Україні для повоєнного відновлення економіки буде необхідно провести реформи, насамперед податкову та судову. При цьому діяти доведеться рішуче та швидко. Про спрощення податкової системи країни, скорочення сфери обігу готівки, використання штучного інтелекту в судових розглядах, боротьбу з корупцією, а також про новий громадський договір між владою та громадянами в інтерв'ю "Апострофу" розповів голова комітету Верховної Ради з економічного розвитку Дмитро НАТАЛУХА.
Лондон краще, ніж Лугано
- Які ваші враження від конференції з відновлення України що відбулася нещодавно в Лондоні?
- Вона дуже сильно відрізнялася від тієї, що проходила в Лугано (в липні 2022 року - "Апостроф") і залишила набагато більше питань, ніж відповідей. На цей раз ситуація була радикально інша.
З самого початку планування заходу його організатори висловлювали побажання, щоб це була так звана noncommitment conference, тобто захід без конкретних обіцянок і зобов’язань. Проте на практиці були досягнуті набагато більші результати. (Голова Європейської комісії) Урсула фон дер Ляєн оголосила про те, що Євросоюз виділить Україні на відновлення 50 мільярдів євро. Також ішлося про передачу процентів з російських активів, які сьогодні заарештовані на території ЄС. А це немаленька сума - близько 750 мільйонів євро лише за перший квартал нинішнього року.
Також одним з найважливіших результатів, які ми привезли з Лондона, є додаткова підтримка реєстру зруйнованих українських активів. Це дуже важливий крок для розробки юридичного механізму стягнення російських активів на користь України, оскільки він фіксує завдані Росією збитки. І це може стати підставою для виплати компенсацій за рахунок окупанта.
Читайте: Краще, ніж очікувалось: Нацбанк розповів, як зросте економіка України 2023 року
Такий крок свідчить про те, що в Європі нарешті остаточно зрозуміли, що основним джерелом відновлення України мають стати саме російські гроші. Збитки має компенсувати той, хто їх завдав.
Також ішла мова про розробку механізму страхування інвестицій, як українських так і іноземних, оскільки вже зрозуміло, що навіть після закінчення війни Росія залишатиметься небезпечною доти, поки в ній існує влада Путіна.
- На Заході все частіше звучать застереження з приводу корупції. Платники податків у Європі та Америці бажають бути впевненими, що виділені кошти підуть не на створення особистих статків вітчизняних можновладців, а саме на відновлення України. Як наша влада може гарантувати, що допомога буде використана за призначенням?
- Я згоден зі словами (американського філософа і політолога) Френсіса Фукуями щодо того, що питання корупції в Україні є перебільшеним і занадто часто використовується як привід для відмови від підтримки нашої країни. Це дуже зручна позиція для того, щоб нічого не робити.
- Можливо, проблема часом і перебільшується. Проте говорити, що вона не існує, мабуть не буде правильним на фоні гучних корупційних скандалів, які регулярно вибухають?
- Звичайно вона існує. І вона глибоко укорінена в нашій історії. Протягом багатьох століть в Україні не було влади, обраної самими українцями. Країною правили колоніальні адміністрації різних імперій, які жодним чином не були зацікавлені в економічному розвитку і добробуті населення. І українці були змушені пристосовуватися до цієї ситуації. Звідси бере початок корупція як спосіб зацікавити владу в якихось потрібних рішеннях. Також українці навчилися сприймати будь які закони і постанови як перепону для власного виживання і майстерно їх обходити.
В 1991 році ми нарешті отримали власну владу. Проте національний характер так швидко не змінюється. Тому народ і влада довгий час не могли знайти спільної мови. І нарешті у 2022 році їхні інтереси вперше повністю збіглися. Народ чинить рішучий спротив російській агресії, і влада також не відсторонилася і показує готовність до спротиву.
І зараз ми присутні при ментальних змінах, коли суспільство починає усвідомлювати себе власником країни. Це як раз той момент, коли має бути сформований новий договір між громадянським суспільством і владою.
- Як на вашу думку міг би виглядати такий договір?
- Його формування не буде ні швидким, ні легким. І зараз ще рано підбивати підсумки. Але невід’ємною частиною суспільного договору має стати нова філософія економіки, яка забезпечить швидке зростання.
І певні напрацювання в цьому напрямку є. В минулому році група однодумців-економістів запропонувала концепцію "швидкої держави".
Держава-невидимець
- Чому саме швидкої? Куди ми поспішаємо?
- Українська економіка через війну зазнає колосальних руйнувань і падіння. І для того, щоб відновити хоча б довоєнний рівень виробництва, ми повинні забезпечити дуже високий темп зростання. Тобто ключовим фактором в повоєнній економіці стане саме швидкість. В першу чергу, швидкість обертання грошей.
Уявімо собі умовну 500-гривневу купюру. Кожен її перехід з рук в руки породжує ряд наслідків. Вона задовольняє якусь потребу людини, яка здійснює покупку, приносить прибуток продавцю і породжує певну суму податків для державного бюджету. Якщо за місяць купюра буде використана для платежу два рази, то всього цього буде вдвічі більше. Якщо три рази - то втричі, і так далі. Якщо ж купюра протягом місяця пролежить в одній кишені, то вона не згенерує нічого ні для її власника, ні для національної економіки, ні для держави.
Таким чином, можна зробити висновок, що чим швидше гроші обертаються всередині економіки, тим активніше вона зростає. І тим менше необхідності в зовнішніх вливаннях для її стимулювання і відновлення.
Тому головною задачею для динамічного розвитку економіку є прискорення руху грошей. Для цього ми повинні максимально знизити транзакційні видатки.
- Що це?
- Це будь що, що затримує платежі. Це і робота армії бухгалтерів і фінансистів, які розбираються з надто складним податковим законодавством, і повільне оформлення вантажів на митниці, і обмежений доступ до державних реєстрів, і неефективні суди, і корупція... Навіть стояння в черзі в магазині чи готівкові розрахунки - це також транзакційні видатки.
І задача держави, яка хоче досягти швидкого зростання, - максимально пришвидшити платежі. Взаємодія з державою повинна відбуватися максимально швидко і легко. Подібні приклади вже є в нашому житті. Коли ми користуємося документами у "Дії" чи здійснюємо платежі в банківських застосунках, ми по факту взаємодіємо з державою. Проте це відбувається настільки швидко і легко, що нам здається, що ми просто тицьнули кілька разів в екран телефону.
Це і є прояви "швидкої держави". І нам потрібно розширювати її функціонал настільки, щоб держава взагалі перестала з’являтися в полі зору громадян і підприємців. Це не тільки прискорить економічні взаємодії, але й значно скоротить прояви корупції.
- Зараз Україна отримує значну фінансову підтримку від партнерів. Тож свої економічні реформи ми повинні узгоджувати з ними. Ви показували цю теорію західним партнерам?
- Покладена на папір, ця концепція і самим її авторам здалася дещо занадто футуристичною. Тому, щоб переконатися, що це не якісь нереальні фантазії, ми в лютому нинішнього року відвідали Лондон і представили "швидку державу" в Національному інституті економічних досліджень, де працюють найкращі фахівці, які розробляють економічні моделі для британського уряду і Національного банку. І після півтора тижнів жвавих дискусій вони погодилися з тим, що концепція робоча, і вони готові під нею підписатися.
Ніколи не кажи "ніколи"
- Те, що добре виглядає в теорії, не завжди легко впровадити в життя. Як ви бачите практичну реалізацію "швидкої держави"?
- Один з інструментів - міжвідомча група, яка цілеспрямовано шукатиме "вузькі місця" в державі, через які повільно проходять гроші. І пропонуватиме рішення, які дозволять ці місця розширити, давши можливість прискорити рух.
Також варто пам’ятати, що однією з найголовніших перепон на шляху швидкого руху грошей є складна податкова система, яка вимагає величезних витрат часу і праці. Тому велике значення для нашого відновлення має радикальна податкова реформа.
- Як ви собі її уявляєте?
- Візьмемо, для прикладу, нашумілу "реформу 10-10-10". З точки зору "швидкої держави" її реалізація зробить податкову систему значно більш прозорою і зрозумілою. Зникне необхідність утримання величезних армій бухгалтерів і юристів. Податкова система стане настільки простою, що навіть людина без спеціальної підготовки зможе досить просто з нею впоратися.
- Ідея скорочення податків завжди здобуває собі палких прихильників, що цілком природно. Але у "10-10-10" є і не менш затяті опоненти. Мені доводилося чути, в тому числі і від ваших колег-депутатів, що ця програма є чистим PR-проєктом і ніколи не зможе бути впроваджена.
- Мене засмучує, коли колеги вживають такі категоричні визначення, як "ніколи", "завжди", "абсолютно всі", "абсолютно ніхто" тощо. Така категоричність дуже часто виявляється помилковою.
Наприклад, опоненти реформи висувають такий аргумент: "Жодна держава під час війни не знижувала податки". Це твердження настільки ж категоричне, наскільки й недоведене. Ми можемо навести приклади, що такі випадки були і вони далеко не поодинокі.
- Що таке "податки"? Це спосіб перерозподілення грошей державою. Чим вони нижчі, тим менше грошей держава згідна перерозподіляти сама, а натомість лишає більше такої можливості платнику податків - бізнесу. В Україні на початку повномасштабної війни держава сказала: "Добре, я знижую податок з 5% до 2%, тож оці 3% ви тепер можете розподілити на свій розсуд".
І бізнес зробив це - вирішив витрачати гроші на благодійність, чим фактично добровільно наклав на себе додатковий податок. І якщо врахувати ці кошти, не виключено, що ми побачимо, що зменшення податків насправді не відбулося. Просто частину коштів бізнес перерозподілив сам, без посередництва держави, але на ті самі її потреби.
Тому я гадаю, що нічого незвичайного чи небезпечного в зниженні податків немає. Головне, щоб система була зрозумілою, стабільною і не вимагала від підприємців завжди тримати якісь кошти в готівці на випадок, якщо хтось прийде з перевіркою. На такі зміни є величезний суспільний запит. А значить держава мусить його задовольнити і ухвалити необхідні рішення.
- Можна зрозуміти і побоювання противників реформи. Вона передбачає радикальну зміну податкового законодавства, і її наслідки вкрай важко передбачити.
- Але Україна і знаходиться в унікальній ситуації. Війна спричинила колосальне падіння економіки. За даними уряду, збитки від руйнувань вже досягли майже пів трильйона доларів і продовжують зростати. І навряд чи варто розраховувати, що нам вдасться швидко все це відновити, послуговуючися старими моделями, які і в мирний час не давали швидкого зростання.
Надзвичайні втрати і масштабні задачі примушують нас говорити саме про радикальні заходи, причому не тільки в сфері економіки. Юридичне крило прихильників концепції "швидкої держави", наприклад, пропонує запровадити систему прецедентного права і замінити першу судову інстанцію штучним інтелектом (система прецедентного або загального права застосовується у Великій Британії та її колишніх колоніях, головний її принцип полягає в тому, що якщо суд ухвалив певне рішення, то в подальшому всі суди мають враховувати це рішення при розгляді аналогічних справ. Така практика виключає поширене в Україні явище, коли за одних і тих же обставин різні суди можуть ухвалювати протилежні за змістом рішення - "Апостроф").
- Радикально...
- Так, звучить як фантастика. Але це дозволить прискорити і вдосконалити судочинство. Адже в судах розглядається величезна кількість аналогічних справ. То чому не узагальнити досвід таких справ і не автоматизувати винесення рішень по них? Це радикально пришвидшить процеси і обмежить зловживання.
Такі радикальні рішення дадуть надію на швидкі зміни в державі. А якщо ми після війни просто продовжимо послуговуватися тими практиками, які існували до 2022 року, то мало хто з нас доживе до того часу, коли ми піднімемо економіку хоча б до довоєнного рівня.
- Є ще одна радикальна пропозиція від авторів "10-10-10" - повна відмова від готівки. На відміну від скорочення податків ця ідея була сприйнята суспільством в багнети.
- Ніхто ж не каже, що завтра зранку ми прокинемося, а готівки вже нема. Але сфера її використання поступово скорочується. Ця тенденція прослідковується в багатьох країнах.
Візьмемо Швецію, яка є однією з найпередовіших на цьому напрямку. Готівка в країні існує. Але податкова система побудована так, що бізнесу вигідніше приймати оплату карткою. І він спонукає до цього і споживачів, часом навіть встановлюючи більш високі ціни при оплаті готівкою. Тож сектор її застосування неухильно зменшується.
Приблизно таким шляхом варто рухатися і нам, враховуючи інтереси бізнесу, влади і громадян.
- Сьогодні за різними оцінками від 6 до 9 мільйонів українців знаходяться за кордоном. І чим довше триває війна, тим міцніше вони прив’яжуться до нових місць проживання. Що потрібно зробити, щоб переконати людей повернутися?
- У нас немає іншого шляху, ніж повертати наших громадян. Залучення в економіку цих людей є буквально задачею виживання для нашої країни. Тому необхідно зробити все можливе для цього.
Головною умовою для повернення є, звичайно, безпека. Україна має перемогти і створити переконливі гарантії захищеності в майбутньому.
Також важливою умовою є житлове будівництво. Люди, чиє житло зруйноване або пошкоджене діями окупантів, повинні отримати дах над головою.
І третій фактор - це робота. Повинні бути створені умови для швидкого відкриття нових підприємств і розширення вже наявних, щоб люди мали можливість заробляти собі на життя.
- Щоб відбудова розпочалася якнайскоріше, необхідно, щоб на момент закінчення війни у нас вже було все необхідне законодавство. Чи розробляються сьогодні закони, які знадобляться після закінчення війни?
- Так, робота йде. Ми працюємо з урядом над рядом проєктів. Наприклад, розробляється законопроєкт, який визначить нову політику державних закупівель.
Так само наші колеги займаються створенням законодавчих умов для відбудови житлового фонду. Причому тут важливо не тільки створити умови для самого будівництва, але й правильно визначити, де саме воно має відбуватися.
Наприклад, якщо побудувати житло в Бахмуті, але там не буде підприємств, де можна працювати, освітніх і медичних закладів тощо, то ніхто не приїде жити в цих будинках.
Тому важливим питанням є зональне планування. Потрібно визначити економічні центри, де є в наявності робочі місця і перспектива розширення виробництва. І вже під це планувати в цих центрах будівництво житла і соціальної інфраструктури.
- Вже відомо, які це будуть центри?
- Такі плани розробляються. Проте великої публічності в цьому питанні немає. Адже, якщо ми сьогодні почнемо оприлюднювати інформацію про майбутні центри економічної активності, ми ж розуміємо, що вони опиняться в дуже небезпечній ситуації.
Проте, ми сподіваємося, що на момент, коли бойові дії припиняться, уряд і парламент будуть готові до швидкої реалізації планів відновлення.
Читайте також: Десятки мільярдів на відновлення: коли Україна отримає російський конфіскат від США
