Вибираючи об'єкти для ударів по енергетичній інфраструктурі, росіяни б'ють по критичних вузлах, які вимагають тривалого відновлення. До того ж, в Україні знищуються унікальні трансформаторні підстанції, які масово не виробляються. За останні кілька місяців українська енергосистема пережила вісім атак окупантів і поки що все ще продовжує функціонувати, але ми вже близькі до критичної межі.
Про те, який запас міцності ще має українська енергосистема, чи допоможуть нам плавучі турецькі електростанції і як пережити цю зиму - в ефірі Апостроф TV розповіла незалежний експерт із ядерної безпеки ОЛЬГА КОШАРНА.
– Коли під удар попадає українська енергетична інфраструктура, ми часто сподівалися на атомну генерацію, яка рятує нас. Але бачили, що після масованих обстрілів уже відбувалося відключення АЕС, які знаходяться на підконтрольній нам території. Що тут відбувається і який запас міцності маємо?
– Масована атака 23 листопада, яка призвела до блекауту об'єднаної енергосистеми України, закінчилась тим, що всі атомні блоки, які працюють на контрольованій території, зупинилися аварійно. Чому? Тому що ракети якраз били по трансформаторних підстанціях, по тих точках видачі потужностей для АЕС, по яких атомна станція передає вироблену електроенергію. І якщо трансформаторна підстанція, яка перетворює 750 кВ на 330 кВ, пошкоджена або пошкоджено лінії електропередачі, всі блоки аварійно зупиняються. Відповідно, якийсь час атомна генерація нічого не виробляла.
Читайте: Тотальний блекаут: чи можуть росіяни знеструмити Україну
Наразі, наскільки я знаю, роботу відновлено. Правда, на Рівненській АЕС маленький блок працює на половину потужності, а один блок на Південно-Українській АЕС на плановому ремонті і має в середині грудня бути приєднаний.
Але ситуація така, що інші генерації, особливо ГЕС, вони щось виробляють, та не в такій кількості, як до війни. Або ті ж ТЕЦ, тому що частина великих теплоелектростанцій знаходиться на окупованій території або зруйнована, і ми втратили теплову генерацію, яка відіграє особливу роль, як і гідрогенерація, при балансуванні енергосистеми.
Виходить, що незважаючи на падіння споживання електроенергії у зв'язку з тим, що великі підприємства були зруйновані, населення виїхало тощо, ми все одно відчуваємо нестачу генерації. Тому в нас зараз відбуваються планові та екстрені відключення світла.
Ракетні удари 5 грудня стали восьмою атакою на нашу енергосистему. Після кожної атаки, як снігова куля наростають проблеми, все важче ремонтувати пошкодження. І ми маємо унікальні трансформаторні підстанції, які масово не виробляються, тому і є проблеми із заміною обладнання. І хоча весь світ нам допомагає, ситуація залишається важкою.
– Який запас потужності має українська енергосистема?
– Я думаю, що ми наближаємося до критичної межі. І хоча атака 5 грудня завдала менше шкоди, ніж попередні, але вона ж не остання. І щоразу нам все важче відновлювати пошкодження через відсутність обладнання. Були запаси запчастин на дрібних трансформаторних підстанціях в обленерго, але вони закінчились і грошей уже нема. "Укренерго" відповідає за магістральні лінії електропередачі, і вони не займаються диспетчеризацією енергосистеми.
Хочу сказати, що жодна енергосистема Європи не витримала б вісім ракетних атак. Але попри наші можливості, ми наближаємося до небезпечної межі, коли буде дуже важко все відновити.
– А ось плавучі електростанції, про які говорили в Туреччині, і які б потенційно могли розмістити біля берегів Одеси - це могло б покращити ситуацію хоча б для кількох регіонів?
– Це гарна ідея, але я це розглядаю як теоретичну можливість. Звичайно, це було б корисно для Одеського регіону, бо він від атак і ракетами, і "шахідами" постраждав дуже сильно. І б'ють росіяни по найкритичнішим вузлам, які вимагають тривалого відновлення.
Теоретично це можливо, але мої колеги енергетики міркують про те, що, наприклад, у населених пунктах, де є альтернативні джерела енергії, треба об'єднатися у якісь кооперативи, щоби вижити. Подібні речі потрібно робити хоча б на рівні волонтерського руху серед населення.
