Завершення дії договору щодо контролю над ядерними озброеннями СНО-III ( New START) нічого кардинального не змінило: ані США, ані Росія не здатні за короткий час суттєво наростити чи оновити свої ядерні арсенали. Реальна загроза полягає не в раптовому збільшенні кількості боєголовок, а у фізичному зносі старих ядерних зарядів і російській схемі так званого "експорту ядерних витрат" через будівництво атомних електростанцій у третіх країнах.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповів заступник директора Асоціації енергетичних та природних ресурсів України Андрій Закревський.
За словами експерта, юридичне припинення дії договору не змінило ситуацію з ядерними арсеналами за один день, однак стало черговим елементом політичної гри між світовими лідерами. Фактичний контроль над озброєннями було втрачено ще раніше — після відмови сторін від взаємних інспекцій і аудитів.
Він зазначив, що проблема ядерних озброєнь полягає не лише в їх кількості, а й у фізичних процесах старіння матеріалів. Ядерні боєзаряди потребують постійного обслуговування, переробки та модернізації — надзвичайно дорогих і технологічно складних процесів. Без цього частина боєголовок може втрачати ефективність.
"Є невпинний фізичний процес розпаду цих елементів і отруєння ядерних зарядів. Уже 50 років минуло з моменту створення основного ядерного потенціалу. Його потрібно ремонтувати, інакше може бути так званий "хлопок", тобто коли ядерна бомба просто-напросто не спрацьовує і другої фази в бомбі не відбувається", — зазначив Закревський.
Експерт нагадав, що після роззброєння України значні обсяги ядерних матеріалів були використані Росією та США в атомній енергетиці. На його думку, економічний ефект для великих держав виявився значно більшим, ніж компенсація, яку отримала Україна.
Закревський також звернув увагу на економічний аспект утримання ядерного арсеналу, наголосивши, що це надзвичайно дорого як для США, так і для Росії. Одним зі способів фінансування таких програм він назвав активну присутність РФ на світовому ринку ядерної енергетики.
"За останні три роки Росія розпочала цей процес у Туреччині. Вона пропонує зараз будь-якій країні світу постачання ядерного реактора навіть без передплати", — зазначив він.
За словами експерта, будуючи АЕС у таких країнах, як Туреччина чи Казахстан, Росія заробляє кошти на цивільному атомі, які згодом спрямовує на переробку збройового плутонію.
"Росія повністю приходить, проєктує, будує і залишає тобі ядерний реактор у твоїй країні. Це класична схема експорту витрат. Тобто ти постачаєш тверді ядерні елементи для атомних станцій, отримуєш прибуток, а на цей прибуток робиш переробку вже збройового плутонію для своїх ядерних боєголовок", — підкреслив аналітик.
Він додав, що тема ядерної зброї традиційно викликає сильний страх у суспільстві, зокрема в США, і часто використовується як політичний інструмент. Саме тому заяви Дональда Трампа про "запобігання ядерній війні" можуть бути елементом політичної гри на страхах американських виборців. Водночас, за умов військової невизначеності, не можна повністю виключати жодного сценарію.
"Ви знаєте, як будь-який аналітик, можна сказати, що в умовах військової невизначеності може бути все, що завгодно. Це може бути правдою. Я не думаю, що Путін обмежує себе у використанні ядерної зброї і в розмові з Трампом — як з одним із козирів. Чому? Тому що, ще раз повторюю, американське суспільство дуже боїться ядерної зброї", — сказав він.
"Апостроф" повідомляв, що цього тижня добіг кінця основний договір між Сполученими Штатами та Росією щодо контролю над ядерними озброєннями — СНО-III. Його зупинка може відкрити шлях до нової глобальної гонки ядерних озброєнь, аналогічній тій, що була під час холодної війни.
Договір, підписаний у 2010 році, встановлював рамки на кількість розгорнутих ядерних боєголовок, ракет і бомбардувальників у двох країнах. Його дія спливає 5 лютого 2026 року. РФ ще у вересні 2025 року пропонувала продовжити договір, однак адміністрація президента США офіційно не відповіла.
Росія заявила про готовність до припинення дії останнього Договору про контроль над стратегічними ядерними озброєннями із США, термін якого спливає в четвер, 5 лютого. Відсутність нової угоди залишить дві ядерні держави без взаємних обмежень щодо арсеналів дальньої дії, що викликає занепокоєння світових лідерів.
Поки Вашингтон поступово втрачає роль глобального гаранта безпеки, європейські країни, зокрема Франція та Німеччина, змушені формувати власну "ядерну парасольку", а Пекін нарощує стратегічний арсенал, готуючись до домінування в новій багатополярній реальності.
