після «польових» досліджень. Річний обсяг видобутку може сягати близько 10 млрд кубометрів.
Інша компанія ‒ Royal Dutch Shell ‒ заморозила свої проекти в Східній Україні (Юзівський проект) у червні 2014 року через наближення зони бойових дій. Від пропозиції української сторони надати натомість іншу платформу для проведення розвідувальних та бурильних робіт Shell відмовилась. Логічно, що вирішальними чинниками відмови компанії стали погіршення умов конкуренції на ринку та фіскальний тиск. Ще один міжнародний гігант ‒ ExxonMobil ‒ призупинив свою участь у консорціумі компаній щодо розвідки та буріння на шельфі Чорного моря неподалік від Кримського узбережжя після анексії півострову Росією. Компанія готова була на початковій стадії проекту інвестувати $325 млн у розвідувальні роботи.
Внаслідок дискримінаційних економічних умов на ринку вітчизняного газовидобутку вже заявила про згортання своїх інвестиційних програм британська компанія з українськими активами JKX Oil&Gas, котра через зростання рентної плати оцінила свої збитки у розмірі $10 млн, що становить майже чверть бюджету програми капітальних вкладень на 2014 рік. Зростання податкового навантаження на газовидобувну галузь в кінці 2014 року змусило «Смарт-Холдинг», що володіє нафтогазовидобувною компанією Regal Petroleum, прийняти рішення про скорочення капітальних інвестицій у геологорозвідувальні роботи. Так, за програмою буріння компанія знизила інвестиції з запланованих $50-60 млн до $10 млн. Власне, виділений обсяг на буріння є тим критичним мінімумом, що дозволяє сьогодні зберегти вже існуючий рівень видобутку, тобто мова про нарощування обсягів видобування взагалі не йде.
У підсумку постає риторичне питання: замість того, щоб просити кредит у МВФ, котрий частково піде на латання «енергетичних» дірок (борг «Нафтогазу» ‒ більше 120 млрд грн), можливо, слід створити сприятливі умови для приватних газовидобувних підприємств. Адже держава жодним чином не допомагає приватникам (в Україні немає пільгового кредитування, як у Британії або субсидій, як у Франції), а в результаті отримує збільшення газовидобутку. У 2014 році в Україні приватні виробники збільшили видобуток газу на 18%, до 3,3 млрд кубометрів газу. Отож, чи потрібен нам внутрішній енергетичний фронт?
