В Украине появятся платные дороги, примерные сроки уже понятны - замминистра

Заступник міністра економічного розвитку і торгівлі МИХАЙЛО ТІТАРЧУК в інтерв'ю "Апострофу" розповів про цифрову економіку, її вплив на зростання ВВП, концесійне законодавство, платні дороги в Україні, захист інтелектуальної власності та кібербезпеку в країні.

- Прем'єр Володимир Гройсман заявив про те, що ВВП України в цьому році може зрости до 5-7%. Наскільки це можливо?

- Насправді ми повинні розуміти із заяви Володимира Борисовича, 5-7% - що це таке? У січні ми ухвалили концепцію розвитку цифрової економіки. Цифрова економіка – це майбутнє. Вона базується на цифровій інфраструктурі, цифрових технологіях. Це показав і досвід наших сусідів з Європи. Наприклад, у Румунії зараз ВВП складає 7%, це найвищий показник в Європі, і це завдяки розповсюдженню широкосмугового інтернету. Цифрова економіка неможлива без проникнення інтернету в усі регіони країни. Можу сказати, що 5-7% стануть реальністю, коли ми почнемо імплементувати Концепцію розвитку цифрової економіки. Насправді, в таких країнах, як Естонія, Швеція, Німеччина, Корея, підвищення ВВП – 15-20%. Якщо ми керуємось цифрами аналогової економіки, на сьогодні відбулась макростабілізація. Минулого року ВВП зріс на 2,3%. У порівнянні з останніми двома роками це, я вважаю, великий стрибок, тому що в 2015 році було мінус 9%, а інфляція була близько 40%.

Концепція, яку ми ухвалили, – це амбітний план. Він реальний, і ми розуміємо, що це те, що ми мали розпочати п’ять років тому, але є вже фундамент, і ми поставили за ціль до кінця 2020 року залучити практично всі сфери економіки до цифровізації. У 2015 році був Всесвітній економічний форум, на якому Клаус Шваб, відомий німецький економіст, сказав, що цифрова економіка – це не просто слова, це майбутнє, це розвиток ВВП на 20%.

- Ви сказали, що цей процес вже запущений. Тобто зростання ВВП 5-7% - це не на цей рік малось на увазі?

- Ми робимо консенсус-прогноз і робимо свій прогноз, що стосується ВВП. На 2018 рік ми прогнозуємо зростання ВВП на 3%, згідно з рейтингом Moody's, це 3,5%. Це стосовно аналогової економіки. Якщо ми якомога скоріше почнемо імплементувати цифрову економіку в реальному секторі, це пришвидшить процес. Задача стоїть – максимально зробити все можливе, щоб зростання ВВП щороку було не нижче 5-7%.

Хотів би ще додати, бо не всі знають, що таке взагалі цифрова економіка. У Ізраїлі 10 років тому підключили депресивний район до широкосмугового інтернету. Прем’єр-міністр навіть провів урок історії по всьому Ізраїлю. Що це дало? Завдяки перевагам цифрового світу, громади почали розвиватися швидше, ніж очікували. У них був доступ до інформації. Люди змогли отримати не просто електронні послуги. Коли ми кажемо про боротьбу з тіньовою економікою, то, по-перше, це (розвиток технологій, - "Апостроф") – можливість використовувати кредитні картки.

Цей досвід ми хочемо максимально розповсюдити всіма населеними пунктами України. Ти знаходишся, наприклад, у Львівській області в сільській місцевості, у тебе немає можливості їхати до районного центру, щоб отримати якесь свідоцтво. Коли є доступ до інтернету, а держава дає таку можливість, людина може спокійно замовити і отримати в електронному вигляді будь-яку довідку. Це економить час і сприяє боротьбі з корупцією. Якщо казати далі – у нас є важкодоступні райони. Не повсюди є 3G. І ми маємо розуміти, що цифрова економіка базується на інфраструктурі, а вона може бути м’яка і тверда. Тверда – це 3G, 4G, а м’яка – це MobileID, BankID. Людина зможе через телефон замовляти певні послуги, там вже є цифровий підпис. В Естонії цей процес дуже ефективно себе зарекомендував. Він показує, як можна знизити певні ризики маніпуляцій під час голосування (в Естонії активно впроваджене інтернет-голосування на виборах, - "Апостроф").

- Яніку Меріло було запрошено з Естонії в Україну саме запроваджувати електронне урядування. Наскільки це було успішно зроблено за останні 3-4 роки?

- У нас є Державне агентство з питань електронного урядування. Директор цього агентства – Олександр Риженко. Коли розробляли концепцію, ми залучали не просто фахових експертів з міністерства, залучені були всі – міністерства, експерти з бізнесу, великі IT-компанії. Нам у цьому процесі дуже допомагало це агентство.

- Як наразі розвивається концесійне законодавство в Україні?

- На сьогодні постало нагальне питання ухвалення нового законопроекту про концесії. На жаль, в нас досі діє законодавство 1999 року в цій сфері: чотири закони, які чітко не врегульовують цю сферу. Вони є незрозумілими для потенційних інвесторів. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зробило комплексний законопроект, який об’єднує та модернізує чотири чинних законопроекти. Там всі сфери: не просто дороги, але й аеропорти, порти, об’єкти ЖКГ, лікарні, школи. Це розвиток економіки, реальні інвестиції в країну.

- Тобто це інвестиції на приватному і на державному рівнях?

- Так. Можу розказати на прикладі доріг, щоб було зрозуміліше. Є траса Львів-Київ. Є приватний партнер, який хоче інвестувати в інфраструктуру. У таких умовах держава має гарантувати певні речі для інвестора: щоб він розумів, що він свої інвестиції зможе повернути за 20 років. Але найголовніша умова такого партнерства – покращення якості послуг для наших громадян. Приклад Європи: 50 тисяч кілометрів доріг тільки на умовах концесій було збудовано, там найбільш поширена форма платних доріг. Але є альтернатива. Це означає, що людина або обирає "хайвей" і їде за певну суму цей проміжок шляху три години, або обирає гіршу альтернативну дорогу – і шлях займає п’ять годин. Якщо казати про розвиток концесійних проектів, скажу цифрами на прикладі сусідів: Туреччина залучила 120 млрд доларів тільки на формі державного-приватного партнерства. За 2016 рік у ЄС – 69 угод, приблизно 12 млрд євро.

- Коли говорять про те, що беруть найкращі в світі практики та намагаються адаптувати в Україні, то чомусь нічого не вдається. Як ви вважаєте, чому?

- Ми пішли іншим шляхом. Ми взяли ці практики, але із врахуванням законодавчих українських реалій. Ми побачили, що для коректної роботи законопроекту про концесії треба прописати зміни в 35 чинних законів. Це був великий шмат роботи для наших фахівців, плюс ми залучали спеціалістів ЄБРР. Ми розуміли, що не можемо просто скопіювати законодавство Франції на базі України. Ми маємо враховувати певні речі. Було законодавство, але воно було настільки непривабливе і ризиковане для інвесторів... Коли інвестор інвестує, він має бути впевнений, що завтра нічого не зміниться в законодавстві, що він буде спокійно працювати. Ми маємо розуміти, що кожен проект повинен мати свою історію. Ти не можеш скопіювати законодавство про концесію доріг і застосувати його до реконструкції лікарні. У нас із Туреччиною робоча група з державно-приватного партнерства, ми вчимося їхньому досвіду. Там, наприклад, за вісім років збудували 35 лікарень за формою державно-приватного партнерства. Найбільша лікарня у світі – в Анкарі. Вони підвищили якість послуг для населення. Я вже не кажу про дитячі садочки, школи. Ці форми працюють. Головна проблема: є інвестори, є об’єкти, не було людей, які можуть провести якісний аналіз ефективності. Зараз ці люди з’являються, в нас вже є структура. Я вважаю, що це є чинником зростання ВВП, бо без інфраструктури в нас не буде розвиватися економіка. На сьогодні, згідно з аудитом, нам потрібно 35 млрд доларів на відновлення існуючої інфраструктури. А ми хочемо створити нову.

- Про платні дороги вже говорять декілька років. Як ви вважаєте, коли вони з’являться в Україні?

- Коли Верховна Рада ухвалить наш законопроект про концесії, десь у другому-третьому кварталах цього року. І вже після цього можна відраховувати час. Це непросте питання, коли дорога з’явиться – повинна бути альтернатива. А тоді ще є земельне питання. Звісно, ти вчишся на своїх помилках, тому будемо дивитися, як буде проходити цей процес. Найголовніше – щоб законодавство було чітким, відповідало не тільки міжнародній практиці, а й було зрозумілим та привабливим для інвесторів. Кожен проект може структуруватися від року до п’яти, це не питання двох місяців.

- За вашими словами, щоб концесійна дорога окупилася, потрібно 20-30 років. На такій трасі має бути потік автомашин 18-20 тисяч, правильно?

- Згідно з нашими підрахунками, трафік має бути 38 тисяч машин на день. При цьому інвестор зобов’язується, щоб дорога була якісна: якщо яма протягом доби не залатана – штрафні санкції. Держава зі свого боку гарантує мінімальний потік 38 тисяч машин. Якщо в якусь добу буде 36 тис., то за 2 тисячі різниці держава має компенсувати. Тут є баланс із обох боків: держава гарантує потік, а інвестор гарантує, що якість дороги не погіршиться. Формула дозволяє повернути інвестиції на дорогах. Це, як правило, 20-25 років.

- З таким трафіком на день є лише декілька трас в Україні. Київ-Одеса…

- Я думаю, що це питання до Мінінфраструктури. Потрібно це економічно прорахувати, щоб Міністерство інфраструктури разом із Укравтодором могли це використовувати для реалізації проектів. На сьогодні, за моєю інформацією, на нашій Київський об’їзній дорозі є потік. Звісно, треба подивитися. Ніхто не думав, що поїзд "Інтерсіті" до Польщі буде вщент забитий людьми. Зараз там постійно повні вагони. Якщо в нас з’явиться дорога Київ-Львів або Вінниця-Одеса, в нас буде потік. Треба прораховувати.

- Україна з року в рік потрапляє в рейтинг найбільш піратських країн. Яка ситуація наразі із захистом інтелектуальної власності?

- 27 років ця сфера не була врегульована. Було багато чинників. При цьому проблеми в сфері інтелектуальної власності треба розділяти. Є колективне управління, є патентне відомство, тобто винаходи, корисні моделі. Звісно, за інтернет-піратством ми опинилися в "списку 301" (звіті, в якому щорічно повідомляється про торговельні бар'єри для американських компаній і продукції через порушення законів щодо інтелектуальної власності, - "Апостроф") – це стосується захисту або порушень інтересів американських компаній, права інтелектуальної власності. Перше питання – інтернет-піратство. У 2017 році Україна ухвалила законопроект про підтримку кінематографу, де чітко прописані механізми боротьби з інтернет-піратством. Після цього етапу вже пішло полегшення. Почали закривати інтернет-ресурси з нелегальним контентом, з’явилася боротьба, тому що Україна була однією з найбільш піратських країн.

У списку важливих для США питань три пункти: інтернет-піратство, прозорий збір роялті, легалізація програмного забезпечення. За першим пунктом ми виконали, зараз ми працюємо над ефективністю реалізації.

Друге. 20 грудня уряд ухвалив комплексний законопроект, що стосується організацій колективного управління. У 2015 році ми напрацювали його з міжнародними експертами. Наразі ми пройшли перше слухання в комітеті Верховної Ради з питань освіти і науки. Дуже вдало, бо всі сторони розуміють, що нам як країні законопроект вкрай потрібен. 22 грудня президент США Дональд Трамп дав Україні 120 днів на врегулювання питання з колективним управлінням авторськими правами. Це згідно з повідомленням Офісу торгового представника США. Я вірю, що ми вкладемося і до 26 квітня ухвалимо цей законопроект. Якщо ми не ухвалимо, то будуть проблеми з преференціями. Наразі Україна має можливість ввозити до США певні товари без мита. На сьогодні ми використовуємо ці преференції для 3500 найменувань. Вони визначили перелік зі 155 товарів, щодо яких можуть бути припинені преференції. Це більше іміджева втрата. Відзначу також, що коли наші міжнародні партнери намагаються захищати свої інтереси, для нас це також можливість захистити інтереси українських митців, які нарешті можуть отримати справжні кошти за свої твори, пісні. Це дасть стимул розвитку індустрії. У 2016 році Україна зібрала всього 2,7 млн євро роялті, це в 410 разів менше, ніж Франція, в 652 рази менше, ніж США. Сфера знаходиться в тіні, вона була корумпована, законодавчо неврегульована, і ми будемо добиватися врегулювання у цьому році.

- Тобто якщо до квітня не встигнемо ухвалити цей законопроект, то преференції, які надали США, можуть бути відібрані?

- Так, за цими позиціями товарів можуть бути відібрані. Але я – оптиміст і вважаю, що ми встигнемо його ухвалити.

- Існує й проблема того, що автори в Україні не отримають роялті за інтелектуальну власність.

- Так. Коли Кузьма Скрябін загинув, його сім’я отримала дуже маленьку суму роялті. В той час, коли його пісні звучали повсюди: на радіо, концертах, в ресторанах, кафе. Зараз у нас хаос. По-перше, у нас 20 організацій колективного управління, коли у світі та Європі їх зазвичай до п’яти на країну. І кожна відповідає за певний вид: публічне сповіщення (виконання творів публічно), показ фільмів у кінотеатрах, концерти тощо. Тобто є організація, з котрої можна спитати.

По-друге, вони зараз нам не звітують: ми не знаємо, скільки вони коштів збирають. Після ухвалення законопроекту автори зможуть вибирати директора організації колективного управління, можуть бути в наглядовій раді. І буде прозоро видно, скільки організація зібрала, скільки розподілила та скільки залишила собі на адміністративні витрати. Такого ще не було. Ми робимо цю сферу дуже прозорою. Усі ці організації мають бути не державні, а приватні. Вони самі вирішують свої питання. Ми повинні тільки створити умови для того, щоб законодавчо у них було все врегульовано.

- Минулого року президент Петро Порошенко підписав указ про створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Для чого потрібен окремий суд?

- Це дуже добра новина. Що взагалі таке "інтелектуальна власність"? Це те, що ми маємо поважати та захищати. Чим вищий рівень захищеності інтелектуальної власності в країні, тим більш охоче інвестори будуть заходити сюди. Якщо рівень низький – жодних інвестиції не буде, а отже, не буде й інноваційних винаходів. Спеціалізовані суди – це одна зі стадій реформи. Наприклад, коли в людини вкрали винахід, здублювали патент, людина зверталась до звичайного суду. Ця сфера непроста і має регулюватися спеціалізованим судом. Це не наша видумка, а міжнародна практика. Коли інвестор-іноземець бачить, що в нас є спеціальний суд, він розуміє, що його права будуть більш надійно захищені. Якщо правоохоронні органи спрацювали, передали справу, то суд має визначити, чи було правопорушення. Ми очікуємо в цьому році запуск роботи суду. Це 21 суддя. За моєю інформацією, подалися більше 200 кандидатів.

- Які критерії їх відбору?

- Вища юридична освіта, досвід роботи в судах. Я точно не знаю, бо не впливаю на цей процес, але ми дуже очікуємо результатів.

Також нещодавно створили Раду з інтелектуальної власності. Це – не просто дорадчий орган, він створений для правильної комунікації та врегулювання певних питань на законодавчому рівні. Ми можемо не знати певні речі, які відбуваються на ринку, тому дуже важливо почути кіберполіцію, представників, які працюють у судах, які кейси бувають, де треба допомогти. Ми можемо точково підготувати деякі речі, створити умови, за яких все буде прозоро. Це має бути фаховий орган, який опікується інтелектуальною власністю країни.

- Цифрова економіка – дуже вразлива для кібератак. У цьому ключі хочеться почути вашу думку про рівень нашої кіберполіції і те, як протистояти кібератакам, що в останні роки стали такими частими.

- Дійсно, зараз не треба фізично використовувати війська, щоб напасти на країну, достатньо атакувати через певні ресурси, зруйнувати економіку, зупинити атомну станцію або просто зробити хаос в архівах, реєстрах. У нас були серйозні виклики в 2017 році, коли намагалися атакувати казначейство, Мінфін, практично всі міністерства. Добре, що все вчасно врегулювали.

Я не можу оцінювати роботу кіберполіції. По-перше, вона була створена нещодавно. Але я побачив, що там працюють справжні фахівці. Людям потрібен час, це нова структура, але вона дуже для нас важлива. Не може існувати країна без кібербезпеки. Основні ризики – атака через інтернет. По-друге, це базис для подальшого розвитку. Ти не можеш створювати Smart City (хоча в Україні нема жодного "розумного міста") без системи кібербезпеки. У Кореї концепція Smart City базується на доступі до широкосмугового інтернету, швидкість від 30 Мбіт/с до 100 Мбіт/с, а також кібербезпеці. Перше питання, яке сьогодні має поставити держава, - який рівень безпеки в країні? Адже державна інформація може бути зруйнована або пошкоджена. Ми не можемо цього дозволити. І це питання номер один сьогодні.