Росія дедалі активніше використовує проти європейських країн тактику прихованого тиску, яку називають "тіньовою війною". Йдеться про диверсії, кібератаки, саботаж та інші операції, покликані залякати європейські держави й послабити їхню підтримку України.
У колонці для Bloomberg Opinion оглядач Гал Брендс зазначає, що Європа опинилася в ситуації, коли загроза вже не обмежується безпосередньо війною на сході континенту. Водночас неоднозначні сигнали з Вашингтона можуть ускладнювати завдання зі стримування Москви.
За словами Брендса, Кремль веде подібну кампанію проти Європи вже понад десятиліття. Одним із відомих прикладів стали вибухи на складах боєприпасів у Чехії у 2014 році, до яких, за даними розслідувань, були причетні російські розвідники.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну масштаби гібридного протистояння з європейськими країнами, за оцінкою оглядача, зросли. Західна допомога Україні та втрати російської армії створили для Кремля додаткову мотивацію тиснути на держави, які підтримують Київ.
Брендс нагадує, що до 2024 року в Європі фіксували цілу низку дій, які пов'язували з Росією: кібератаки на залізничну інфраструктуру, ймовірні диверсії щодо комунікаційних кабелів і вітрових електростанцій, підпали складів та торговельних об'єктів, а також спроби атак на представників оборонної промисловості.
На думку автора, головним завданням таких операцій є залякування європейських урядів і покарання країн за військову та фінансову підтримку України.
Водночас Брендс припускає, що чим складнішою для Росії стає ситуація безпосередньо на українському фронті, тим більше Москва може переносити протистояння на територію Європи.
Одним із найбільш небезпечних сценаріїв автор називає можливу спробу Росії захопити невелику ділянку території однієї з країн Балтії. Такий крок, на його думку, міг би поставити НАТО перед складним питанням щодо характеру та масштабу відповіді.
Побоювання щодо можливого загострення посилилися після візиту до Москви директора ЦРУ Джона Реткліффа. Брендс проводить паралель із поїздкою його попередника Вільяма Бернса до Росії у 2021 році, коли той намагався переконати Путіна відмовитися від планів вторгнення в Україну.
Однак сам оглядач вважає пряме відкриття Росією нового фронту проти НАТО менш імовірним. На його думку, Москва навряд чи захоче розпочинати ще одну масштабну війну, поки значна частина її військових ресурсів залишається задіяною в Україні.
Натомість більш реалістичним сценарієм Брендс вважає подальше застосування прихованих методів тиску. Такі операції можуть залишатися нижче порогу відкритої війни, але водночас створювати ризик загибелі людей та провокувати масштабні міжнародні кризи.
Брендс вважає, що російське керівництво сприймає війну проти України як частину ширшого протистояння із Заходом. У цьому контексті російські аналітики навіть використовують визначення "Нова тридцятирічна війна".
На думку оглядача, Кремль може розглядати атаки на європейські держави як спосіб відповісти на їхню підтримку України. Ще однією метою може бути створення розколу всередині НАТО.
Особливу небезпеку, за його оцінкою, становлять політичні суперечності між адміністрацією Дональда Трампа та європейськими союзниками. Розбіжності виникають, зокрема, щодо торгівлі, Гренландії та Ірану.
Додатковим фактором є скорочення американських запасів боєприпасів через залучення США до війни з Іраном. На думку Брендса, Москва може сприйняти це як сигнал, що Вашингтон буде менш готовий ризикувати масштабною ескалацією у випадку кризи в Європі.
У таких умовах, наголошує Брендс, збереження тісної координації між США та європейськими союзниками стає одним із ключових факторів стримування Росії.
Він застерігає, що протистояння вже не можна розглядати винятково як війну на території України. Диверсії, кібератаки та інші форми прихованої агресії поступово поширюються на інші європейські держави.
На думку оглядача, Європа вже зіткнулася з війною нового типу — неоголошеною та неоднозначною за формами, але такою, що дедалі безпосередніше впливає на безпеку континенту.
Повітряна війна між Росією та Україною останніми місяцями набирає обертів. Сторони дедалі частіше завдають ударів по об'єктах далеко від лінії фронту — енергетичній і паливній інфраструктурі, складах, портах та логістичних центрах.
