У 2025 році в Україні на 10,7 млн працюючих припадало майже стільки ж пенсіонерів — 10,2 млн. Крім того, у країні налічується близько 1,7 млн ветеранів, що у 2,4 раза більше, ніж до повномасштабного вторгнення у 2021 році, 3,6 млн осіб з інвалідністю та 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб. Така демографічна та соціальна структура значно збільшила потребу у державній фінансовій підтримці.
Про це йдеться в дослідженні KSE Institute.
Водночас кількість зайнятих українців, які формують доходи бюджету через податки, скоротилася на 1,3 млн порівняно з 2021 роком. Наразі ситуацію частково пом’якшують надходження єдиного соціального внеску із зарплат військовослужбовців. Завдяки цьому у 2025 році на соціальний захист вдалося акумулювати близько 28,2 млрд доларів. Однак після завершення війни зарплати у секторі оборони можуть зменшитися, що, відповідно, призведе до скорочення надходжень до соціальних фондів.
Попри зменшення кількості пенсіонерів, загальні видатки на пенсійні виплати у 2025 році майже не змінилися. Це пояснюється індексацією та збільшенням середнього розміру пенсій. Проте рівень соціальних стандартів досі не відповідає фактичним витратам на життя. Через інфляцію, яка у 2025 році становила 11,2%, реальний прожитковий мінімум зріс до приблизно 228 доларів. Водночас законодавчо встановлений прожитковий мінімум залишається на рівні близько 70 доларів, а мінімальна зарплата — 192 долари.
Більше половини пенсіонерів отримують виплати, які майже удвічі менші за фактичний прожитковий мінімум. Середній розмір пенсії становить приблизно 104 долари, а мінімальний — близько 57 доларів. Через це близько 27,6% пенсіонерів, або 2,8 млн людей, змушені продовжувати працювати.
На ринку праці зберігається суперечлива ситуація. З одного боку, скорочується кількість працівників, з іншого — рівень безробіття залишається відносно високим. Після піку у 20,6% у 2022 році він знизився до приблизно 10–11% у 2025-му. Основна проблема полягає у невідповідності між потребами роботодавців і навичками або місцем проживання кандидатів.
Поліпшити ситуацію могла б системна програма перепідготовки та працевлаштування ветеранів і представників інших вразливих груп. Наразі результати залишаються обмеженими: у 2025 році роботу отримали лише 21,8% ветеранів, які звернулися до Державної служби зайнятості.
Масове повернення українців з-за кордону найближчим часом малоймовірне. За оцінками, у 2025 році за межами країни перебувало близько 5,9 млн українських біженців, із яких близько 90% проживають у країнах Європейського Союзу. Приблизно три чверті з них — жінки та діти. Така структура міграції формує не лише поточний стан ринку праці, а й довгострокові демографічні виклики.
Це вимагає від держави розробки стратегічних програм, спрямованих на повернення громадян, підтримку їхньої інтеграції та розвиток нових форматів співпраці з українцями за кордоном, зокрема можливості поєднання роботи та проживання у кількох країнах. Водночас внутрішня міграція ставить питання про перегляд підходів до розподілу фінансів між місцевими бюджетами, адже переміщення населення змінює потреби регіонів у соціальній підтримці.
Серйозних змін потребує і система освіти. Після різкого спаду у 2022 році вона досі не відновилася повністю: фінансування у 2025 році залишалося на 17,4% нижчим, ніж у 2021-му. Кількість студентів зменшилася на 12,2%, а серед школярів падає інтерес до вступу у вищі навчальні заклади. Також знижується зацікавленість у вивченні наукових дисциплін.
У перспективі це може спричинити дефіцит фахівців у сферах STEM — науки, технологій, інженерії та математики — які є критично важливими для післявоєнного відновлення країни. Без стабільних інвестицій та цілеспрямованої модернізації освіти існує ризик серйозної нестачі кваліфікованих кадрів на ринку праці.
У 2026 році уряд планує представити пакет структурних реформ, спрямованих на подолання цих викликів. Одним із ключових напрямів стане реформа ринку праці. Зокрема, новий Трудовий кодекс має полегшити залучення до роботи вразливих категорій населення, включно з жінками, які виховують дітей.
Крім того, планується пенсійна реформа, яка має підвищити адекватність виплат і зменшити ризик бідності серед літніх людей. Також очікується запровадження нової методології розрахунку прожиткового мінімуму, яка точніше відображатиме реальні витрати на життя та допоможе удосконалити систему соціальних виплат.
