Прецедент із поверненням військовослужбовця Назара Далецького з полону після двох років офіційного визнання загиблим виявив серйозні системні проблеми у процедурі встановлення факту смерті. Рідні отримували виплати за статусом «зниклий безвісти за особливих обставин», а після його повернення держава вимагає повернення частини коштів, хоча процедура ДНК-експертизи та поховання вже відбулася.
Про це в ефірі телеканалу "Апостроф" розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
Він пояснив, що такі ситуації є поодинокими та не типові, і рішення по них ухвалюються окремо, адже процес визначення факту загибелі військовослужбовця є складним і багаторівневим.
Павліченко зазначив, що під час війни часто буває, що військовослужбовці вважаються загиблими або зниклими безвісти через неможливість забрати тіло з поля бою, перебування на непідконтрольній території або інші складні обставини. У таких випадках родичам повідомляють, що особа визнана зниклою безвісти, і їм виплачуються державні компенсації відповідно до цього статусу. Він підкреслив, що більшість осіб, які перебувають у категорії "зниклі безвісти за особливих обставин", насправді загинули, але остаточно підтвердити це практично неможливо, доки не проведено ДНК-експертизу та обмін тіл.
"Завжди є щасливий випадок, коли особа, яку вважають загиблою, може бути знайдена. Власне, для цього встановлена система, яка багато гальмує питання визнання факту загибелі військовослужбовця. Є ситуації, коли, наприклад, військові перебувають в окопі, відбувається обстріл і всіх вважають загиблими. Але може статися, що одна або декілька осіб в цей час відійшли. Тут можливі різні варіанти", — пояснив Павліченко.
Експерт наголосив, що приклад Назара Далецького доводить: навіть ДНК-експертиза не є абсолютною гарантією відповідності тіла конкретній сім'ї. Це означає, що замість поверненого бійця могло бути поховано іншого загиблого, чиї родичі також мають право на сповіщення та компенсації.
"Факт, що навіть 99,9% ДНК-експертизи не завжди дозволяє встановити, чи тіло належить саме цій сім'ї. Цей приклад є підтвердженням: хтось похований, він загинув і має родичів, які мали б бути повідомлені і отримати відповідні компенсації", — зауважив він.
Павліченко уточнив, що після встановлення факту загибелі державою надається компенсація близько 15 млн грн. Виплата відбувається частинами: спершу 20% від суми, потім одноразова виплата 3 млн грн, а решта коштів — протягом 40 місяців. Він підкреслив, що ситуація з нещодавнім випадком є винятковою і держава робить усе можливе, щоб уникати таких помилок у майбутньому та справедливо визначати статус військовослужбовців.
"Відбуваються певні правочини: спадкоємці, які отримали спадщину цієї загиблої особи, продають квартиру, все ділиться між ними, а через декілька років ця особа з'являється і каже: "Я живий. Де моя квартира, де моя власність?" Його вже нічого не лишилося, і тут теж постає питання, як бути справедливим у визначенні цього статусу", — підкреслив виконавчий директор УГСПЛ.
"Апостроф" повідомляв, що 5 лютого 157 полонених українців повернулися додому.
Більша частина зі звільнених 5 лютого з російського полону українців потрапила до нього під час оборони Маріуполя в 2022 році. Наймолодшому звільненому з полону 23 роки, найстаршому – 63.
Звільнені з російського полону 157 українців мають складний психологічний стан. У деяких зафіксована критично мала вага тіла.
Серед звільнених з російського полону 5 лютого є кримський татарин Ескендер Кудусов. Морський піхотинець потрапив у полон у 2022 році в районі Маріуполя. "Суд ДНР" незаконно засудив його до 29 років і 6 місяців колонії суворого режиму.
