Українська енергетика стала однією з найголовніших жертв війни, розв'язаної проти нашої країни Росією. Багато об'єктів вітчизняної критичної інфраструктури внаслідок ворожих обстрілів виявилися пошкодженими або зовсім зруйнованими, внаслідок чого мільйони українців змушені залишатися без світла, гарячої води, опалення, а нерідко й без мобільного зв'язку та інтернету по кілька годин на день. Проте енергетичний сектор країни може похвалитися певними успіхами, а перспективи його повоєнного розвитку вселяють великий оптимізм.
Читайте також: Економіка України під час війни: головні підсумки 2022 року
"Вікно" в Європу за три тижні
Широкомасштабна війна стала тяжким випробуванням для енергетики України. З перших днів після вторгнення росіяни завдавали ударів по численним об’єктам інфраструктури, і багато з них було пошкоджено або зруйновано. А, починаючи з жовтня, країна-терорист перейшла до цілеспрямованого і систематичного руйнування електричних мереж. В результаті відключення світла, води, опалення та інших благ цивілізації стали, на жаль, цілком буденними явищами для мешканців українських міст.
Проте попри намагання російських терористів, вітчизняним енергетикам все ж таки вдається підтримувати працездатність і єдність системи. І, не дивлячись на тривалі періоди темряви, світло все ж таки повертається в домівки і на підприємства.
В той же час, екстремальні умови війни стали каталізатором масштабних змін в галузі. Зокрема вже в перші дні війни вітчизняним енергетикам вдалося вирішити завдання, на яке раніше відводилися роки - об’єднати українську енергетичну систему з європейською.
Україна прагнула стати частиною єдиного європейського енергетичного простору та одним з найбільших експортерів електроенергії в ЄС. Вітчизняна енергетика має більші виробничі потужності, ніж це потрібно для внутрішнього споживання. До того ж, в країні бурхливо розвивалася "зелена" енергетика, яка мала всі шанси стати перспективною експортною галуззю.
Проте для того, щоб реалізувати цей потенціал, потрібно було від’єднати вітчизняну енергосистему від збереженої ще з часів СРСР спільної мережі з Росією і Білоруссю і синхронізувати її з об’єднаною європейською континентальною мережею ENTSO-E.
Українська енергетика в плановому режимі з 2017 року готувалася до такого переходу. Для цього потрібно було виконати велику кількість технічних заходів щодо підготовки української високовольтної мережі та реалізувати спеціальну програму випробувань, яка б довела, що українська енергосистема здатна працювати стабільно та відповідає європейським параметрам.
Планувалося, що випробувань буде два - в лютому і в червні 2022 року. Система мала показати свою здатність працювати в холодну і теплу пору року в автономному від російської та білоруської енергосистем режимі. Перший перехід в автономний режим було заплановано в ніч з 23 на 24 лютого. Таким чином, всього за три години до того, як перші російські танки перетнули наші кордони, українська (а разом з нею і молдовська) енергетична мережа була від’єднана від об’єднаної системи з Росією і Білоруссю й запрацювала ізольовано.
І одразу після початку активних воєнних дій постало питання, що робити далі.
"Мало хто знає, що 24 лютого, коли Київ вже знаходився під обстрілами, а в Гостомелі йшли бої за аеропорт, в "Укренерго" (український оператор системи передачі) йшли дискусії, чи доцільно в цих умовах проводити метрологічні дослідження, - розповів "Апострофу" радник прем’єр-міністра України Юрій Бойко. - І після нетривалого обговорення було вирішено, що ця робота має продовжитися".
Всі необхідні вимірювання було виконано в рекордно короткий термін - за три години.
"Результати дослідження приємно вразили колег з ENTSO-E, - говорить Юрій Бойко. - Незважаючи на різкий спад споживання і численні пошкодження ліній електропередачі в регіонах, де йшли бойові дії, інженерам і диспетчерам "Укренерго" вдалося не тільки втримати систему, але й забезпечити показники якості навіть кращі, ніж в об’єднаній європейській енергосистемі".
Паралельно проходили термінові дипломатичні переговори з європейськими партнерами, в ході яких українському уряду та енергетикам всього за три тижні вдалося пройти шлях від обіцянок про об’єднання енергосистем, намічене на 2023 рік, до згоди європейських країн на негайне приєднання України до ENTSO-E. Відтак уже 16 березня Україна отримала "енергетичний безвіз" і стала частиною європейської енергосистеми.
Пізніше "Укренерго" вдалося вирішити і питання про відкриття європейського ринку для експорту енергії. Це могло стати суттєвою підтримкою для економіки, оскільки через окупацію і блокаду морських портів вивозити основні свої експортні товари - метал і зерно - Україна не могла.
"Переговори були досить важкими, - каже Юрій Бойко. - Одна з країн-членів ЄС (вгадайте, яка - "Апостроф") спочатку відтерміновувала дату об’єднання енергосистем, вигадуючи досить анекдотичні підстави, наприклад, незавершений косметичний ремонт у своїй центральній диспетчерській. Пізніше з’явилися досить специфічні технічні вимоги, які не практикувалися раніше при аналогічних приєднаннях інших держав. Проте нам все ж таки вдалося отримати згоду і на відкриття експорту, і на його поступове розширення завдяки чому впродовж кількох місяців Україна експортувала свою енергію до Європи".
"Мирний атом" під окупантами
Війна стала і причиною тяжких втрат для української енергетики. Окупанти знищили або суттєво пошкодили енергетичні об’єкти на окупованих і прифронтових територіях. Найбільшою втратою для вітчизняної енергосистеми стала Запорізька АЕС, яка була окупована вже в березні, та й досі перебуває під контролем російських військ.
Незважаючи на це, станція ще декілька місяців після захоплення подавала електроенергію в енергетичну систему України, що давало можливість зокрема її експортувати. Спроби окупантів приєднати ЗАЕС до своїх мереж не дали результату, проте в той же час, вони неодноразово пошкоджували лінії електропередачі, які з’єднують станцію з неокупованими територіями, провокуючи таким чином небезпеку аварій.
Зрештою, щоб знизити ризик аварії, було ухвалено рішення зупинити всі енергоблоки станції. І сьогодні вона не виробляє електрики, а енергію, необхідну для забезпечення власних потреб, отримує з неокупованої території. Таким чином, ЗАЕС наразі все одно залишається частиною української енергосистеми.
Запорізька АЕС
Присутність російських військових на станції, репресії щодо кваліфікованого персоналу, порушення правил ядерної безпеки, призначення Москвою власного менеджменту - все це є грубими порушеннями, як українських, так і міжнародних правил ядерної безпеки і, звичайно, створює велику небезпеку для експлуатації такого складного об’єкту як атомна електростанція.
"Ми очікуємо, що світове співтовариство, в першу чергу, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), використає весь наявний в них арсенал заходів з метою якнайшвидшої демілітаризації станції та повернення її під контроль України, - говорить Юрій Бойко. - Адже це є єдиний шлях для безпечної експлуатації ядерного об’єкту".
Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі регулярно провадить переговори з росіянами, намагаючись домогтися демілітаризації ЗАЕС, виводу з її території російських військ. Після перших переговорів в Москві він навіть зробив обнадійливу заяву про те, що планує вирішити це питання до кінця 2022 року. Але дипломатичні зусилля поки не призводять до потрібного результату.
"За інформацією, що надходить з Енергодару (місто, де розташована Запорізька АЕС), кількість військових в місті тільки збільшується, - розповіла "Апострофу" експерт з ядерної безпеки Ольга Кошарна. - Прямо на майданчику станції росіяни копають окопи, у виробничих приміщеннях розташовується військова техніка. До того ж, продовжується намагання привласнити функції управління об’єктом. Останнім часом на станції окрім співробітників "Росатома" з’явилися представники "Росатомнадзора".
При цьому росіяни примушують співробітників станції укладати трудові контракти з "Росатомом". Це ставить людей в дуже складне становище, оскільки, за словами експерта, "Енергоатом" вважає тих, хто погодився на укладання контракту, колаборантами. В той же час, росіяни практично не залишають енергетикам варіантів.
"На тих, хто відмовляється підписати контракт, тиснуть всіма можливими способами, - говорить Ольга Кошарна. - Росіяни беруть в заручники членів родини, забирають людей "на підвал", піддають тортурам. Люди виходять звідти хворі і скалічені".
На думку експертки, на сьогоднішній день для України найважливіше зберегти на ЗАЕС персонал, який забезпечує безпечну експлуатацію блоків. Тому керівництву "Енергоатому" варто пом’якшити риторику щодо колабораціонізму, тим більше, що контракти з "Росатомом" від самого початку є нікчемними документами, які не мають юридичної сили, оскільки укладаються під тиском.
Тим часом, у небезпеці від російської агресії перебуває не лише ЗАЕС, але й інші атомні електростанції України. Вони можуть бути вражені під час масованих ракетних обстрілів, що може призвести до масштабних ядерних аварій.
"Наприклад, під час обстрілу 19 грудня іранський безпілотник "Шахед" пролітав над Південно-Українською АЕС на відстані 500-600 метрів від енергоблоків, - розповідає Ольга Кошарна. - Це створює велику небезпеку не лише для самої станції і України, але й для всієї Європи".
"Трансформаторна" дипломатія
Втім поки що ворог зосереджується на інших цілях.
"На сьогодні по українських об’єктах енергетики випущено вже понад тисячу російських ракет і дронів різних модифікацій, - каже Юрій Бойко. - Ми вдячні ЗСУ, завдяки яким переважна більшість з них не досягають своєї мети. Проте ті, які все ж таки прориваються крізь нашу ППО, завдають великої шкоди. Станом на зараз зазнали пошкоджень і руйнувань практично всі тепло- і гідроелектростанції і понад 40% високовольтних підстанцій".
За словами експерта, через значні ушкодження обладнання після кожного чергового обстрілу стає дедалі важче відновлювати енергопостачання. Проблеми загострилися з настанням зими, оскільки морози утруднюють роботу на об’єктах і збільшують споживання електроенергії.
"Автотрансформатори високого класу напруги - це дуже великі об’єкти, які є ключовим елементом високовольтних підстанцій "Укренерго" і необхідні для передачі електроенергії на велику відстань. Вага таких автотрансформаторів може становити 250 тон, а іноді і більше, - пояснює Бойко. - Це дороге обладнання, яке не випускається масово, і його не можна просто купити на ринку, коли воно потрібне. Кожен трансформатор виготовляється під замовлення і має чіткі специфічні характеристики. Проектування, виготовлення, доставка та монтаж займають від шести до дев’яти, а часом і більше місяців".
Тому, хоча українські енергетики добре володіють своєю професією і знають, що потрібно робити, відновлення зруйнованих об’єктів вимагає досить значного часу. Звичайно, уряд докладає зусиль для того, щоб прискорити надходження необхідного обладнання.
"Щоб придбати трансформатор поза чергою, потрібно домовлятися і з виробником, і з покупцем, який раніше замовив цей трансформатор, і з тими, хто стоїть в черзі за ним, - говорить Юрій Бойко. - Це непрості і дуже делікатні переговори, до яких часом доводиться залучати представників урядів країн, де виробляється і куди постачається обладнання. І попри всі складнощі нам вдається знаходити рішення".
Проте навіть якщо енергетики отримують необхідне обладнання, все одно це не дає миттєвого результату, оскільки необхідний час для того, щоб його змонтувати й налагодити.
Сам собі енергетик
До того ж, енергетики усвідомлюють, що Україна не може більше дозволяти ворогові просто руйнувати наші мережі. Щоразу відновлювати зруйноване обладнання - занадто важке і вартісне завдання. Саме тому сьогодні стоїть задача створення практично нової системи передачі електроенергії, яка буде менш вразливою до терористичних атак з повітря.
"Сьогодні вже активно проводиться робота не тільки з відновлення пошкоджених ракетами об’єктів але й з підвищення рівня їх захищеності від наступних атак, - говорить Юрій Бойко. - Звичайно, надійно захистити всі лінії електропередачі протяжністю в сотні, а то й тисячі кілометрів, неможливо. Проте це і не потрібно. У випадку пошкодження ліній, вони досить швидко і відносно невеликим коштом відновлюються. Головне - зберегти найвідповідальніше і найдорожче обладнання".
Також уряд вже задумується над тим, якою має стати енергосистема України після війни. Адже значні руйнування, хоч і є великим лихом, є також і шансом збудувати на місці зруйнованого щось краще. Тому нова енергосистема України повинна стати більш стійкою і менш вразливою до агресії. І окрім будівництва захищених об’єктів, важливим напрямком розвитку є децентралізація виробництва енергії, завдяки чому ворогові буде набагато важче завдавати значних збитків.
"Сьогодні уряд розробляє заходи для розвитку просьюмерів (гібрид англійських слів producer-виробник і consumer-споживач - "Апостроф"), - каже Бойко. – Підприємства та й побутові споживачі будуть заохочуватися до самостійного виробництва енергії для власного споживання з акцентом на використання відновлюваних джерел енергії. Це не лише захистить їх від будь яких перебоїв з електрикою, а й зменшить навантаження на загальнодержавні енергомережі, що дозволить вивільнити додаткові генеруючі потужності або для будівництва нових промислових об’єктів, або ж для підвищення експортних можливостей".
За словами експерта, вже сьогодні багато підприємств самостійно вкладають кошти в забезпечення власної енергетичної незалежності. А після війни Україна має всі шанси очолити цей напрямок розвитку енергетики.
"Ще одним ключовим напрямком розвитку галузі має стати більш активне використання альтернативних джерел енергії - з паралельним будівництвом високоманеврових генеруючих потужностей та активним застосуванням систем накопичення енергії", - зазначає Юрій Бойко.
Тож, якщо всі намічені урядом плани буде реалізовано, Україна має шанс не тільки подолати наслідки варварських руйнувань критичної інфраструктури, завданих Росією, а і створити через декілька років дуже стійку і невразливу систему енергетики найвищого світового рівня.
