Державна власність в Україні не приватизується в періоди економічного зростання, зате розпродається за мізерними цінами під час кризи, чому є підтвердженням 2020 рік. Відмова проводити "велику" приватизацію в цьому році через пандемію коронавірусу та його наслідки не повинна вводити в оману - такі підприємства як Одеський припортовий завод та "Центренерго" не були продані в минулі благополучні роки і далеко не факт, що їх приватизація відбудеться після завершення коронакризи. А ось "малі" об'єкти в проблемному 2020-му спритно розходяться за копійки. "Апостроф" з'ясовував, у чому полягає системна проблема приватизації по-українськи.
Україні не щастить з приватизацією. Приклад успішного та прозорого продажу "Криворіжсталі" в 2005 році сьогодні сприймається, скоріше, з роздратуванням, а не з ентузіазмом, хоча це чи не єдиний за всю історію країни випадок нормальної реалізації об'єкта державної власності на аукціоні, проведення якого, нагадаємо, транслювалося в прямому ефірі.
Втім, гроші, виручені від цієї приватизації, досить швидко проїли. Але це вже інша історія.
Протягом декількох недавніх років в бюджет закладалися зовсім нереалістичні плани з приватизації. Так, в 2016, 2017 та 2019 роках продаж держвласності мав приносити по 17 мільярдів гривень. У 2018 році план був ще більше - 21 мільярд гривень. Результат кожного разу був передбачуваним - колосальний недобір доходів бюджету. "Винятком" можна вважати 2017 рік, коли план приватизації був виконаний майже на 20% - в інші згадані роки виконання знаходилося в межах 1,5-3%.
На 2020 рік приватизаційний план виявився дещо скромнішим - "всього" 12 мільярдів гривень. Однак коронавірус вніс свої корективи в бюджет, який був змінений в квітні, і вони торкнулися, в тому числі, приватизації. В результаті цифра з 12 мільярдів скоротилася до 0,5 мільярда гривень. При цьому велика приватизація була припинена до кращих часів.
Зате тепер можна сміливо стверджувати, що в нинішньому році план продажу держвласності буде виконаний, причому з запасом. Як відомо, в нинішньому році Фонд держмайна (ФДМ) продав готель "Дніпро" в центрі Києва за 1,1 мільярда гривень. Щоправда, приватизацію оскаржили в судах, але, навіть якщо її результати скасують, що навряд чи, продаж інших, виключно малих підприємств, як очікується, забезпечить надходження на рівні близько 2 мільярдів гривень. За словами прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, йдеться про продаж близько 300 малих підприємств.
Ні управляти, ні продати
У нинішній непростій ситуації виникає дилема: з одного боку, бюджету потрібні гроші, а приватизація якраз є одним з джерел його наповнення, з іншого, - очевидно, що в умовах кризи, в якій ми сьогодні перебуваємо, попит, а, значить, і ціна, на пропоновані до продажу об'єкти падають.
Але, як показали попередні роки, коли українська економіка зростала, нічого серйозного влада продати так і не змогла, - ні Одеський припортовий завод, ні "Центренерго", ні "Електротяжмаш".
При цьому, як зазначив в розмові з "Апострофом" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгор Киян, багато в чому проблемою державних підприємств є не стільки їх збитковість, скільки низька якість менеджменту.
Крім того, додамо від себе, часто керівники держпідприємств є ставлениками певних фінансово-промислових груп, в інтересах яких вони, власне, і діють.
"Це - відображення всієї нашої системи протягом, не побоюся сказати, всіх без малого 30 років, коли проводиться політика дерибану. У нас держпідприємство - це або доїльний апарат, або розмінна монета для стейкхолдерів", - завив Киян.
За словами експерта, історія приватизації в нашій країні показала, що українська влада - не тільки нинішня, а й минула - не може не тільки керувати держпідприємствами, а й нормально їх продати.
"Влада могла б хвалитися не тим, що позбулася якоїсь кількості об'єктів держвласності, а тим, що вивела держпідприємство зі збиткового стану, капіталізувала його і, можливо, коли ринкова ціна такого підприємства досягає найвищого рівня, змогла його вигідно продати. Але у нас, навпаки, намагаються звести всі показники до мінімуму, зробити його збитковим, та ще й продати під час кризи", - сказав він.
При цьому, додав експерт, фінансово-промислові групи вміло "проштовхують свої "хотілки", викручують владі руки, створюючи навколо (потрібних їм) підприємств ті чи інші умови, при цьому іноді навіть примудряючись проштовхувати ці ідеї в діалозі з МВФ та іншими міжнародними організаціями".
Приватизаційний міжсобойчик
Будемо відверті - українською власністю сьогодні практично не цікавляться іноземні системні інвестори. В результаті в конкурсах беруть участь лише кілька компаній, а нерідко - взагалі один претендент. У цих умовах ціна, що обвалилась через кризу, виявляється ще менше.
"І це в черговий раз підтверджує, що тут нездорова система і кулуарні ігри", - говорить Єгор Киян.
З цим згоден глава Комітету економістів України Андрій Новак.
"Приватизація в Україні зараз нагадує кулуарну гру за ширмою коронавірусу. І її мета - прибрати до рук найпривабливіші об'єкти, слава Богу, що тільки зі списку так званої малої та середньої приватизації. Очевидно, що в некризові періоди вартість таких об'єктів, зокрема, спиртзаводів, була б набагато вище. А зараз ділки, зрозуміло, у співпраці з урядом, отримують об'єкти за значно нижчими цінами", - сказав він в коментарі виданню.
Справді, влада зараз активно розпродає спиртзаводи - на сьогодні вже приватизовано сім таких об'єктів, а всього планується виставити на продаж 30 підприємств, що перебувають у власності держпідприємства "Укрспирт".
Але, як то кажуть, не спиртом єдиним. Якщо середня ціна приватизованого спиртзаводу сьогодні становить близько 50 мільйонів гривень, то такий об'єкт, як згаданий уже готель "Дніпро" потягнув аж на мільярд з гаком.
Цифра, на перший погляд, значна. Тим більше, що стартова ціна ледь перевищувала 80 мільйонів гривень. Але наскільки кінцева ціна об'єкта відповідає ринковій?
Економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ переконаний, що "Дніпро" не можна було продавати в 2020 році. За його словами, це - знаковий об'єкт, і таких об'єктів в будь-якій країні можна перерахувати на пальцях однієї руки. "Два-три об'єкта є таких в Києві, і його потрібно було продавати на піку, а в результаті продали на дні", - заявив він в коментарі "Апострофу".
Експерт зазначив, що під час кризи найбільше падають ціни на об'єкти нерухомості, а тому висловив думку, що через кілька років, коли справи в економіці підуть на поправку, "готель "Дніпро" перепродадуть в два-три рази дорожче".
Готель Дніпро
Переможець отримує все
Це ж повною мірою стосується і багатьох інших об'єктів, які в цьому році пішли (і ще підуть) з молотка.
"Не виключено, що після того, як криза закінчиться, а вона, рано чи пізно, закінчиться, через рік або два, або три вартість цих активів зростатиме, в тому числі, нерухомості - житлової, нежитлової, промислової, землі, і багато з тих, хто зараз отримав ці активи за зниженою ціною, зможуть їх продати набагато дорожче", - зазначив Андрій Новак.
Об'єкти української держвласності, а їх, насправді, не сотні, а тисячі, мають різну цінність, і серед них трапляються справжні коштовності.
"Справа в тому, що серед сміття, назвемо це так відверто, трапляються алмази та діаманти, тільки недооцінені. І вони перетікають групам вплива. А потім такий алмаз можна за багато-багато грошей перепродати", - говорить Єгор Киян.
Але в більшості своїй, це дійсно сміття, яке, якщо його продати, принесе державній скарбниці сущі копійки.
Однак це можна вміло використовувати в умовах кризи з метою підтримати малий та середній бізнес, вважає Олексій Кущ. За його словами, правильніше було б дати підприємцям кредити, щоб купувати могли не тільки ті, у кого є гроші, але немає ідей, а й ті, у кого грошей немає, але хто хотів би використовувати ці об'єкти для бізнесу.
"Всі ці склади, нежитлові приміщення, автотранспортні підприємства, техніка, яка давно проржавіла, - виручених за ці об'єкти грошей вистачить на будівництво кількох кілометрів доріг. У нас є широко розпіарена програма кредитування "5-7-9%", і можна було б поєднати механізм стимулювання малого бізнесу з приватизацією", - сказав фахівець.
Однак, за словами Куща, цією ідеєю вже зацікавився великий бізнес: "Тобто якась фінансово-промислова група через свій банк, який отримав рефінансування Національного банку України (НБУ), візьме та купить, наприклад, "Центренерго" або Одеський припортовий завод. Потім продасть, але вже за реальні гроші. Але щодо малих підприємців чомусь це ніхто запускати не хоче".
Експерт також не виключив, що описана вище схема може реалізовуватись вже в 2021 році. "Вона буде загорнута в красиву обгортку під гаслом подолання кризи", - зазначив він.
