Система е-декларування відкрила суспільству цікаву закономірність: українські політики і чиновники воліють зберігати свої чималі заощадження не на банківських рахунках, а в готівкових коштах. Так, рекордсменом за кількістю готівки поки що виявився позафракційний народний депутат В'ячеслав Костянтинівський, який задекларував 14,7 млн доларів в кеші і позичені у колишнього міністра вугільної промисловості Віктора Тополова 5 млн доларів. Народний депутат від БПП Руслан Демчак вніс у декларацію 133 млн гривень готівки, а одіозний депутат від "Волі народу" Олесь Довгий - 1,5 млн доларів. "Апостроф" з'ясував у українських економістів, чи є така тенденція сигналом для недовіри банківській системі.
Олег Устенко, економіст, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера:
Це вкрай негативний сигнал, який українська політична еліта посилає суспільству. Показово те, що гроші не зберігаються на банківських рахунках. Це означає, достатнього рівня довіри до української банківської системи з боку тих, хто повинен фактично бути пропагандистами банківської системи України, немає. А друге, на що звернено мою увагу, це те, що у багатьох гроші зберігаються в іноземній валюті, не у гривні. Це вкрай негативний сигнал суспільству, тому що знову-таки виходить, що українські політичні еліти, схоже, не довіряють власній грошовій одиниці – гривні, пропагандою якої вони повинні займатися. І не просто пропагандою, економічна політика, яку вони розробляють, повинна бути спрямована на відродження довіри до банківського сектору країни, вона повинна бути спрямована на відродження довіри до української гривні, вона повинна бути спрямована на курсову стабілізацію, на більш низький рівень інфляції. Але, схоже, вони самі не вірять у те, що роблять. І це дуже негативний сигнал, який зараз отримують українці.
Я вже не кажу з приводу вкрай негативного сигналу, який посланий суспільству після проведення електронного декларування, про те, що в той час, коли величезна кількість людей і сімей насилу зводять кінці з кінцями, виявляється, є ті, хто мають десятки об'єктів нерухомості, перебуваючи на держслужбі, правдами – неправдами пояснені, тим не менш, моральний аспект питання все одно залишається відкритим. Це вкрай негативно і схоже щось, що розкрилося після електронного декларування, більше нагадує ситуацію в Латинській Америці, коли є серйозне розшарування суспільства, і що ті, хто знаходиться в політиці, схоже, використовують політику для передусім вирішення власних проблем.
Сергій Фурса, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital:
Те, що політики вважають за краще зберігати гроші в кеші – ніяк не пов'язано з недовірою до банків. Все, що зберігається в банках – прозоро і відкрито. Те, що зберігається в кеші, може бути, як у ньому, так і в офшорах, і ще десь. Більш того, вони можуть завищувати свої кешеві кошти для того, щоб потім не було питань, коли вони купують щось велике.
Так що це пов'язано лише з їх небажанням. Вони прекрасно знають, у яких банках можна зберігати, а в яких – ні. Те, що у них такий кеш, не є наслідком недовіри до банківської системи.
Ерік Найман, фінансовий аналітик, керуючий партнер Capital Times:
Це показово. Виходить, навіть можновладці не довіряють банківській системі. Але не думаю, що це сигнал для людей знімати гроші з рахунків, все-таки 200 тисяч гарантія є від Фонду гарантування, а основна маса людей і так має на рахунках менше 200 тисяч гривень. Але довіра до банківської системи поки ще не повернулася і не скоро повернеться. І поки це виправдано.
