Україна планує масове вилучення активів, які досі залишаються у власності Росії та російського бізнесу. Незважаючи на те, що рішення про конфіскацію таких активів було ухвалено ще навесні, досі рішучих кроків у цьому напрямку не було зроблено, хоча в останній місяць про них говорять усі частіше. "Апостроф" розбирався, чому цей процес іде так повільно, які російські активи можуть бути вилучені в їхніх власників, і що буде з ними далі.
Служба безпеки України (СБУ) нагрянула з обшуками в офіс компанії VS Energy, якою володіють підсанкційні російські бізнесмени Олександр Бабаков, Євген Гінер та Михайло Воєводін. Через VS Energy росіяни контролюють в Україні п'ять енергокомпаній - "Житоміробленерго", "Херсонобленерго", "Кіровоградобленерго", "Чернівціобленерго" та "Рівнеобленерго".
Раніше стало відомо, що Печерський районний суд Києва заарештував частки Бабакова, Гінера та Воєводіна у вказаних обленерго.
Не минуло й дев'яти місяців війни, як вітчизняні силовики взялися за російських олігархів, які весь цей час після вторгнення продовжували отримувати чималий прибуток у нашій країні. Особливим знущанням є те, що Росія з великою старанністю бомбардує переважно об'єкти енергетичної інфраструктури України (а Олександр Бабаков, до того ж, є чинним депутатом Держдуми РФ, яка генерує злочинні рішення щодо так званої "СВО").
Читайте: Обшуки в Лаврі: як священики змінили віру в Христа на віру в Путіна
Однак, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
"Газпром", "Сбербанк", "АвтоВАЗ" та інші
Сподіватимемося, що українська влада нарешті вирішила зробити те, що давно декларувала – конфіскувати російську власність у нашій країні.
На сьогодні підготовлено список, до якого включено понад 900 об'єктів російської власності на території нашої України. Про масштабний план вилучення активів, якими в нашій країні досі володіє Росія, наприкінці вересня повідомив президент Володимир Зеленський.
Втім, щоб така націоналізація відбулася, необхідне відповідне рішення Верховної Ради.
Заступниця голови комітету Ради з питань економічного розвитку Роксолана Підласа на початку жовтня заявила, що парламент розгляне законопроект про націоналізацію російської власності в Україні "на найближчому засіданні". Однак, наскільки відомо, такого розгляду наразі не відбулося.
Насправді закон про примусову націоналізацію майна країни-агресора на території України було прийнято ще в березні. Щоправда, цим документом були сформульовані лише основні засади вилучення об'єктів права власності РФ.
До речі, слід зазначити, що йдеться саме про вилучення активів, оскільки націоналізація у строгому розумінні передбачає викуп майна у власника.
Досі немає повної ясності в тому, чи торкнеться вилучення лише російської державної власності, чи також активів, що належать російському бізнесу, оскільки список активів, в якому має бути 903 об'єкти, офіційно не оприлюднено, незважаючи на те, що, як написав у своєму телеграм-каналі 12 жовтня нардеп Ярослав Железняк, уряд передав його до Ради національної безпеки і оборони ще в середині серпня.
За словами Железняка, однією з причин того, що список досі не опубліковано, може бути те, що деякі його учасники дуже хочуть залишити його.
Щоб згодом встановити, чи вдалося комусь домовитися, "Залізний нардеп" опублікував вірогідний перелік об'єктів російської власності в Україні на своєму телеграм-каналі.
Навіть поверхове ознайомлення з цим списком дає розуміння того, що левову частку внесених до нього активів (824 з 903-х) складають об'єкти рухомого майна – плавзасоби, вагони, автоцистерни, автомобілі. І лише 79 позицій списку стосуються безпосередньо корпоративних прав.
Дивно, але факт: досі в Україні є об'єкти, що належать, повністю або частково, російському "Газпрому". Наприклад, ТОВ "Газпром Збут Україна". Згідно з даними сервісу YouControl, станом на 15 листопада 2022 року підприємство, що знаходиться в 100%-й власності "Газпрому", не перебувало в стані ліквідації. Хоча, правду кажучи, зовсім незрозуміло, яку діяльність воно може зараз здійснювати.
Щось дрібне (іноді менше 1%) залишилося у державного "Сбербанку", українська "дочка" якого перебуває на стадії ліквідації.
Але в окремих випадках російські держкомпанії, відомства і навіть міністерства контролюють, у тому числі через офшорні фірми, набагато більші пакети акцій в українських підприємствах.
Так, у різних регіонах України знаходяться об'єкти, що належать АТ "АвтоВАЗ", 100% акцій якого з травня 2022 року знаходяться під контролем російської держави (до цього понад 66% належали Renault).
Або ось на перший погляд непримітне ТОВ "Аерок", зареєстроване в Обухові Київської області. Приватне підприємство, зайняте у сфері будівництва та нерухомості, на 100% належить AEROC Investment Deutschland GmbH. Однак ця "німецька" компанія, виявляється, знаходиться у власності російського ПАТ "Група ЛСР", яке, у свою чергу, "контролюється Міністерством промисловості та торгівлі РФ".
І подібних сюрпризів насправді чимало.
Ось хоча б такий. ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (Кременчук Полтавської області). Начебто повністю приватне володіння: 25% акцій належать естонській компанії AS Skinest Finants, 25% - іншій естонській фірмі Osauhing Delantina, 20% - британській Transbuilding Service Limited, 25% - австрійській OW Capital Management GmbH. Однак остання належить громадянинові Росії Гамзалову Станіславу Джахпаровичу, який, згідно з даними, які містяться в списку, "підконтрольний та діє на користь Міністерства промисловості та торгівлі РФ".
Що? Де? Почому?
Коли йдеться про націоналізацію власності або, тим більше, як у нашому випадку, про примусове її вилучення, завжди цікаво дізнатися про вартість відповідних активів.
Однак, враховуючи, що перелік об'єктів, що підлягають вилученню, офіційно не опубліковано, вкрай складно оцінити більшість з них.
Проте, вже є попередні експертні оцінки принаймні деяких з них.
Наприклад, мережі АЗС, що належить компанії "Татнєфть", кінцевим бенефіціаром якої є уряд Республіки Татарстан. "Татнєфті" в Україні станом на 2021 рік належала 91 АЗС, а також дев'ять нафтобаз. У травні 2022 року на майно компанії було накладено арешт. Її активи у нашій країні оцінюються приблизно у 400 мільйонів гривень.
Одним із "найсмачніших" російських активів в Україні є парфумерно-косметична торговельна мережа, що носить гарну французьку назву Brocard. Її формальний власник - кіпрський офшор Indenon Holdings Limited, який належить громадянці Росії Тетяні Володіній. Проте, за даними українських спецслужб, компанію насправді контролює вже добре відоме нам Міністерство промисловості та торгівлі РФ.
У травні 2022 року була спроба продати мережу Brocard в Україні, і на неї начебто знайшовся покупець - французький холдинг Philippe Benacin. Але Антимонопольний комітет України цю угоду заблокував. Цей актив може потягти на 3 мільярди гривень.
Ну і, нарешті, ПАТ "Енергомашспецсталь", розташоване у Краматорську Донецької області. Це досить серйозний виробник литих та кованих виробів для таких галузей як металургія, машинобудування, суднобудування, енергетика. 92,7% акцій компанії належать кіпрській фірмі EMSS Holdings Limited, яка входить до російського держхолдингу "Росатом", а він, відповідно, контролюється Міністерством енергетики РФ. Оціночна вартість цього активу – 4 мільярди гривень.
Довго запрягаємо
У будь-якому разі, поки що все це – припущення, а не офіційні дані.
І у зв'язку з цим постає питання: чому з вилученням російської власності в Україні так довго тягнуть?
Відповідей на це питання може бути кілька. Причому необов'язково вони є взаємовиключними.
"Процес вилучення та доведення справ до кінця вимагають часу. Вирішення юридичних питань займає час, - сказав у коментарі "Апострофу" аналітик компанії "Центр біржових технологій" (ЦБТ) Максим Орищак. - Якщо врахувати, що у мирний період життя країни через бюрократію не завжди питання вирішуються швидко, то в момент війни отримати максимальну вигоду в короткий термін нам не вдасться".
Питання отримання вигоди справді дуже важливе. Причому не тільки у масштабах всієї країни, але й для окремих індивідів. Нагадаємо, що нардеп Ярослав Железняк вважає, що деякі фігуранти опублікованого ним списку нібито ведуть переговори з представниками української влади про те, щоб їх залишити, а отже, зберегти свою власність.
При цьому цей процес представляється як двосторонній.
"Багато представників нашої еліти - це моя суб'єктивна думка - мають певні бізнес-зв'язки з представниками Російської Федерації. У результаті цього навіть війна не впливає на їхні рішення в плані того, що необхідно це майно конфіскувати без будь-яких вагань. Сподіваються, що якось воно пройде, забудеться, а потім відновляться бізнес-зв'язки, і для того, щоб їх не руйнувати зараз, можна закрити очі і не застосовувати до них серйозних санкцій, а просто зробимо вигляд, що ми їх серйозно караємо, складаємо якісь списки", - сказав у коментарі "Апострофу" керівник аналітичного напрямку мережі "АНТС" Ілля Несходовський.
За його словами, найбільш кричущим прикладом тут є ситуація з компанією "Мотор Січ", яка продовжувала постачати продукцію для російського ВПК після вторгнення 24 лютого.
Але є й інші важкозрозумілі випадки, коли громадяни країни-агресора спокійнісінько продовжують займатися бізнесом та отримувати прибуток в Україні попри війну. Достатньо згадати обленерго, підконтрольні Бабакову, Гінеру та Воєводіну.
Однак будемо сподіватися, що незабаром процес вилучення російської власності в Україні зрушить з мертвої точки.
І тут постає ще одне питання: якою буде її подальша доля?
"Вона має бути належним чином оформлена, має бути її чіткий перелік, вона має бути належним чином оцінена, - каже Ілля Несходовський. - Якщо далі прийматимуться рішення про її передачу та продаж, то це має відбуватися на конкурсній основі. Інакше це може призвести до зловживань. Всі, безумовно, підтримують ідею, що необхідно покарати ворога, і тому конфіскується (належна йому власність), а потім її отримують конкретні люди – безкоштовно або за набагато нижчою ціною, ніж ринкова”.
Але, поки триває війна, привабливість будь-яких активів на нашій території залишається під сумнівом, зазначає Максим Орищак: "Після вилучення нам потрібно продати об'єкти, або віддати в руки юридичних осіб, щоб отримувати фінансову вигоду. Поки що це неможливо".
Проте війна рано чи пізно закінчиться. І тоді треба буде діяти, причому досить швидко та ефективно.
"Найкращий сценарій - вилучені російські активи якнайшвидше повинні бути продані. Як тільки з'явиться така можливість. Держава - неефективний власник, і приватизація після завершення війни може стати дуже важливим елементом, фактично, реформи. Одразу після завершення війни у інвесторів буде великий інтерес до Україні, і цей інтерес треба буде використати, а не прогаяти, як ми завжди це робили. І на цьому фоні великі конкурси на приватизацію, як свого часу на "Криворіжсталі" (приватизація 2005 року вважається найбільш успішною в історії сучасної України – "Апостроф"), - це добрий шанс показати, що у нас тепер все по-іншому. Тому ці активи мають бути використані для масштабної приватизації", - заявив виданню інвестиційний банк та фінансовий аналітик Сергій Фурса.
