Валерій Харчишин – лідер рок-гурту "Друга Ріка". Цього року музиканти відзначають 20-річчя альбому "Рекорди", який став переломним у творчості гурту. В інтерв’ю "Апострофу Lime" Валерій розповів про старі хіти, насичений концертами травень, пригадав тури та аукціони, а також висловився про "Євробачення-2025" та російську музику в мережі.
Валерій Харчишин
Читайте також: Віталій Козловський анонсував реліз нової "Пінаколади": коли вийде пісня, яка розриває TikTok.
- Валерію, золотому альбому "Рекорди" 20 років. З якими спогадами пов'язаний цей альбом особисто для Вас? Напевно, з висоти прожитих літ і старі хіти виконуються-трактуються дещо по-іншому?
- Альбом був натхненний особистими переживаннями, проблемами і стосунками. Він успішний, бо чесний, без штучних думок у тексті, а в музиці - доволі лаконічний і простий. Ця виразність є запорукою успіху, пісні не виходять з радіоефірів протягом тривалого часу і отримали стільки ротацій, скільки мало є загальної музичної аудіотеки разом із західними взірцями. Пісні "Так мало тут тебе", "Три хвилини", "Відчиняй" мають найбільшу кількість ротацій. Ці пісні-довгожителі досі є активними в нашому репертуарі та зазвичай звучать ближче до кінця виступу.
- Незабаром буде не лише низка концертів, а й Ваш день народження. Ви плануєте його якось по-особливому святкувати?
- Я ніколи не святкував якось по-особливому, цим переймалися мої друзі, які влаштовували сюрпризи. Мої дні народження дуже часто співпадали з концертами. До речі, 24 і 25 травня чекаю всіх у київських "Куренях Концертних".
- Цікаво, що Ваш гурт має незмінний склад більш як 25 років. Як Вам це вдалося?
- Бо ми передусім гурт, а не колектив імені якогось лідера. Незважаючи на те, що мені дісталась доля фронтмена, у нас гурт колективного управління, від кожного залежить успіх виконання. Музичне розуміння і смаки, яких ми набули від початку, є сталими. Всі в нашому товаристві мають певну частку роялті з нашої діяльності. Ніхто нікого не тримає і ця свобода також є запорукою стабільності. Кожен має право голосу, має право робити те, що подобається, ніхто не обмежений в сольній кар’єрі. Свобода дає відчуття цінності в гурті. Кошти ми чітко ділимо відповідно до своїх часток – це також гарантія довготривалості наших взаємин.
"Свобода дає відчуття цінності в гурті"
Читайте також: Як створювалися прикраси для представників України на "Євробаченні-2025": що вони символізують.
- З війною українська культурна дипломатія посилила свої позиції у світі, а українська музика здобула суб’єктність. Як, на Вашу думку, зберегти цей позитивний імідж після завершення війни?
- Мені здається, що українські музиканти, які могли швидше інтегруватися у світову спільноту та шоу-бізнес, займалися переважно тим, що перекладали пісні українською, оскільки були зосереджені на створенні та просуванні свого російськомовного репертуару, будучи частиною не світового, а російського шоу-бізнесу. Вони не ідентифікували свою суб’єктність як українського виконавця, носія української мови. Тому ми доволі пасивно насправді інтегрувалися свідомою частиною у світовий шоу-бізнес. Шанси були у всіх рівні, тому що українське питання і героїчна боротьба українського народу за свою ідентичність була взірцем для усієї Європи. Українська патріотична пісня мала бути віддзеркаленням цієї боротьби, збірним образом українця, музиканти могли б очолити хіт-паради. У мене була певна модель інтеграції через спільні колаборації. Можна було використати пісні, створені найближчими нашими сусідами-європейцями. Ми могли б брати найкращі зразки, наприклад, польської, чеської, румунської, литовської музики і виконувати їх, а в обмін на цей жест вони могли б щось частково запозичувати в нас. Але цього не сталося. Ми могли б не стрибати в англомовний шоу-бізнес, а спробували б інтегруватися з нашими найближчими сусідами, окрім країни-агресорки, звісно.
- Не можу не запитати про Ваші тури США та Європою. Які зустрічі, несподіванки та цікаві аукціони Вам запам’яталися?
- Аукціони завжди цікаві тим, що люди купують те, що їм непотрібно (сміється). Були, звісно, цінні лоти. Наприклад, годинник мого друга у Нью-Йорку пішов за рекордну суму прямо зі сцени – щось близько восьми тисяч доларів. Бувало, що після концертів люди фактично роздягали мене. Одного разу я продав річ, яку зробив своїми власними руками, а саме дерев’яну підставку під телефон, яку я возив з собою. Був такий момент, коли моя труба з невеликим дефектом, на аукціоні продалась, але покупець приніс її назад і сказав, що нехай вона їде далі. І випадків, коли люди купували якусь річ і передавали її далі, було дуже багато. Це ще раз підтверджує, що ті українці, які тимчасово переміщені, хотіли швидкого повернення, тому купували своєрідний квиток додому.
"Ми з 2011 року не виступали в Росії"
Читайте також: "Українці і так народ нервовий": мережу обурила інтрига навколо оголошення фіналістів "Євробачення-2025".
- На Вашу думку, найкращі пісні про війну написані зараз чи все-таки після нашої перемоги варто очікувати мистецького буму?
- Після війни однозначно буде мистецький зліт. Пісні потрібні і сьогодні, і потім, аби згадати про тих, кого немає з нами, хто віддав життя за нашу ідентичність та незалежність. Пісні про війну важко написати штучно або на замовлення. Це шлях до шароварщини, байрактарщини. Твори, які надихають і дають сили військовим триматися, посилюють патріотичний дух, який ми втрачаємо завдяки певним діям чиновників. Вони розгубили його дорогою до справжньої мобілізації, яка повинна була бути ще на початку війни. Але так сталося, що всі вірили в швидку перемогу, чим нас і годували у марафонах. На плечах творчих людей важлива місія - говорити правду та надихати. У такий момент народжуються найвідвертіші і найпотрібніші слова. Так було зі мною. Я написав багато текстів в 2014 році. Альбом "Supernation" був пронизаний війною, але від цього відверталися музичні редактори, говорячи про те, що це політичний альбом. Тоді був запит: "Давайтє бєз палітікі". Ці пісні є частиною нашої програми за кордоном, коли ми їздимо з турами, вони актуальні сьогодні.
Ми з 2011 року не виступали в Росії, але вона знаходила нас і тут. І коментуючи будь-які події, реагуючи на запити російських журналістів, не ігноруючи їх, ми підтримували дружні стосунки, створювали образ близького друга, але не ворога. Ось це "адіннарод" і наближало нас до війни.
- А як боротися зі скандальними блогерами, які поширюють сумнівні наративи, але мають величезну армію фоловерів?
- Передусім я боюся тих, хто "під шумок" перевзувся і став патріотом. Причому агресивним патріотом, а ще вчора він кричав "какаяразніца". Я не про нашого президента, бо розумію його позицію і не позаздрив би його долі. Я кажу про тих музикантів, які швидко трансформувалися в українців і так само швидко, як у фільмі "Весілля в Малинівці", знімають шапку, коли "опять власть меняется". Я особливо не зачаровувався нашими виконавцями і їхніми діями та ставленням до ідентичності.
Після концерту
Читайте також: Який образ вибрала Jerry Heil для "Євробачення-2025": хто стоїть за створенням сукні та прикрас.
- А як бути з російський музичним контентом, якого досі повно в мережі?
- Російський музичний контент потрібно заборонити в мережі. В законі є прогалина, але я думаю, що це через невідповідність цього закону до європейського законодавства. Через Раду національної безпеки та оборони ми мали б повпливати на глобальні платформи, які мають можливість поширювати російський контент. Є певні інструменти та алгоритми, як це зробити в мережі. Потрібно розуміти, що якщо немає на радіо, на телебаченні, в барах, в ресторанах, то люди, залежні від російського музичного контенту, йдуть в мережу.
- У "Другої Ріки" є сильна пісня "Чи ти почув for Mariupol", присвячена постраждалим жителям Маріуполя. Вона є певним узагальненням…
- Вона є висновком. Автор слів і музики до пісні – Ростислав Домішевський, а відеоряд до кліпу змонтований Віктором Скуратовським з кадрів з короткометражного фільму A lifetime older, знятого у 2019 році Гео Леросом. Ця пісня повернула нас до концертної діяльності. Пісня дає розуміння, що лише втрачаючи, люди стають людьми і знімають з себе маски. Ця пісня була зверненням до ворога, який прийшов сіяти смерть. Я хотів достукатися до наших ворогів, але зрозумів, що це марно.
- Ваш старший син воює з перших днів повномасштабного вторгнення. На якому він зараз напрямку і як часто спілкуєтесь?
- Він не мріяв стати військовим, закінчив філософський факультет, нехтував зброєю, бо вважав, що це величезна людська тупість – мати зброю, щоб нищити іншого. Але так чи інакше пішов воювати. Він сапер, служив на північному напрямку. Зараз на офіцерських курсах навчає саперів.
Читайте також: Святославу Вакарчуку виповнилося 50 років: у мережі згадали перші телевізійні виступи музиканта.
- У цій війні особисто Ви втратили близьких людей?
- На жаль, так. Мій син пішов воювати зі своїм другом, який загинув. Було дуже боляче. Мій брат, який мобілізувався, вже не воює, бо був важко поранений. Багато втрат у знайомих, сусідів, однокласників.
- Валерію, Ви зайнялися будівництвом після втрати власного будинку у Гостомелі та планували масштабний проект щодо відновлення житлового фонду. Що вдалося зробити за цей час?
- Війна мобілізує і відкриваються ті здібності, про які ти мабуть і не думав. А оскільки я функціоную на межі своїх можливостей, то в критичних ситуаціях відкриваюся наповну. Всі кошти, які ми заробляли, віддавали спочатку на ЗСУ, залишаючи собі мізер. Тоді мій друг, який має свою типографію, для старту дав 35 тисяч доларів на відбудову будинку для моїх дітей. Дім відбудували за місяць, а зараз там вже відбуваються косметичні роботи. Мета допомогти проектом "Харчишин БУДУЄ" тим, хто втратив своє житло, також залишається актуальною.
"Я функціоную на межі своїх можливостей..."
- Цього тижня головна музична подія - "Євробачення-2025" у швейцарському місті Базель, де Україну представляв гурт "Ziferblat" з піснею "Bird of Pray". Україна зайняла 9 місце. Ви слідкували за конкурсом? Як оцінюєте виступ наших хлопців?
- "Євробачення" - це вікно можливостей для виконавців зі всього світу. Особисто я не є шанувальником таких конкурсів, але нашим хлопцям участь у такому масштабному шоу точно допоможе. Бути частиною світового шоу-бізнесу показово. З артистами з гурту "Ziferblat" я був знайомий задовго до того, як вони стали популярними. Та емоційна пісня, яку вони створили, є доволі неординарною для мейстріму і може трохи надути хвиль у світовий шоубіз, бо вона не є стандартом. "Ziferblat" - молодці.
Читайте також: Ігор Ласточкін у ЗСУ підтримав Віктора Розового та його дружину на тлі розлучення.
- А що, на Вашу думку, найкраще та найгірше може трапитися у житті музиканта?
- Воно вже трапилося. У всіх музикантів світу це трапилося, коли вони були занурені у політкризу. А після того, як українські виконавці пережили ковідкризу, на зміну прийшла війна. Тому ми майже все бачили, а ті, хто залишилися в нашому цеху, мають стійкий імунітет, аби продовжити свою діяльність.
