Макропоказники – це статистика. І вона здатна демонструвати фокуси. Однак від змін "віртуальних" показників населення може нічого додаткового у своєму кармані і не відчути, а може, навпаки, почуватися гірше навіть за умов росту макропоказників. Секрет у тому, що все залежить більше не від показників, а від системи розподілу суспільних благ. Таку думку висловив "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Єгор Киян.
Зокрема, низка інвестиційних компаній переглянули свої прогнози у сторону падіння ВВП України на 4%. Нарешті за ними підтягнувся уряд і опублікував "аналогічний" прогноз, тільки для "привабливої" цифри було обрано показник 3,9% падіння ВВП та 29,5 гривень за долар у 2020 році. Звісно, така цифра буде аргументуватись певними розрахунками – суттєвим спадом всієї світової економіки та впровадженням масштабних заходів, направлених на боротьбу з вірусом. Але чи дійсно все так погано? Що означають ці цифри?
По-перше, слід зазначити, економіка Китаю вже починає оновлюватися, що означає, що криза не буде такою затяжною.
По-друге, реальні заходи щодо боротьби з вірусом зі сторони українського уряду поки важко спрогнозувати. До того ж частина витрат все одно мала б відбутися, зокрема, обіцяна індексація пенсій, яку перенесли з березня на травень, тільки тепер під прикриттям боротьби з пандемією.
Оголошені ж витрати у розмірі 98,88 млрд грн на стабілізаційний фонд (або 8,2% всіх видатків бюджету) навряд чи будуть забезпечені ефективними рішеннями – на жаль, як завжди, заберуть в одних та дадуть іншим. Звертає на себе увагу, для порівняння, віднімання 1,9 млрд грн із видатків на Міністерство освіти і науки України (всього ж було передбачено 44 млрд грн видатків на 2020 рік), скорочення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на розвиток системи екстреної медичної допомоги на 0,9 млрд грн (при загальних видатках 17 млрд грн) і так далі. Для прикладу: у Міністерства внутрішніх справ буде забрано 0,005 млрд грн (4,7 млн грн) від 92,9 млрд грн всіх передбачених видатків.
Читайте: Україна на порозі дефолту: що це значить для кожного громадянина
І це при можливостях "пошукати" на митниці додаткові 4-5 млрд доларів від контрабанди або реструктурувати виплати за зовнішнім боргом (всього у 2020 році передбачено 400 млрд грн виплат за боргами, включаючи 170 млрд за зовнішнім боргом) – це колосальний ресурс, який можна направити або на підтримку економіки, або на боротьбу з коронавірусом. Загалом, виходить, що бюджет спрямовують на борги та силові структури. Все інше (35-40%) - за залишковим принципом. Про який розвиток і боротьбу з коронавірусом тут можна говорити?
А тим часом можуть відбутися речі ще більш цинічні.
Необхідно зазначити, що будь-яка інформація має вплив. Під час кризи люди, як правило, розгублені та піддаються "навіюванню". Це вдало використовують особи, які мають певні інтереси: результат впливу залежить від того, хто з якою метою поширює певну інформацію.
Загальний песимістичний настрій та зменшення цін на "падаючих" ринках під час кризи, як правило, спонукають інвесторів до прийняття необдуманих рішень щодо продажу активів, без наявних на то причин. Більшість гравців поспішають вийти з ринку, щоб мінімізувати свої втрати. До того ж населення у цей час обмежене у можливостях витрачати кошти.
Досвідчені ж інвестори прекрасно знають, що подібні кризи є абсолютно нормальною частиною бізнес-циклу – це саме час, коли можна ходити і купувати активи зі "знижкою", що в підсумку може принести великі прибутки.
Тому у малюванні "негативних" цифр прогнозів зараз можуть бути зацікавлені інвестиційні компанії, які просувають власні інтереси. У цьому можна було впевнитись у 2014-2015 роках (під час сумнозвісного "банкопаду"), це можна наочно побачити, коли під прикриттям вимог МВФ щодо зменшення державної частки частина державних підприємств була куплена ними задешево, коли під час запуску ринку електроенергії зароблялися надприбутки, і коли наприкінці 2019 року просувалася ідея "слабкої" гривні.
Та навіть зараз коронавірус – це привід заробляти надприбутки. Зокрема, під прикриттям вимоги щодо відкриття ринку землі і під пресингом начебто дефолту нині може просуватися лише інтерес скуповувати землю задешево великими гравцями, поки малий бізнес боїться витрачати кошти через непередбачуваність ситуації.
Підсумовуючи: поки не слід довіряти цифрам, а слід вірити тому, що в кишенях, та приймати виважені рішення. А пізніше усе розсудить час. Але, тим не менше, здається, що зараз ми рухаємося, як у приказці: "Якщо ви не знаєте, куди йти, то будь-яка дорога приведе вас туди".
