Незалежний театр "Гармидер" вирушає у всеукраїнський тур із виставою "Озерний вітер" – сценічним втіленням однойменної повісті Юрка Покальчука.
Постановку створили у співпраці з Літературною платформою "Фронтера" та "Алгоритм дій" як частину масштабного проєкту з повернення імені Пако до сучасного культурного простору та ревіталізації креативного простору "Дім Пако" у Луцьку.
Після прем'єри у Луцьку 2 та 3 травня вистава вирушила у всеукраїнський тур. Київський показ відбудеться 19 травня на "Сцені 6".
Читайте також: "Ненароджені для війни": у Києві покажуть вистави Третього армійського корпусу.
Режисерка та авторка інсценізації Руслана Порицька розповіла:
До дня театру говорили з нашою аудиторією стосовно того, яким вони бачать театр сьогодні. Глядачі коментували, що зараз хочеться світлих історій, які дають надію, мають певну філософію радості і створюють емоцію, яка сприяє стійкості. І коли мені трапився твір Юрка Покальчука, то все це я там побачила.
Продовження після рекламиРЕКЛАМА
"Озерний вітер" – автентичне волинське фентезі з колоритом Полісся. У центрі сюжету – юнак Волин, який після зустрічі з Царівною О стає княжичем озерного світу. Вистава досліджує дорослішання, пошук ідентичності, любов і межу між людським та міфологічним світами.
Руслана Порицька додає:
А ще мені дуже до вподоби саме ця історія, оскільки вона і про те, що життя не закінчується після смерті. Що є щось більше. Те, що дозволяє людині в процесі переродження все одно залишатися присутнім. І ця філософія мені видалася дуже потрібною нам сьогоднішнім.
Режисерка також зізналася, що процес інсценізації тексту був надскладним, адже він не побудований як класична драматургія з чіткою лінійною структурою, а радше існує як "горизонтальна" історія з елементами оповідності, близької до міфу чи грецького наративу:
Не хотілося зіпсувати його, от таку святковість, парадність. Текст такий несучасний, він начебто дійсно в якийсь дописемний час, ось так як ці літописи, писання, сказання, ось так передавалися.
Через це для постановки виникає ризик “перевантаження” або втрати балансу між поетичністю тексту і сценічною дією. Режисерка підкреслює, що важливо було не зруйнувати цю первинну "святковість" і архаїчність, але водночас перевести її в живу театральну форму.
Також важливим джерелом стали польові записи та усні свідчення з Полісся, які збирала зокрема Дарина Панас, де міфологічне сприйняття світу не відділяється від реального досвіду. Взаємодія з місцевими довела, що прадавня взаємодія з природою й духами лишилася:
Вони [частина команди, яка проводила дослідницьку експедицію] питають: "Русалки, взагалі, ви вірите в них?" Вони [місцеві] дивляться, так як не ненормальних: "А як же!" І вони їм залишають на зелені свята цукерки, щоб ті русалки пригощалися.
Особливу роль у виставі відіграє музика. Для постановки команда їздила в експедиції на Волинське Полісся, де записувала народні пісні та фольклорні мотиви. Музична продюсерка Дарина Панас зазначила:
Традиційна пісня та практики, котрі я пропонувала акторам, розкривають природу голосу конкретної людини, її фізіології, природних барв тембру. Це ми шукали та далі працювали вже над освоєнням поліфонічного співу, відточуванням майстерного матеріалу. Вигуки – притаманні русальним пісням українським, тож цей пласт теж взяли до адаптації у виставі.
У виставі звучать записи рідкісних музичних інструментів – вірменського дудука, колісної ліри, поліської дудки-викрутки, словацької фуяри, волинки, турецької зурни та навіть "свистка смерті" з Мексики.
Напередодні у Києві на вокзалі показали фрагмент легендарної світової вистави.
Візуальний світ "Озерного вітру" населяють русалки, Перелесник, Род, Рожаниця, Змієлюд, Морок, Потвора та інші персонажі дохристиянської міфології Полісся. Образи доповнюють авторські маски художниці Зірки Савки, яка розповіла, чим її привабив проєкт:
Мене захопили прадавні божества, які були пов'язані з природою. Я почала їх собі досліджувати, стилізувати і зображати об’ємними.
Для мене дуже сильно відгукувалося навіть у розмові сьогодні… всі ми знаємо, що українці прийняли християнство, але особисто моя суб'єктивна думка, що ми той народ, який звертався до прадавніх, поважав землю і земля давала. І я теж прихильна до того.
За словами художниці, співпраця над виставою стала для неї "супер-метчем".
Мені близька ця якась прадавня історія, відповідно тут ми маємо прадавні історії, і воно все докупи зліпилося.
Савка також наголошує, що команда працювала як єдиний організм, поєднуючи неймовірні костюми, створені Юлією Федосеєвою, пластику, маски та сценографію.
До команди вистави також увійшли саунд-дизайнерка Анна Івченко, режисерка з пластики Анна Масленнікова, відеохудожниця Дарина Громик та художниця зі сценічного освітлення Світлана Змєєва.
У постановці провідну роль Волина виконав Артур Березовський, якого єдиного обрали шляхом кастингу. У виставі також зіграли Юлія Варченко, Соломія Войтович, Юрій Ляшук, Дарина Громик, Вадим Хаїнський (директор луцького театру ляльок) , Єва Сардачук-Король, Анастасія Сергійчук, Яна Пех та Тарас Манькут.
Керівниця платформи "Алгоритм дій" та засновниця "Фронтери" Елла Яцута наголосила:
Для "Фронтери" й "Алгоритму дій" цей проєкт – спосіб повернути в сучасну культурну розмову постать Юрка Покальчука – письменника, перекладача й непересічну постать, яка суттєво вплинула на формування літературного середовища незалежної України.
Для нас важливо, що ця ініціатива поєднує кілька вимірів – сценічне втілення твору, перевидання книжки та ревіталізацію 'Дому Пако' в Луцьку як живого культурного простору. Саме такі проєкти допомагають не лише зберігати пам’ять про важливі імена, а й відкривати їх для нових поколінь.
Де покажуть "Озерний вітер"
Виставу за фентезі Пако покажуть у семи містах України:
- 19 травня, 19:00 – Київ, "Сцена 6"
- 21 травня, 18:00 – Полтава, театр імені Гоголя
- 30 червня, 18:30 – Львів, театр імені Лесі Українки
- 1 липня, 18:00 – Чернівці, театр імені Ольги Кобилянської
- 2 липня, 18:00 – Тернопіль, театр імені Тараса Шевченка
- 6 липня, 18:00 – Рівне, музично-драматичний театр
- 1 серпня, 18:00 – Івано-Франківськ, обласна філармонія.
Хто такий Пако-Перелесник
Юрко Покальчук (Пако) – письменник, перекладач, культурний менеджер, джазмен, науковець, медійник і наставник для молоді. Автор понад 20 художніх книжок – від еротичної прози до поетичних збірок.
Покальчук знав 13 мов, багато подорожував країнами Латинської Америки та відкрив українському читачеві тексти Хорхе Луїса Борхеса і Хуліо Кортасара, перекладаючи їх з іспанської. Він був співзасновником і першим президентом Асоціації українських письменників, а також літературного об'єднання "Пси святого Юра".
Наприкінці 1990-х – на початку 2000-х працював на телебаченні як сценарист і редактор. У цей період створив фільм "Зона особливої уваги" – про життя підлітків-вихованців Прилуцької колонії на Чернігівщині, якими він опікувався.
Сам себе Покальчук називав людиною авантюрного складу. Він згадував, як у 17 років, маючи 30 карбованців, пішки пройшов увесь Крим – близько 320 кілометрів. Згодом подорожував Кавказом, а на п'ятому курсі університету потрапив на практику до Індонезії, де навіть міг маскуватися під місцевого, щоб вільно подорожувати й спостерігати життя країни.
Самі дослідниці діяльності Пако, зокрема Руслана Порицька та Наталка Шепель, акторка театру "Гармидер", зазначають, що за психотипом Юрко сам був тим Перелесником з "Озерного вітру".
Серед своїх важливих впливів він називав Василя Стуса – старшого товариша по аспірантурі, якого вважав першим учителем і гуру. Стус водив його на мистецькі події та допомагав у перекладах поезії Федеріко Ґарсія Лорки.
Постать Покальчука неодноразово осмислювалася сучасними українськими авторами. Зокрема, Оксана Забужко присвятила йому есей "Коротка історія рок-н-ролу по-українськи", де писала:
Він був "рок-н-рольщик" усім життям і всією душею – можливо, взагалі останній рок-н-рольщик Європи. І вже точно єдиний, який зумів сполучити в собі "шістдесяті" наші – й західні.
Раніше ми розповідали, як у Палаці "Україна" пройшла національна кінопрем'єра "Мавка. Справжній міф".
Новини для вас:
- Поза межами канонів, без пошуку форми: у Flowerbed триває групова виставка абстракції.
- "Хто тут привид?": У Києві показали виставу харківської режисерки про війну.
- "Діти люблять відчувати": вчитель літератури записав експериментальний EP з учнями.
