Енергогенеруючу компанію "Центренерго" не можуть продати вже п'ять років, незважаючи на те, що вона регулярно потрапляє в плани українського уряду щодо проведення великої приватизації. В 2021 році ПАТ "Центренерго", як очікується, знову спробують виставити на торги. "Апостроф" розбирався, чи можлива в принципі успішна приватизація цієї компанії, і хто з олігархів міг би претендувати на її придбання.
У ці дні виповнюється два роки з моменту, коли українська влада провалила приватизацію енергогенеруючої компанії "Центренерго".
Нагадаємо, приватизаційний конкурс був призначений на 13 грудня 2018 року. Стартова ціна держпакету компанії в розмірі 78,3% акцій була встановлена на рівні 5,98 мільярда гривень (близько 215 мільйонів доларів за поточним на той час курсу, який відповідає і нинішньому).
Однак в останній момент конкурс був скасований. Офіційною причиною було названо те, що його учасники - ТОВ "Укрдонінвест" та білоруський "Нафтобітумний завод" - представили документацію, яка не відповідає вимогам законодавства, в тому числі, дані про пов'язаних з ними особ.
Втім, справжні причини зриву конкурсу достеменно невідомі. Згідно з однією з версій, влада свідомо пішли на такий крок, оскільки конкурс повинен був відбутися менш, ніж за півроку до президентських виборів, що, принаймні у випадку з Україною, є несприятливим для приходу серйозних інвестицій чинником. Крім того, в цей час в країні діяв режим воєнного стану, введеного тодішнім президентом Петром Порошенко в зв'язку із загостренням ситуації в Керченській протоці. Що теж не поліпшило інвестиційний клімат.
Однак "Центренерго" не продали і в 2019 році, змістивши терміни її приватизації на 2020-й, які також зірвалися через пандемію коронавірусу - в цьому році велику приватизацію, до якої, безперечно, відноситься "Центренерго", відклали до кращих часів.
Ці кращі часи, за задумом влади, мають настати вже в 2021 році - за одними даними, конкурс оголосять на червень, хоча багато фахівців схиляються до думки, що куди реалістичніше для цього виглядає кінець наступного року.
При цьому впевненості в тому, що "Центренерго" піде з молотка в 2021 році немає ніякої, враховуючи, що епопея з приватизацією компанії триває з 2016 року.
"Смотрящим" на замітку
Але що являє собою компанія "Центренерго"? Відповідь на це питання допоможе зрозуміти, з чим пов'язані грандіозні плани її продати, і настільки ж грандіозні провали в реалізації цих планів.
Отже основним видом діяльності ПАТ "Центренерго" є виробництво електричної та теплової енергії.
До складу компанії входять три теплові електростанції (ТЕС) - Вуглегірська (Донецька область), Зміївська (Харківська область) та Трипільська (Київська область). Сумарна проектна потужність трьох ТЕС становить 7690 мегават (23 енергоблоки потужністю від 175 до 800 мегават), що становить приблизно 15% від загальної потужності електростанцій України. У загальному обсязі виробництва електроенергії країни частка "Центренерго" складає близько 8%, в структурі теплогенерації - близько 18%.
Трипільська ТЕС
"Центренерго" відноситься до так званих "смачним" об'єктів державної власності. А це означає, що вітчизняні фінансово-промислові групи (ФПГ) зацікавлені в отриманні контролю над компанією - через керований топ-менеджмент та інститут "смотрящих". Результатом такої діяльності, як правило, стає вимивання активів та коштів компанії на користь відповідної ФПГ і накопичення боргів, які люб'язно залишають державі.
Треба відзначити, що в таких країнах як Україна, питання приватизації - це не тільки і не стільки про гроші, які надходять до бюджету від продажу держвласності, а, в першу чергу, про усунення корупції у вигляді того самого "смотренія".
Зміна варти
Яка з ФПГ контролює той чи інший "смачний" об'єкт держвласності, часто залежить від особи глави держави. Стосовно "Центренерго", під час президентської каденції Петра Порошенка вважалося, що контроль над компанією мав його армійський друг та бізнес-партнер Ігор Кононенко.
Після перемоги на виборах весною 2019 року Володимира Зеленського ситуація змінилася. Ігор Кононенко незабаром після цього втратив вплив на "Центренерго", куди зайшов топ-менеджмент, дружній Ігорю Коломойському. Незважаючи на те, що сьогодні зв'язок опального за часів Порошенко олігарха і нового глави держави не настільки очевидний, нерозумно було б заперечувати, що Володимир Зеленський став президентом багато в чому завдяки підтримці, перш за все медійної, з боку Коломойського.
Процеси щодо зміни керівництва компанії, включаючи її наглядову раду, почалися ще навесні 2019 року, а у вересні тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора ПАТ "Центренерго" був призначений Володимир Потапенко. Олігарх заперечував, що отримав контроль над компанією, але при цьому назвав її нових менеджерів "професійними та зрозумілими людьми", додавши, що консультує Потапенко.
Збіг, чи ні, але після зміни керівництва "Центренерго" компанія почала щільно співпрацювати зі структурами, які, як вважається, знаходяться в сфері впливу Ігоря Коломойського, причому це стосувалося, як продажі виробленої "Центренерго" електроенергії, так і поставок вугілля на її ТЕС.
Однак щастя тривало недовго. Уже в лютому 2020 року Кабінет міністрів призначив виконуючим обов'язки гендиректора "Центренерго" Олександра Корчинського. Втім, досить довго це рішення блокувалося судами, і лише в кінці травня Корчинський зміг стати повноцінним главою "Центренерго", нехай і в статусі в. о.
Тоді глава Фонду держмайна (ФДМ) Дмитро Сенниченко заявив, що держава, "не дивлячись на весь опір", повернула контроль над "Центренерго".
Офіс Центренерго у лісі
Тоді ж колишній журналіст-розслідувач і екс-нардеп (а нині член наглядової ради "Укрзалізниці") Сергій Лещенко заявив, що Ігор Коломойський перевіз центральний офіс "Центренерго" в один з санаторіїв під Києвом, перетворивши його в укріплену фортецю.
Ця історія незабаром заглохла, але і до цього дня "Центренерго" базується в цьому санаторії в селищі міського типу Козин Київської області. Нинішній керівник компанії Олександр Корчинський визнав, що цей офіс дістався йому в спадок, додавши однак, що найближчим часом переїжджати він не збирається.
До речі, Володимир Потапенко з "Центренерго" нікуди не подівся - його понизили до одного з директорів (члена дирекції) компанії. У липні Дмитро Сенниченко заявив, що відповідальність за збереження в керівництві "Центренерго" людей Коломойського (а до них, крім Потапенко, також відносять ще одного директора компанії Олександра Уварова) лежить на Олександрі Корчинському.
Крім того, політика "Цетренерго" після зміни керівника не зазнала помітних змін, що може свідчити про те, що олігарх, швидше за все, зберігає контроль над компанією.
Суди та збитки
Але повернемося до питання приватизації "Центренерго".
У вересні 2019 року Ігор Коломойський висловився проти продажу компанії. Свою думку він пояснив тим, що в Україні на той час замість конкурентного ринку електроенергії існувала монополія компанії ДТЕК Ріната Ахметова (встановлена потужність генеруючих об'єктів перевищує 17 гігават, частка на ринку генерації електроенергії близько 25% - "Апостроф").
Зараз, принаймні, формально, ринок електроенергії в нашій країні є (що не відміняє домінуюче на ньому положення ДТЕК). Чи змінилася у зв'язку з цим думка Ігоря Коломойського?
За даними джерел видання, олігарх на сьогодні вже не проти придбати цей актив. Принаймні йому, нібито, цікава Трипільська ТЕС, одна з трьох теплоелектростанцій компанії. Але, якщо отримати у власність тільки цей об'єкт не вдасться, він, начебто, може купити і всю компанію. Але з однією обмовкою: якщо це коштуватиме недорого.
До того ж з приватизацією "Центренерго" можуть виникнути проблеми.
Віталій Кропачов, якого прийнято вважати близькою до колишнього "куратора" "Центренерго" Ігоря Кононенка людиною, через суди намагається не допустити проведення нового конкурсу з продажу компанії. Слід зазначити, що в 2018 році в приватизаційному конкурсі, що не відбувся, брала участь фірма Кропачова "Укрдонінвест".
Є й інші перешкоди для приватизації "Центренерго" - збитки. Якщо за підсумками 2017 року компанія отримала чистий прибуток у розмірі 1,89 мільярда гривень, то вже в 2018-му він становив близько 500 мільйонів гривень. А 2019 рік "Центренерго" закінчила з чистим збитком майже в 2 мільярди гривень.
Нинішній рік для компанії також не прибутковий - за підсумками перших дев'яти місяців (січень-вересень) її чистий збиток склав 163 мільйони гривень.
При цьому, за словами голови ФДМ Дмитра Сенниченка (про це він заявив в середині 2020 року), з 2004 року з "Центренерго" зникли близько 100 мільярдів гривень бюджетних коштів.
До речі згадка про 2004 рік, мабуть, не випадкова, так як саме тоді за позовом компанії "Ровенькиантрацит" (тоді ще держпідприємства, яке зараз входить до складу ДТЕК) було відкрито справу про банкрутство "Центренерго". Вона періодично закривається, після чого - рішенням вже іншого суду - відновлюється. Станом на сьогодні, справа про банкрутство компанії закрита, хоча в нашій країні ніколи не можна бути на 100% впевненим у тому, що в один прекрасний момент (причому, в самий невідповідний) їй не дадуть друге життя.
Потрібно також згадати ще одну подію, яка сталася зовсім недавно. На початку жовтня Кабінет міністрів прийняв розпорядження (№ 1215-р), що передбачає об'єднання в один холдинг ПАТ "Центренерго" з декількома державними шахтами. Швидше за все, в нову структуру ввійдуть п'ять шахт вугільного об'єднання "Добропіллявугілля".
Правда, поки в цьому напрямку значних зрушень немає - з різних причин. Однак, якщо таке об'єднання відбудеться, це може значним чином вплинути на перспективи приватизації "Центренерго". Як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус.
Без дурнів
Так які ж все-таки перспективи приватизації "Центренерго", скажімо, в 2021 році, як це зараз планується?
Керівник спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея" Генадій Рябцев не вірить, що продаж компанії відбудеться в наступному році. За його словами, придбання тих об'єктів, які реально щось виробляють, в Україні можливо лише за допомогою різних схем, договірняків та "смотрящих".
"Говорити про те, що знайдеться хтось, хто готовий придбати щось, у що потрібно вкласти величезні кошти для забезпечення ефективної роботи, з невизначеними перспективами, - дурнів немає", - сказав він в коментарі "Апострофу".
За словами фахівця, "Центренерго" на сьогодні, за фактом, банкрут (незалежно від того, чи проводиться формальна процедура банкрутства, чи ні - "Апостроф").
Експерт енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп також скептично оцінює перспективи приватизації "Центренерго".
"Якщо подивитися на стан ринку, більшість компаній в мінусах. В таких умовах успішно продати компанію за нормальну ціну складно", - заявив він в розмові з виданням.
За його словами, можна з упевненістю говорити про те, що західні інвестори не стануть купувати "Центренерго", на що є дві причини - по-перше, це складність українського ринку та борги компанії, по-друге, - токсичність активу через те, що на ТЕС "Центроенерго" використовується вугілля.
Генадій Рябцев згоден: "Хто зараз з іноземних інвесторів, якщо такі будуть, вкладеться в вугільну компанію?"
За його словами, навіть якщо хтось би ризикнув інвестувати в "Центренерго", йому довелося б додатково вкладати величезні гроші в купівлю обладнання, необхідного для мінімізації шкідливих викидів у відповідності до європейських екологічних вимог. "А це - приблизно 60% від вартості кожного з енергоблоків ТЕС", - говорить фахівець.
При цьому, вважають експерти, якщо "Центренерго" піде на приватизацію одним пакетом з шахтами, це ще більше ускладнить завдання продати такий лот.
Шахта
"Ніде не створюють вертикально інтегровані енергетичні компанії - навпаки, йде їх поділ, так званий анбандлінг", - зазначив Генадій Рябцев. У зв'язку з цим він висловив думку, що було б доцільніше саме розділити "Центренерго" на кілька частин.
Серед своїх
Таким чином, в питанні приватизації "Центренерго" можна розраховувати тільки на внутрішнього інвестора, і то - з великими застереженнями. Наприклад, якщо за компанію запропонують досить низьку ціну.
Одним з таких внутрішніх інвесторів може стати - принаймні теоретично - Ігор Коломойський.
"Якби йому цей актив віддавали за безцінь, тоді, можливо, він би погодився. Інше питання, виконував би він (інвестиційні) зобов'язання? Навіть, якщо він туди зайде, його стратегія полягатиме в вимиванні коштів з компанії", - заявив Андріан Прокіп.
Крім того, каже експерт, Ігор Коломойський прагне не до формального володіння тим чи іншим об'єктом, а до того, щоб мати над ним контроль.
Як було зазначено вище, останнім часом олігарх міг частково втратити вплив на компанію, але, як каже Генадій Рябцев, навіть якщо у нього зараз немає повного контролю над "Центренерго", це навряд чи його бентежить: "Навіщо йому повний контроль?"
Крім того, олігарх просуває на посаду міністра енергетики (в статусі віце-прем'єра) колишнього топ-менеджера НАК "Нафтогаз України" Юрія Вітренка (сам Вітренко категорично заперечує будь-який зв'язок з Коломойським). 17 грудня Верховна Рада провалила це кадрове призначення, але в січні, як очікується, буде зроблена нова спроба.
Все вищесказане дозволяє зробити невтішний висновок про те, що "Центренерго", швидше за все, не буде продана в 2021 році.
Ціна, за якою "Центренерго" виставлялася на продаж в 2018 році, - майже 6 мільярдів гривень - це половина всього плану приватизації на 2021 рік (а кінцева ціна могла б виявитися ще вище). Але поки навряд чи хтось зможе сказати, скільки за неї запросять на конкурсі, якщо його все-таки призначать, не кажучи про те, за яку ціну компанію можна буде продати.
Втім, приватизаційні плани в Україні вже давно не виконуються (нинішній ковідно-форс-мажорний рік не береться до уваги). Тому, цілком можливо, вони не будуть реалізовані, в тому числі щодо "Центренерго", не тільки в 2021 році, але і в наступних.
З огляду на те, що матеріально-технічна база об'єктів компанії фізично та морально застаріла, причому безнадійно, її очікує незавидна доля - рано чи пізно з неї висмокчуть соки, що ще залишилися, після чого викинуть на смітник історії. Практично, в буквальному сенсі слова.
