Серія українських ударів далекобійними безпілотниками по об’єктах у глибині російської території свідчить про те, що Росія дедалі гостріше стикається з проблемами, які тривалий час були характерними для України, — обмеженими ресурсами систем протиповітряної оборони. Такого висновку дійшов німецький військовий аналітик і дослідник ракетних технологій Фабіан Гоффман у матеріалі для Missile Matters.
На його думку, атака на нафтопереробний завод у московському районі Капотня, здійснена 18 червня, стала однією з найрезультативніших українських операцій такого типу. Вона продемонструвала не лише здатність України завдавати ударів по стратегічних об’єктах далеко від фронту, а й виявила поступове послаблення російської системи повітряного захисту.
Експерт зазначає, що успіх таких атак став результатом тривалої кампанії зі знищення елементів російської ППО. Протягом останніх місяців українські сили регулярно завдавали ударів по радарах, пускових установках і зенітних комплексах на окупованих територіях та в Криму. Особливо значних втрат, за його словами, зазнала мережа радіолокаційного спостереження.
Гоффман нагадує, що лише навесні українська сторона повідомляла про ураження десятків радарів і комплексів протиповітряної оборони, зокрема систем "Тор", "Бук", "Оса", "Панцир", а також елементів С-300 і С-400. Сукупний ефект цих ударів, на його думку, полягає у зменшенні щільності оборонного прикриття та погіршенні можливостей виявлення повітряних цілей.
У результаті Росії доводиться розподіляти наявні засоби ППО на дедалі більшу територію, оскільки дальність українських ударних систем зростає, а кількість потенційних напрямків атак постійно збільшується.
Окрему увагу аналітик приділяє проблемі нестачі ракет-перехоплювачів. Якщо раніше про дефіцит таких боєприпасів говорили переважно щодо України, то тепер аналогічні труднощі можуть виникати й у Росії.
За словами Гоффмана, ще наприкінці 2025 року почали з’являтися ознаки того, що російські війська відчувають нестачу боєкомплектів для систем ППО. Зокрема, фіксувалися випадки використання застарілих ракет на окремих комплексах, а також повідомлення про обмежену кількість перехоплювачів на бойовому чергуванні.
Додатковим фактором є те, що російська оборонна промисловість змушена одночасно забезпечувати виробництво як ударних ракет і безпілотників, так і засобів протиповітряної оборони. Водночас обидва напрямки значною мірою залежать від доступу до мікроелектроніки та інших компонентів, постачання яких ускладнюється санкційними обмеженнями.
Аналітик наголошує, що сучасна війна дедалі більше підтверджує перевагу дешевших і масових ударних засобів над дорогими системами перехоплення. Подібну проблему вже відчули не лише Україна та Росія, а й інші держави, які стикаються з масовим використанням ракет і безпілотників.
На думку Гоффмана, світ поступово входить у нову епоху воєнних конфліктів, де далекобійні дрони та ракети стають доступними для все більшої кількості країн. За відсутності проривних технологій у сфері протиповітряної та протиракетної оборони навіть потужні системи захисту можуть не встигати компенсувати темпи зростання нових загроз.
Експерт підсумовує, що в затяжних війнах жодна країна не здатна нескінченно підтримувати необхідні запаси дорогих ракет-перехоплювачів, тоді як атакуючі засоби продовжують ставати дешевшими, численнішими та технологічно досконалішими.
Раніше ми писали, що Росія готується до розгортання системної мобілізаційної кампанії через зростаючі втрати на фронті та невиконання планів із набору контрактників. Нова масштабна хвиля призову, ймовірно, стартує ближче до осені, а її першочерговим плацдармом стануть тимчасово окуповані території України.
