Наприкінці вересня на трубах газопроводів "Північний потік-1" та "Північний потік-2" сталися вибухи, які поставили під сумнів подальше існування цього маршруту доставки російського газу до Європи. "Апостроф" з'ясовував, хто може стояти за подією, для чого було здійснено підрив "Потоків", і до яких наслідків він призведе.
Відновленню не підлягає
Суперечки між Росією та Європою щодо постачання російського газу, зокрема трубопроводами "Північних потоків" на цьому тижні добігли свого логічного кінця. Газогони, які довгий час служили джерелом політичних інтриг і засобом політичного шантажу, були серйозно пошкоджені і, можливо, припинили своє існування.
Німецьке видання Der Tagesspiegel з посиланням на служби безпеки Німеччини повідомило про те, що, скоріше за все, відновити їхню роботу не вдасться вже ніколи. В результаті розриву в труби потрапила солона вода. Вона спричинить корозію, через яку труби, навіть у випадку, якщо зруйновані ділянки вдасться відновити, стануть непридатними до експлуатації.
Перше повідомлення про раптове зниження тиску і витік газу з труби "Північного потоку-2" надійшло 26 вересня. Прорив стався в Балтійському морі південно-східніше данського острова Борнгольм. Через кілька годин стало відомо про аналогічну аварію і на трубах газогону "Північний потік-1" приблизно в тому ж районі. Незабаром сейсмічні служби Данії та Швеції повідомили про те, що вони зареєстрували два вибухи в морі потужністю близько 100 кілограмів тротилу.
В результаті руйнування, стався масштабний витік технологічного газу, який заповнював труби. За деякими оцінками, тільки з "Північного потоку-2" могло витекти близько 165 мільйонів кубів газу, вартість якого за поточними цінами складає близько 280 мільйонів доларів.
Як з’ясувалося пізніше – є ще й четверта точка витоку на газогоні – про неї 29 вересня повідомила берегова охорона Швеції. Йдеться про ще одне пошкодження "Північного потоку-2". При цьому поки що до кінця неясно, чи пошкоджені всі чотири труби на цьому маршруті (по дві кожного з "Потоків").
Адже що трапилось?
Версію про звичайну техногенну аварію слідство відкинуло практично зразу - занадто мала ймовірність того, що на двох різних об’єктах одночасно трапляться однакові аварії. Цілком очевидно, що такий збіг є результатом певного задуму.
Питання, на яке потрібно буде дати відповідь слідству, полягає в тому, хто саме винен в руйнуванні стратегічних об’єктів. Жодних офіційних результатів поки що немає.
В той же час засоби масової інформації і соцмережі бурхливо обговорюють те, що відбулося, намагаючися дати відповідь на класичне питання: Cui prodest? ("Кому вигідно?"). І залежно від того, якою логікою керуються експерти, називаються дуже різні ймовірні вигодонабувачі.
Українські супермени та підступні американці
На сьогоднішній день різними сторонами висунуто три основні версії.
Російські пропагандистські медіа і телеграм-канали, підкоряючись давно відпрацьованим рефлексам, негайно висунули версію про те, що це справа рук українців. Правда, у них виникли проблеми з поясненням того, як держава, яка не володіє ані військовим, ані навіть торговим флотом, може здійснювати настільки масштабні атаки в далеких морях. До того ж, наполягаючи на цьому твердженні, російські ЗМІ мали б визнати, що українська держава володіє кадрами, порівняно з якими Супермен чи Капітан Америка - новачки і дилетанти. Але таких визнань в Москві намагаються уникати.
Тому перша версія проіснувала недовго, після чого деякі підконтрольні Росії канали почали розганяти іншу, яка полягає в тому, що підрив "Північних потоків" було здійснено США чи Великою Британією. Мовляв англосакси і "колективний Захід" таким чином підкріпили свої попередження Росії про те, що в разі застосування зброї масового враження їхня реакція буде рішучою і руйнівною.
В якості доказу цієї версії російські медіа наводили заяву президента Сполучених Штатів Джозефа Байдена, зроблену ще в лютому, про те, що в разі вторгнення РФ в Україну, "Північного потоку" не існуватиме, бо США покладуть цьому край.
Є прихильники такої версії і в Україні. Вони звертають увагу на те, що вибухи на газогонах збіглися в часі із закінченням фейкових "референдумів" на окупованих територіях. І оцінюють цей факт, як застереження від наступних спроб офіційної анексії. А також від можливого застосування ядерної зброї.
"Справа у тому, що ще у серпні (і це не секрет) відбулось тематичне засідання співдружності спеціальних служб США та Британії, у ході якого була затверджена покрокова стратегія з реалізації превентивних дій, які б змусили Росію відмовитись від знищення української стратегічної інфраструктури та задіяння тактичної ядерної зброї, - пише телеграм-канал Олега Шарпа. - Один з елементів такої стратегії передбачає поступове знищення трубо- та газогонів, які забезпечують експорт російського вуглецю та, відповідно, наповнення кремлівської казни. Час та місце для цього вибрані дуже продумано: диверсія здійснена не у нейтральних водах, а у водах двох союзників США. Акурат між "референдумами" та їх "визнанням". І тільки після того, як Європа практично наповнила свої газосховища. Наразі залишається лише труба через Україну та "Турецький потік".
Проте ця ця версія не набула великого поширення, оскільки, по-перше, з часу вторгнення пройшло сім місяців, і така реакція з боку США виглядала б надто запізнілою, а по-друге, німці і самі вже "поховали" "Північний потік-2", відмовившись надати ліцензію на його використання, а перший "потік" фактично прикінчили росіяни, припинивши прокачку газу ним з кінця серпня.
Якщо ж руйнування труб було застереженням від анексії, то воно очевидно не спрацювало, оскільки, судячи з подальших подій, підготовка до неї продовжується повним ходом.
При цьому "натяк" на наслідки можливого застосування ядерної зброї все ж таки виглядає реалістичніше. Але про це поки що говорити зарано.
Енергетична зброя у дії
Таким чином, більшість європейських, американських і українських експертів схиляються до третьої версії, згідно з якою автором вибухів на газогонах є Росія.
Експерти звертають увагу на символічні збіги, які так люблять "кремлівські старці". Вибухи в Балтійському морі сталися одночасно з офіційним запуском нового газогону, який поєднав норвезькі родовища з Польщею і дозволить знизити залежність Східної Європи від російського газу. Крім того, 1 жовтня в північних країнах Європи розпочинається опалювальний сезон.
Місце вибухів також обране не випадково. Вони відбулися в безпосередній близькості від нового норвезько-польського газогону. І на думку деяких спеціалістів Росія таким чином продемонструвала свою здатність до руйнування стратегічної інфраструктури. Причому в перспективі може йтися не лише про трубопроводи, але й про трансокеанські кабелі, які забезпечують роботу інтернету.
"Профільні експерти вже давно говорили про те, що в Росії ухвалене рішення про використання енергетичної зброї на повну потужність. І Росія в певний момент повністю зупинить прокачку газу всіми нитками, - сказав у розмові з "Апострофом" керівник спеціальних проєктів науково-технічного центру "Псіхея" Геннадій Рябцев. - Питання полягало лише в тому, який для цього буде обрано момент - на початку сезону, чи під час сильних морозів, коли споживання енергоносіїв досягне піку".
Крім примітивного шантажу "холодною зимою", до якого Європа уже поступово починає звикати, Росія могла мати і інші мотиви для здійснення подібної диверсії.
"Напевно найголовніший з них - виплата страхових за інциндент та використання цих коштів для погашення кредиту, який відкривався для реалізації цього проекту та фінансування "прозорих" поставок від компаній з оточення кремлівського тирана, - заявив виданню експерт Центру Разумкова Максим Білявський. - Другий мотив - це тиск на санкційну політику через акцент на необхідність збереження екологічної і техногенної безпеки в Балтійському регіоні. Третій - чергове підігрівання спотових цін на німецьких газових хабах. Вони дійсно зросли через зростання невизначеності щодо поставок російського газу в майбутньому, адже залишилось тепер лише три маршрути - ГТС України, "Ямал-Європа" (наразі цим маршрутом постачання не здійснюється - "Апостроф"), "Турецький потік", і європейські імпортери російського газу переглянули свої ризики".
Ціни на газ на європейських хабах після вибухів на трубах "Потоків" прогнозовано злетіли. Додаткового поштовху подорожчанню газу надало оголошення "Газпрому" про те, що через судові позови він має намір накласти санкції на НАК "Нафтогаз України", які призведуть до зупинки транзиту через українську ГТС. Те, що про це було заявлено наступного дня після вибухів на газопроводах, є ще одним примітним "збігом", який говорить на користь версії про сплановану російську диверсію.
Проте є сумніви щодо того, чи стане зростання цін довготривалим.
"Невелике коригування, яке відбулося, не потягне перелому на ринку, - гзаявив "Апострофу" координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. - Через кілька тижнів ринок заспокоїться, і ціна стабілізується. Проте навіть нинішні ціни є надто високими, тож європейцям цієї зими буде досить важко. Це стане стимулом для того, щоб оперативно розбудувати альтернативні маршрути постачання і остаточно позбутися залежності від російських енергоносіїв".
Підірвати вигідніше, ніж перекрити кран
Тим більше, що руйнування інфраструктури може не обмежитися "Північними потоками". Цілком ймовірно, що в плани Москви входить позбутися і інших шляхів транспортування, зокрема і української ГТС. Звичайно, непомітно підірвати трубу на українській території буде дещо важче, ніж в морі, проте це і не обов’язково.
"Зруйнувати газогін можна і без вибухівки, - говорить Геннадій Рябцев. - Для цього достатньо різко підвищити тиск на вході. Тоді трубу просто розірве. Подібний випадок стався кілька місяців тому на газогоні "Уренгой-Помари-Ужгород", який проходить через Україну. Тоді аварії вдалося уникнути лише завдяки тому, що український оператор газотранспортної системи вчасно відреагував і вжив заходів для зниження тиску в трубі".
Можливо саме успішне відвернення аварії на українській трубі примусило Кремль вдатися до руйнування морських газогонів, за якими не наглядають пильні українські оператори.
Звичайно виникає питання, чи варто було заради звичного енергетичного шантажу знищувати такі дорогі стратегічні об’єкти. Тільки за офіційними даними, "Північний потік-1" обійшовся "Газпрому" у 7,5 мільярда доларів, а "Північний потік-2" - у 10 мільярдів, тоді як реалні витрати, за різними оцінками, обчислюються десятками мільярдів доларів.
Проте, на думку Геннадія Рябцева, в цьому могла бути своєрідна логіка.
"Припинення подачі газу через "Північний потік" стало порушенням договорів, укладених з європейськими споживачами, - пояснює експерт. - Відмова "Газпрому" забирати турбіну, яка повернулася з ремонту, і посилання на те, що ще на одній стався витік оливи, не можуть вважатися технічною причиною для припинення постачання. Компанія Siemens офіційно підтвердила, що шість турбін, які працюють, можуть забезпечити прокачку газу через трубу. А перекриття газу без поважної причини неминуче потягне мільярдні судові позови. Експерти вже давно сперечалися, на які форс-мажорні обставини пошлеться Росія, виправдовуючи свої дії. Підрив труб як раз і є такою непереборною обставиною, на яку можна посилатися в суді".
При цьому, на думку експерта, остаточне виведення з ладу "Північних потоків", хоча і створить проблеми для європейського ринку енергоносіїв, проте не стане катастрофою.
"Європейські країни, розуміючи рівень загроз, вже декілька місяців енергійно працюють над створенням нових маршрутів постачання, - говорить Рябцев. - Будуються нові газогони, збільшується постачання через LNG-термінали. Тож на сьогоднішній день, хоч певні ризики і зберігаються, проте більшість з них вже перестрахована".
Тим часом Росія, намагаючися залякати споживачів, наполегливо накладає на себе санкції, на які довгий час не могла зважитися Європа.
"В Євросоюзі зараз обговорюється обмеження ціни на російський газ, подібне до того, яке буде впроваджене на російську нафту, - говорить Олег Гетман. - Цей механізм мав з’явитися в восьмому чи дев’ятому пакеті санкцій. Проте зараз це питання значною мірою втрачає актуальність через те, що російське постачання стає все більш проблематичним, і можливо через певний час зовсім припиниться".
Разом з нафтовим ембарго, яке впроваджується з грудня, це стане остаточним кінцем політики енергетичного шантажу. І тоді Росії вже доведеться вигадувати інші засоби залякування Європи. Проте їх стає дедалі менше й менше.
