Театр "Гармидер" відкрив безкоштовний доступ до вистави про родину Левчанівських

Незалежний театр "Гармидер" опублікував у вільному доступі відеозапис вистави "Кімната Левчанівської". Постановка розповідає історію двох жінок, чиї долі розгорталися на тлі політичних і суспільних змін першої половини XX століття.

Тепер побачити виставу можна безкоштовно онлайн. Про це Апострофу повідомила команда театру.

У центрі сюжету – Олена Левчанівська, громадська діячка, педагогиня та сенаторка Другої Речі Посполитої, і її донька Ірина, фотографка та дослідниця історії Луцька. Протягом життя Ірина намагалася з'ясувати правду про зникнення матері, репресованої радянською владою, а також зберігала родинний архів.

Читайте також: Перетин культур на межі регіонів – чому варто відвідати "Тигроловів" від театру "Золоті ворота".

Ірина Левчанівська прожила 98 років, стала свідком багатьох історичних подій на Волині та до кінця життя вболівала за незалежність України. Режисер Олесь Санін поділився спогадами про її ставлення до своєї держави.

"Була в неї одна фраза, яку я запам'ятав назавжди. Вона казала: я пережила польську владу. Я пережила Перших Совєтів. Я пережила Німців. Я пережила Других Совєтів. Зараз я в незалежній Україні. Я не хочу переживати незалежну Україну. Бо це наша держава. Я таких слів про теплоту до України не чув від жодного політика", – розповів режисер.

Постановку створили на основі архівних документів і спогадів. Відеоверсія вистави доступна для безкоштовного перегляду на YouTube.

Проєкт реалізували за підтримки Українського культурного фонду в межах програми "Флагманські події".

Хто така Олена Левчанівська

Олена Левчанівська (1881–1940) – українська політична та громадська діячка, педагогиня, учасниця "Просвіти", авторка волинських часописів і співорганізаторка Українського клубу. Вона народилася та жила на Волині.

У 1922 році Левчанівська стала членкинею Сенату Другої Речі Посполитої та обіймала цю посаду до 1927 року. Використовуючи свій політичний статус, вона представляла інтереси українців на міжнародному рівні, надавала землякам правову допомогу й виступала проти примусової асиміляції. Також діячка захищала українську мову від утисків тодішньої влади та сприяла поширенню освіти, зокрема серед жінок. Вона активно долучалася до розвитку українського жіночого руху.

Після встановлення радянської влади Олену Левчанівську заарештували. У 1940 році вона загинула від рук працівників НКВС. Точні місце й обставини її розстрілу досі документально не підтверджені, однак її ім'я є у списку розстріляних. За радянських часів поширювалася інша версія: нібито Левчанівську заслали до Казахстану, де вона померла.

Ірина Левчанівська (1913–2011) – донька Олени Левчанівської, краєзнавиця, громадська діячка, фотографка й документалістка, а також одна з перших учасниць волинського "Пласту". Після відновлення незалежності України вона долучилася до відродження пластового руху.

Упродовж життя Ірина фотографувала Луцьк, створювала слайд-фільми та збирала світлини, листи, кіноматеріали й спогади. Не маючи профільної освіти, вона працювала над документальними фільмами на кіностудії "Волинь". В архівах збереглися її роботи "Щоб було гарно на землі" та "Найстрашніший звір".

За радянських часів Ірина, ризикуючи собою, зберігала сімейний архів і пам'ять про репресовану матір. Нині в Державному архіві Волинської області зберігається 6712 експонатів, пов'язаних із родиною Левчанівських.

Нагадаємо, вистава "Озерний вітер" від театру "Гармидер" про великий міф створення Волині рушила у всеукраїнський тур. 

Цікаві новини для вас:

• Секс, рок-н-рол і допомога в'язням: 10 фактів про неймовірного Юрка Покальчука.
• Реформатор української сценографії, який працював із Курбасом – у Києві триває виставка доробку Анатоля Петрицького.
• Персонажі "Гамлета" з картами Таро: театр "Золоті ворота" підготував виставу за Стоппардом.