Транзит російського газу до Європи через територію України зупинено. "Апостроф" розбирався, чи існують у зв'язку з цим ризики для газопостачання вітчизняних споживачів, для інтенсифікації обстрілів газотранспортної інфраструктури з боку Росії, а також чи є передумови для відновлення транспортування газу українським маршрутом у майбутньому.
Україна, як і обіцяла, з 1 січня 2025 року зупинила транзит російського газу своєю територією у напрямку Європейського Союзу та Молдови.
Припинення транзиту сталося через закінчення терміну дії відповідного контракту, підписаного 30 грудня 2019 року. Договір діяв усі п'ять років, включаючи три останні воєннні. Він передбачав можливість продовження за згодою обох сторін, проте Україна вирішила не робити цього.
Російські ЗМІ та телеграм-канали вхопилися за той факт, що Україна, зупинивши транзит, втратила щорічні платежі на 1 мільярд доларів. Ось тільки вони замовчують те, що сама РФ залишилася без 5 мільярдів доларів, які забезпечувало їй прокачування газу українським маршрутом в останні два роки в обсязі 15 мільярдів кубометрів. Проте це найважливіше, оскільки припинення транзиту ставило за мету зменшити обсяг коштів, які країна-агресорка витрачає на війну.
Життя без транзиту
Довгі роки вітчизняна газотранспортна система могла повноцінно функціонувати лише за наявності стабільного потоку газу, що йшов зі сходу на захід, і у разі його відсутності могли виникнути проблеми із газопостачанням найвіддаленіших районів України. Ситуація посилювалася тим, що підземні газові сховища нашої країни розташовуються поблизу західного кордону, відповідно, постачання з них до інших регіонів можливе лише за умови використання ГТС у реверсному режимі.
При цьому робота системи одночасно у прямому та реверсному режимі спочатку не передбачалася, і українські фахівці згодом змогли усунути цю перешкоду. Вони також здійснили заходи, необхідні для забезпечення безперебійної роботи ГТС в умовах повної відсутності транзиту.
"Та робота, яку було проведено оператором газотранспортної системи за останні п'ять років, дає підстави стверджувати, що газопостачання всіх споживачів здійснюватиметься в штатному режимі незалежно від того, чи є в транзитній трубі газ, чи його там немає. З технічного погляду у мене побоювань немає", - сказав "Апострофу" керівник спеціальних проектів науково-технічного центру "Псіхєя" Геннадій Рябцев.
При цьому ніколи не буває так, що система на 100% застрахована від якихось збоїв. За словами Рябцева, в українській ГТС є ціла низка вузьких місць, які потрібно доглядати, щоб не виникли проблеми.
"Але загалом, якщо говорити про ймовірність спрацьовування цих вузьких місць, вона є досить низькою, якщо виключити зовнішнє втручання", - зазначив експерт.
У зоні ризику – ГТС
Під зовнішнім втручанням маються на увазі, насамперед, російські обстріли ракетами та безпілотниками.
Країна-агресорка щодня запускає у бік України десятки БПЛА, а іноді влаштовує масовані ракетні обстріли житлових будинків, супермаркетів, шкіл, лікарень. Досить часто ціллю таких атак є об'єкти енергетичної інфраструктури нашої країни, через що трапляються багатогодинні перебої з електропостачанням.
У західній пресі зараз публікується багато матеріалів, присвячених припиненню газового транзиту та його наслідків, серед яких згадується можливість обстрілу Росією об'єктів української ГТС.
Але наскільки серйозною є така загроза?
"Росія і раніше дозволяла собі обстрілювати цю систему і взагалі все, що могла. Були удари і по компресорних станціях, і по інфраструктурі газових сховищ, - каже Геннадій Рябцев. - Удари завдавалися, але вони були не масованими, а швидше, поодинокими".
І на це є одразу кілька причин, що залишаються актуальними і після припинення транзиту.
"Я думаю, що в Кремлі усвідомлюють те, що їх газотранспортна інфраструктура разом із підземними сховищами розміщена в основному в європейській частині. А теплова енергетика Росії десь під 70% базується на газі. І, враховуючи, як Сили оборони України відпрацювали по російським нафтопереробним потужностям, вони не можуть не розуміти, що може почати і тут прилітати, - пояснив у розмові з виданням президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар - Крім того, треба розуміти, що враження об'єктів газотранспортної системи – це не менш складне завдання, ніж бити по об'єктах електроенергетики, а запас ракет не нескінченний. А тому є вибір пріоритетів: електроенергія - це найбільш універсальний вид енергоносія".
При цьому є технічні та технологічні особливості, які суттєво знижують ймовірність завдання масованих ударів по об'єктах газотранспортної системи України.
"Якщо в енергосистемі є, скажімо, два десятки вузлів, які настільки важливі, що їх потрібно прикривати, я не бачу таких вузлів у газотранспортній системі. Немає якоїсь умовної кнопки чи умовного вентиля, зруйнувавши які можна знищити всю систему", - каже Геннадій Рябцев.
Тобто ворог, звичайно, може зробити атаки на українську ГТС масовішими, проте вони навряд чи завдадуть їй шкоди, подібної до тієї, яку отримала вітчизняна енергосистема.
Кінець історії?
Є також ще одна, не очевидна причина, через яку Росія може утриматися від принаймні масованих обстрілів об'єктів української газотранспортної інфраструктури.
Справа в тому, що РФ до кінця не полишала надій на збереження українського газового транзиту, і, насправді, вкрай зацікавлена в його відновленні в майбутньому. Погодьтеся, дуже складно ратувати за відновлення, як все ще сподіваються в Кремлі, тимчасово втраченого маршруту постачання газу на преміальний європейський ринок, одночасно завдаючи йому значної шкоди.
Інформація про нібито проведення закритих переговорів щодо продовження українського транзиту у тому чи іншому вигляді з'являлася протягом усього 2024 року. Найчастіше йшлося про постачання до Європи через Україну азербайджанського газу. Крім того, розглядалася схема, в якій європейські трейдери закуповують газ безпосередньо в РФ, і тоді начебто в українську трубу входить уже не російський газ, а газ, що належить європейським компаніям. У телеграм-каналах навіть почали говорити, чи то всерйоз, чи то не дуже, про те, що нібито угорська компанія MOL увійде у проєкти з видобутку газу в Росії, і тоді видобутий за її участю газ на території РФ вважатиметься угорським, себто європейським, а не російським.
Однак на сьогодні всі ці потуги Кремля виглядають марними.
За словами директора енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимира Омельченка, у Азербайджану не сьогодні немає зайвих обсягів газу, які можна було б пустити українським маршрутом транзиту. Немає їх і у інших потенційних постачальників, наприклад, у Казахстану і Туркменістану.
"На сьогодні немає країн, які могли б постачати 14-15 мільярдів кубометрів газу транзитом через Україну" (саме стільки становив у середньому річний обсяг транзиту через нашу країну останнім часом – "Апостроф"), - сказав експерт у коментарі виданню.
Але навіть не це найголовніше.
"Президент Зеленський чітко сказав, що жодного газу ми не транспортуватимемо з Росії, під яким би він не був брендом – азербайджанський, чи якийсь інший", - каже Омельченко.
Геннадій Рябцев також переконаний, що українське керівництво, в першу чергу, в особі президента Володимира Зеленського, за жодних обставин не піде на відновлення транзиту газу з російського напрямку, принаймні в найближчому майбутньому, тому що припинення транзиту було не технічним, а політичним і навіть геополітичним рішенням, багато в чому символічним, епохальним.
"Це подається не так, що просто закінчився контракт, а так, що це - видатне рішення України та українського військово-політичного керівництва", - резюмував експерт.
