НАТО варто змінити підхід до оцінки військових можливостей Росії та аналізувати не лише те, яких навичок російські військові набули під час війни проти України, а й здатність відтворювати цей досвід у різних підрозділах. Таку думку у статті для Breaking Defense висловив дослідник російської військової стратегії Роджер Н. Макдермотт.
За його словами, війна в Україні стала для російської армії джерелом значного бойового досвіду. Йдеться, зокрема, про використання безпілотників, радіоелектронну боротьбу, розвідку та ураження цілей, захист командних пунктів, протиповітряну оборону, штурмові операції та логістику.
Водночас успіхи окремих російських підрозділів не обов'язково свідчать про появу відповідної спроможності у всій армії. Як зазначає Макдермотт, бригада може розробити ефективну тактику маскування командних пунктів або взаємодії безпілотників з артилерією, однак після втрат, ротації особового складу чи зміни командування інші підрозділи можуть не відтворити цей результат.
Саме тому аналітик пропонує розглядати відтворюваність військової спроможності як окремий показник під час оцінювання російських сил. "Для НАТО відтворюваність, а не сама адаптація, має стати окремим показником військової спроможності Росії — і визначати, як Альянс надалі плануватиме свої військові дії", — пише він.
На думку Макдермотта, російське військове керівництво також намагається перетворити досвід війни на системну спроможність. Для цього Москва використовує механізми вивчення бойового досвіду, органи військового управління, наукові структури, дослідницькі інститути, військові університети, навчальні центри та оборонну промисловість.
Показовим прикладом автор називає розвиток безпілотних систем. На початковому етапі російські можливості у цій сфері значною мірою формувалися завдяки окремим військовим підрозділам, волонтерам, виробникам та спеціалізованим організаціям. Тепер Росія намагається створити постійні структури управління, систему підготовки фахівців, навчальні центри, ремонтну й логістичну інфраструктуру, а також механізми формування повноцінних підрозділів.
У липні 2026 року Міноборони РФ заявило про підготовку понад 8 тисяч фахівців для військ безпілотних систем у першій половині року. Водночас, на думку Макдермотта, сама кількість підготовлених військових не є головним показником. Важливіше визначити, чи здатні нові підрозділи самостійно розгортатися, взаємодіяти з іншими видами військ, ремонтувати техніку, компенсувати втрати та підтримувати необхідну ефективність без залучення окремих висококваліфікованих фахівців.
Автор пропонує НАТО стежити за змінами у військовій освіті Росії, появою нових спеціальностей та систем кваліфікації, розширенням навчальних центрів, змінами у стандартах колективної підготовки, системах ремонту та командних структурах. Такі ознаки, на його думку, можуть свідчити про перетворення окремих бойових напрацювань на стійкі елементи російської військової спроможності ще до того, як це стане очевидним за кількістю озброєння.
Водночас Макдермотт застерігає від поширення характеристик найбільш ефективних російських підрозділів на всю армію. "Російська адаптація створила осередки значної компетентності поряд із набагато слабшою середньою ефективністю", — зазначає він.
На думку аналітика, НАТО також має враховувати здатність Росії відновлювати певні військові спроможності після втрат. Йдеться про те, наскільки швидко армія може підготувати нових фахівців, замінити знищене обладнання, відновити командні та логістичні процеси й передати накопичений досвід іншим підрозділам.
Таким чином, ключовим для оцінки російської армії, за висновком Макдермотта, має бути не лише питання, чи навчилася вона чогось нового під час війни проти України, а й те, чи здатна масштабувати цей досвід, передавати його між підрозділами та відновлювати відповідні спроможності після втрат.
Раніше президент Володимир Зеленський повідомив про друге за день успішне застосування Службою безпеки України нового українського дрона-перехоплювача.
