Міністр Оборони – це людина, у якої є всі важелі і повноваження, щоб тримати ГШ за жабри і не допускати сваволі. Тому мені прям фізично важко слухати, як колишній міністр нарікає на ГК. Я принципово не чіпав Михайла, коли він був на посаді, бо щиро хотів, щоб у нього вийшло. Ну а тепер дозволю собі пару ремарок.
Мені до болю сумно, що більшість людей вважає МО чимось типу бухгалтерії ЗСУ, основний обовʼязок якої – купити, що сказали. А ще у нас дуже популярно говорити про кризу інституцій і те, що їх треба будувати, а потім тут же пропонувати неінституційні «милиці» для вирішення питання. Такою «милицею», наприклад, в 2022 стала ДССЗЗІ, через яку Мінцифра почала купувати дрони. Потім там був корупційний скандал і сумки з готівкою, але все якось замʼялось. Потім там змінили керівництво, її очолив Юрій Мироненко і все ніби стало краще. Потім він же займав дуже різні посади в МО і Мінцифрі, а зараз очолив Головну інспекцію МО. Я позитивно ставлюсь до Юри, але щиро вважаю, що не можна уміти все. Нажаль, після того як Умєров звільнив Ігоря Воронченко, інспекція, на мій погляд, лишається не дуже дієздатною.
Також розумію, що мало кому приходить в голову, що основною задачею МО є здійснення цивільно-демократичного контролю над ЗСУ. Звучить складно, правда? Давайте скажу простіше – однією з задач МО є на ранніх стадіях розбиратись, що не так в ЗСУ і це виправляти. Якщо потрібно – з посадкою причетних. Давайте візьмем для прикладу «Скелю». Це слово в МО було «іменем називним» вже більше року тому. Мало для кого було загадкою, що ж там коїться. Якби Головна інспекція була робоча та ефективна – вона могла б це перевірити і направити результати Міністру і в компетентні органи. Саме у неї (а не лише у військового омбудсмена) є потрібні повноваження.
Якби у нас як інституція працювало МО, то «скелі» душились би в зародку. Але Головна Інспекція, як була так і залишилась, не те щоб живою. Більше того – двох заступників, які реально розуміли проблематику в ГШ і вміли тримати їх за бари, звільнили. Саме після звільнення Гаврилюка і Мойсюка я зрозумів, що ця команда не стягнула. Заміни генералам не знайшлось, а нова команда МО занурилась у власний світ «рожевих поні» та красивих презентацій. Далі було питанням часу, коли їх знімуть, бо це був не конфлікт – це була сепарація МО в окрему бульбашку від ГШ та реальності.
Результатом цієї сепарації стали, зокрема походи в парламентський комітет представників МО, яких там вичитували як школярів, що банально не вивчили уроки (не читали потрібні для бесіди закони). Ставало очевидно, що в цієї команди вийшло точно не все. Крім уже згаданих речей, навіть у сьогоднішньому виступі я не почув конкретики про підготовку військових, рекрутинг іноземців, повернення СЗЧ та мобілізацію (непопулярну міру, без якої ніякі терміни служби неможливі).
Тому, при всій повазі, хто б не став наступним Міністром, дуже хочеться, щоб він чи вона розуміли чим саме прийдеться керувати.
Михайлу ж щира подяка за те, що вдалося. Про це сьогодні було сказано вже більш ніж достатньо. Цей пост про інше, про те, що МО – це зараз найскладніше в управлінні міністерство. І генералітет завжди готовий «проковтнути» нового міністра. Так Хомчак «проковтнув» Загороднюка і Тарана. Залужний – Резнікова. Сирський – Умєрова і Федорова. Дуже хочеться вірити, що наступним міністром ГШ подавиться. Для того, щоб так сталося, йому потрібно гарно вивчити «мат частину» і мати у своїй команді сильних гравців, навіть якщо ті приносять неприємні новини.
PS наперед скажу що на посади найближчим часом не претендую, пости на замовлення не пишу. Текст вище - це моя чесна думка.
Джерело: facebook.com/deynega
