Європейський Союз суттєво компенсував скорочення американської допомоги Україні у 2025 році. Зокрема, військова підтримка зросла на 67 %, невійськова — на 59 %. Водночас загальний обсяг допомоги зменшився лише на 13 % порівняно з попередніми роками, а гуманітарна та фінансова — на 5 %. Це свідчить про готовність Європи брати на себе більшу відповідальність за стійкість України в умовах повномасштабної війни.

Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповів економіст, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло.

За його словами, США відкрито сигналізують, що основний фінансовий тягар підтримки України має перейти до Європейського Союзу. Це пов’язано з тим, що саме Європа найбільше зацікавлена у справедливому завершенні війни та покаранні агресора, адже від цього безпосередньо залежить довгострокова безпека континенту.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

"Я думаю, що Європейський Союз буде спроможний, і зараз вони активізують зусилля щодо підтримки України. Причому дуже важливо, що йдеться не лише про надання фінансового чи військового ресурсу, а й про активізацію військового виробництва на території країн Європи. Посилюється власна діяльність європейських держав щодо забезпечення обороноздатності, а це ключовим чином важливо, зокрема для гарантування повоєнної безпеки України", — зазначив Жаліло.

Економіст наголосив, що підтримка України не повинна обмежуватися лише бюджетними видатками. Важливу роль може відігравати залучення європейського бізнесу до процесів відновлення, а також використання заморожених російських активів як фінансового інструменту.

"Одним із таких потужних фінансових інструментів є використання заарештованих російських активів. Це достатньо великий обсяг, і якщо говорити про те, що вони передаються Україні, а Україна витрачає їх на свої розрахунки, то це працюватиме саме як фінансовий інструмент. Це може стати потужним стимулятором економічної активності в Європі, спрямованим зрештою на підтримку відновлення та обороноздатності України", — підкреслив експерт.

Продовження після реклами
РЕКЛАМА

Попри суттєве нарощування власного оборонно-промислового комплексу — нині Україна забезпечує близько 50 % потреб в озброєнні самостійно — національна економіка все ще потребує зовнішньої фінансової підтримки для збереження життєздатності держави в умовах війни.

"Національна економіка сама по собі не може цього витримати. У нас дуже різні економічні потуги України і Російської Федерації, яка є агресором і ворогом. Тому фінансова підтримка України — це надзвичайно важливий чинник її стійкості у війні і в перспективі завершення цієї війни на умовах, які потрібні Україні та європейській спільноті. У період війни така підтримка однозначно необхідна", — наголосив Жаліло.

Експерт додав, що у довгостроковій перспективі Україна залишатиметься важливим елементом європейської системи безпеки. Відтак питання підтримки її обороноздатності стане предметом окремих стратегічних домовленостей із партнерами.

Як повідомляв "Апостроф", 11 лютого Європейський парламент за терміновою процедурою підтримав пакет пропозицій, покликаних надати підтримку Україні у вигляді кредиту у розмірі 90 млрд євро на 2026 та 2027 роки. Кошти можна буде витратити на два ключові напрямки. Більшу частину грошей у розмірі 60 млрд євро Україна має спрямувати на зміцнення свого оборонного потенціалу та підтримку закупівель військового обладнання.

Європейський парламент ухвалив резолюцію про стратегічну оборону в єврозоні та партнерство у сфері безпеки, визначивши Україну пріоритетним стратегічним партнером і закликавши формалізувати співпрацю у сфері оборони.

Президент Володимир Зеленський прокоментував інформацію про те, що Європейський союз (ЄС) готує план часткового вступу України до 2027 року.

Європейський парламент ухвалив пакет допомоги Україні на 90 млрд євро (60 млрд — на озброєння, 30 млрд — на макрофінансову стабільність) саме зараз, щоб посилити переговорну позицію ЄС у мирному процесі. Таким чином Євросоюз демонструє солідарність і готовність підтримувати Україну як фінансово, так і військово, попри внутрішні розбіжності всередині Європи.