У кінці 2019 року Україна отримала від Росії 2,9 мільярди доларів на виконання рішення Стокгольмського арбітражу за підсумками газового судового позову між "Нафтогазом" і "Газпромом". Це досить велика сума, яку можна порівняти, наприклад, із загальним обсягом поточної програми фінансування Міжнародного валютного фонду (МВФ). "Апостроф" з'ясовував, на які цілі можуть бути витрачені ці гроші.
Україна отримала від Росії близько 3 мільярдів доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу в рамках судового позову щодо газового спору. Виплата цієї суми була здійснена в межах пакетних домовленостей щодо газу між Києвом і Москвою за посередництва Єврокомісії. РФ погодилася виплатити зазначену суму за умови, що сторони обнулять інші взаємні претензії в міжнародних судових інстанціях. Зокрема, в світлі цієї домовленості НАК "Нафтогаз України" відкличе зі Стокгольмського арбітражу позов до "Газпрому" на 12,2 мільярда доларів. Головним результатом досягнутого компромісу стало підписання п'ятирічного контракту на транзит російського газу в Європу через українську територію.
У кінці грудня 2019 року українська сторона, включаючи президента Володимира Зеленського, який патронував газові переговори, підтвердила, що гроші надійшли в Україну. І тепер виникає важливе питання - як ці без малого 3 мільярди доларів будуть використані? Адже сума немаленька. Для порівняння: обсяг всієї програми фінансування Міжнародного валютного фонду (МВФ), яка була розпочата в грудні 2018 року (і формально триває до сьогодні), становить 3,9 мільярди доларів. А ці гроші треба, між іншим, потім віддавати, та ще й з відсотками.
Надбання республіки
Питання про те, на що витратити таку велику суму, зовсім не зайве. У зв'язку з цим можна згадати ситуацію з приватизацією в 2005 році металургійного гіганта "Криворіжсталь". Тоді підприємство продали за немислимі сьогодні 4,8 мільярди доларів. Чистий прибуток держави становив 4 мільярди доларів (800 мільйонів доларів повернули колишнім приватизаторам "Криворіжсталі" - компаніям Ріната Ахметова і Віктора Пінчука). І на що витратили ці 4 мільярди? Це питання виявилося настільки цікавим, що для пошуку відповіді на нього у Верховній Раді в 2006 році була навіть створена тимчасова слідча комісія. Пізніше з'ясувалося, що левова частка коштів від приватизації меткомбінату пішла на латання дірок у бюджеті. Тобто гроші елементарно проїли.
Чи не станеться щось схоже і в разі зі "стокгольмськими" коштами? Як правильно ними розпорядитися?
Потрібно відразу зауважити, що зазначена сума була перерахована одним господарюючим суб'єктом - російським "Газпромом", іншому господарюючому суб'єкту - НАК "Нафтогаз України", оскільки в Стокгольмі формально судилися не країни, а саме ці дві компанії. Але єдиним акціонером "Нафтогазу" є українська держава в особі Кабінету міністрів, тому правильно було б про долю цих грошей поцікавитися у акціонера.
Глава НАК Андрій Коболєв вже заявив, що компанія не буде витрачати їх без обговорення з Кабміном. Він також уточнив, що у "Нафтогазу" немає планів направити їх на погашення боргів холдингу. За словами Коболєва, дані кошти недоцільно витрачати на проїдання. Замість цього їх слід було б направити на проекти з додатковою економічної цінністю, наприклад, енергоефективність, інфраструктура, видобуток.
Глава НАК Андрій Коболєв
Мобілізаційний резерв
Експерт інституту GROWFORD Олексій Кущ в розмові з "Апострофом" зазначив, що отримані Україною 3 мільярди доларів можна використовувати по-різному, і самим неправильним було б залишити їх "Нафтогазу", тому що, фактично, цей виграш у Стокгольмському арбітражі є виграшем всієї країни.
За його словами, найбільш правильним варіантом було б створити резервний фонд: "Україна, ймовірно, єдина країна у світі з сировинним типом економіки, яка не має свого резервного фонду. І ці гроші могли б бути гарною відправною точкою формування такого резервного фонду. А кошти такого фонду можна було б направити на фінансування структурної перебудови економіки". Крім того, з цього фонду можна було б профінансувати програму пільгового кредитування для бізнесу (до речі, додамо від себе, найближчим часом повинна стартувати анонсована президентом Володимиром Зеленським програма кредитування малого і середнього бізнесу під пільгові 5-9%).
Резервний фонд може бути створений і з іншою метою, вважає Кущ: "У ньому можна було б акумулювати майбутні доходи держави від великої приватизації, продажу землі, якщо вже влада вирішила розпродавати все і вся. Потім ці гроші можна направляти на соціальні проекти. Або ж можна піти таким шляхом: на кожного українця відкрити персональний рахунок, на який будуть перераховуватися кошти у вигляді дивідендів. І в цьому випадку ці 2,9 мільярди - хороша відправна точка".
Ще один варіант, як використовувати отримані від РФ гроші, - достроково погасити зовнішні борги. "Зараз ми перебуваємо у стані промислової рецесії, економіка практично зупиняється (на одному зі злитих у мережу аудіозаписів, прем'єр Олексій Гончарук каже, що зростання ВВП за підсумками 2019 року може сповільнитися до 2%, - "Апостроф") і зараз можна здійснити дострокове погашення боргів, які зафіксовані в календарному плані на перше півріччя 2020 року", - зазначив фахівець.
Витрачаємо долар, отримуємо два
Є й інші способи з толком витратити таку велику суму. "Я ці, грубо кажучи, 3 мільярди доларів запропонував би перетворити в 6 мільярдів доларів, - сказав у коментарі виданню директор економічних програм аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолій Амелін. - Як це зробити: 1 долар інвестицій в інфраструктуру дає приблизно 2-3 долари приросту ВВП - за рахунок збільшення попиту на будівельні матеріали, на конструкційні метали, допоміжні сектори індустрії, за рахунок створення робочих місць. Зростає попит на логістику, тому що робочі матеріали потрібно перевозити, людей потрібно годувати. А додаткові 3 мільярди доларів приросту ВВП - це хороший чинник".
Анатолій Амелін: "1 долар інвестицій в інфраструктуру дає приблизно 2-3 долари приросту ВВП". На фото реконструкція Шулявського моста в Києві
Насправді, вважає експерт, існує досить багато потенційних проектів, на які можна було б направити ці кошти. "Що нам заважає направити ці гроші на будівництво швидкісної залізниці в Європу? Це один із варіантів. Що заважає їх направити на поглиблення портів, щоб в Україні знизилася вартість перевалки? Що заважає направити ці гроші на розвиток регіональних аеропортів?" - підкреслює Амелін. Ці кошти також можна направити на модернізацію авіазаводів, оскільки зараз вони не здатні виконувати великі замовлення. Крім того, є можливість розвивати співпрацю з американськими та європейськими партнерами за проектами космічної оборони НАТО.
Однак найбільш символічним було б направлення цих коштів на проекти енергетичної ефективності й енергонезалежності України. "У цьому випадку було б досить прикольно, коли гроші, отримані від "Газпрому", вкладаються в розвідку і видобуток нафти і газу в Україні, тим самим наближаючи її енергетичну незалежність, щоб ми не імпортували газ і нафтопродукти", - сказав Амелін.
До речі, вже який рік в Україні не вдається збільшити видобуток газу, незважаючи на амбітний план влади вийти на самозабезпечення паливом вже з 2020 року (термін реалізації плану було зміщено на кілька років вперед, але, судячи з поточного рівня видобутку, він не буде виконаний у найближчі роки).
Анатолій Амелін також нагадав, що в Україні є два недобудовані атомні енергоблоки на Хмельницькій АЕС: "Якраз 3 мільярдів було б достатньо, щоб один із них добудувати, і Україна могла б не тільки себе забезпечувати електричною енергією, а й поставляти її в Європу".
План Козака
Але реалізувати всі згадані вище проекти було б можливо, якби в уряду була стратегія, а її, на жаль, немає (судячи зі злитих аудіозаписів, у Кабміні немає навіть розуміння економічних процесів у країні). "На жаль, у нинішнього складу Кабінету міністрів стратегічне мислення відсутнє, відповідно, швидше за все, ці гроші підуть на проїдання, на погашення боргів і так далі", - резюмував Анатолій Амелін.
Олексій Кущ також вважає, що влада навряд чи з розумом розпорядиться цими коштами: "В умовах тотального бюджетного дефіциту ці гроші, швидше за все, будуть поступово направлятися в загальний котел бюджету".
Однак, можливо, отримані від Росії гроші можуть знадобитися Україні для інших цілей. Наприклад, для того, щоб... повернути їх Росії. Мова - про 3 мільярди доларів, які в кінці 2013 року "позичив" у РФ тодішній президент Віктор Янукович. Нова українська влада відмовилася повертати цей кредит, мотивувавши своє рішення тим, що позика бралася Януковичем під тиском зі сторони російського керівництва. Росія подала проти України позов до Високого суду Лондона, який у березні 2017 року зобов'язав нашу країну погасити заборгованість за кредитом. Україна оскаржила це рішення, і в вересні того ж року Апеляційний суд Англії задовольнив нашу апеляцію. Зараз справа перебуває у Верховному суді Великобританії, який у грудні 2019 року мав винести вердикт у ній, але відклав його на більш пізній час - очікується, що рішення буде оголошено в 2020 році. Велика ймовірність, що воно буде не на користь нашої країни. А на сьогодні РФ вимагає від нас повернути вже не 3, а 4,5 мільярди доларів (з урахуванням відсотків, що набігли).
Верховний суд Великобританії
Як заявляв у грудні 2019 року віце-прем'єр РФ Дмитро Козак, коментуючи газові домовленості з Україною, "борг Януковича" вирішили не включати в цей пакет угод. Він підкреслив, що Росія вирішила законослухняно виконати рішення Стокгольмського арбітражу щодо газу і висловив надію, що Україна вчинить аналогічно, якщо британський суд ухвалить виплатити борг за кредитом РФ.
"Ця "щедрість" Росії у виконанні рішення міжнародного суду може бути пояснена тим, що вона, можливо, отримала певний сигнал, що рішення в Лондоні буде, швидше за все, на її користь, - говорить Олексій Кущ. - Можливо, не вся сума буде задоволена. тобто виходять приблизно рівнозначні цифри. Відповідно, якщо Росія виконала рішення міжнародного арбітражу, Україна не зможе не виконати рішення лондонського суду. У цьому випадку Росія зіграла вдовгу. І в українському уряді, якщо там бачать хоч трохи далі, ніж на один місяць вперед, будуть розуміти ризик того, що, можливо, доведеться виплачувати Росії ці гроші, і вони, відповідно, будуть враховуватися в загальному балансі державних ресурсів".
У гонитві за бонусом
Експерт висловив думку, що Україні, ймовірно, не варто боротися за стокгольмську компенсацію: "Для Росії було болючим саме виконання цього рішення, і його можна було б обміняти на дуже вигідні для України умови транзиту - термін договору не п'ять, а десять років, великі обсяги транзиту. І за десять років це привело б до додаткових доходів держави на рівні близько 15 мільярдів доларів. Тобто виграш у 3 мільярди ми б обміняли на 15 мільярдів".
Але тут, вважає Кущ, спрацював "бонусний синдром" керівників "Нафтогазу", оскільки в разі відсутності цього платежу, постало б питання про законність нарахування їм премії - як відомо, топ-менеджмент холдингу отримає бонус у розмірі 1% від отриманих 2,9 мільярда доларів, тобто 29 мільйонів доларів або близько 700 мільйонів гривень.
Чи буде ця премія взята саме з цих 2,9 мільярдів доларів, безпосередньо не говориться, але це було б логічно. Так що, по факту, кінцева сума виявиться меншою. Більш того, "Нафтогаз" повинен ще заплатити з цих 2,9 мільярдів доларів податки до держбюджету, про що нещодавно заявив Андрій Коболєв. Скільки конкретно буде перераховано в казну, глава НАК не сказав. Ризикнемо припустити, що "чистими" залишиться близько 2 мільярдів доларів, що теж дуже і дуже немало. А ось на що вони будуть витрачені - це питання поки залишається відкритим.
