Компанія Neptune Energy повідомила про відкриття в Німеччині родовища літію, яке може виявитися одним із найбільших у світі. Поки що незрозуміло, коли почнеться промисловий видобуток на родовищі, проте очевидно, що Європа успішно вступила у глобальні перегони за "білим золотом", як часто називають літій, який використовується в різних сферах, у тому числі для виробництва смартфонів та акумуляторних батарей електромобілів.
"Апостроф" розбирався, як виявлення покладів літію в Німеччині вплине на світовий ринок, а також чи відвернуть вони потенційних інвесторів від аналогічних родовищ в Україні.
У Німеччині знайшли родовище літію, яке потенційно може виявитися одним із найбільших у світі. Про це повідомляє прес-служба компанії Neptune Energy, яка має ліцензію на видобуток літію на родовищі.
"У серпні 2025 року компанія доручила міжнародному незалежному оціночному агентству Sproule ERCE визначити ресурсну базу для проєкту. В результаті експерти визначили ресурси в розмірі 43 млн тонн еквівалента карбонату літію. Це означає, що один з найбільших у світі проєктних ресурсів літію розташований в північній частині Саксонії-Ангальт", – йдеться у повідомленні.
У компанії також заявили про готовність зробити значний внесок у розвиток німецької та загалом європейської економіки, забезпечивши постачання на ринок критично важливої сировини - літію.
Окремо слід зазначити, що Neptune Energy обіцяє здійснювати видобуток екологічно безпечним способом – без шкідливих викидів в атмосферу, що є вкрай важливим для ЄС, який встановив високі екологічні стандарти, фактично, на будь-яку діяльність.
Літієва "геометрія"
"Літієва" тема стала дуже актуальною в останні десятиліття, оскільки літій, будучи відносно рідкісним металом (його навіть часто помилково відносять до рідкісноземельних елементів), широко використовується у виробництві смартфонів та іншої електротехнічної продукції, а також акумуляторів електромобілів.
Крім того, літій застосовується в різних сферах, починаючи металургією, і закінчуючи медициною.
Найбільші у світі родовища літію знаходяться в так званому "Літієвому трикутнику" у Південній Америці на території Чилі, Болівії та Аргентини. Поклади літію є й в інших країнах, у тому числі в США та Росії.
Однак багато родовищ досі не розроблені, і найбільшими виробниками на сьогодні є Австралія, Чилі та Китай. При цьому КНР залишається ще й світовим лідером з виготовлення елементів на основі літію.
Звичайно, така ситуація не може не турбувати Захід.
Саме з цієї причини у 2021 році між Україною та Європейським Союзом було підписано меморандум про видобуток критично важливих мінералів, у тому числі літію.
Видобуток літію в Україні цікавий і США – у світлі екзистенційного протистояння з Китаєм.
Не в останню чергу заради цього затіювалася відома "ресурсна угода", яка після важких переговорів була підписана 30 квітня 2025 року.
Добро на "Добру"
На території України розвідано чотири родовища літієвих руд. Два з них - Шевченківське на Донеччині та "Крута Балка" у Запорізькій області - захоплені Росією. Два родовища, що залишилися – Полохівське і "Добра" – знаходяться в Кіровоградській області.
Полохівське родовище - єдине в Україні, на якому було проведено дослідження за сучасними стандартами (на всіх інших геологорозвідка здійснювалася за часів СРСР), і на сьогодні воно офіційно вважається найбільшим літієвим родовищем Європи.
Ділянку "Добра" вивчено погано, але фахівці її вважають навіть перспективнішою, ніж Полохівське родовище.
До речі, саме щодо цієї ділянки Кабінет міністрів наприкінці серпня 2025 року оголосив конкурс на укладення угоди про розподіл продукції.
"Ми очікуємо інвестора, який забезпечить не лише видобуток, але й розвиток виробництв з доданою вартістю в Україні", - написала у своєму телеграм-каналі прем'єр-міністерка Юлія Свириденко.
На організацію та проведення конкурсу відведено п'ять місяців (один із яких уже пройшов).
Вважається, що розробка родовища "Добра" може стати першим проєктом у рамках реалізації українсько-американської "ресурсної" угоди.
До цього родовища (втім, не лише до нього) придивляється друг Дональда Трампа – американський мільярдер Рональд Лаудер. Тепер йому залишається лише виграти конкурс, що, ймовірно, буде нескладно з огляду на його фінанси та вплив, а також уміння українських чиновників організовувати аукціони під конкретних покупців.
Але про те, хто займеться (і чи взагалі займеться) розробкою родовища "Добра" ми дізнаємося, ймовірно, вже тільки наступного, 2026 року.
Технології проти екології
На сьогодні видобуток літієвих руд в Україні не ведеться, і поки що не зрозуміло, коли він може розпочатися.
"Наші родовища технологічно не дуже привабливі. По-перше, там не дуже великий вміст літію, по-друге, (руди) з технологічної точки зору складні в переробці, по-третє, там непроста геологічна будова", – розповів "Апострофу" доктор геолого-мінералогічних наук, професор Київського національного університету Василь Загнітко.
У зв'язку з цим він не відкидає, що нещодавно відкрите родовище літію в Німеччині може скласти певну конкуренцію українським проєктам.
Однак, принаймні у відкритому доступі, поки що немає докладних даних про німецьке родовище.
"Важко прогнозувати, поки невідомо, який там відсоток вмісту літію", - пояснив у коментарі виданню президент центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
При цьому за інших рівних Україна матиме явну перевагу.
"Усі фактори, крім військового, у нас цікавіші – нижча ціна на електроенергію, дешевша робоча сила, і, якщо застрахувати інвесторів від воєнних ризиків, ми будемо набагато цікавішими, ніж Німеччина", – сказав "Апострофу" координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман.
Крім цього, є ще один вкрай важливий чинник, якщо йдеться про Європу та, зокрема, Німеччину. Це екологія. І вплив цього фактора більшою мірою залежатиме не від влади, а від громадськості.
"Те, що обіцяє компанія, - це одне, а як реагуватимуть "зелені", або прості німці - це зовсім інше", – пояснює Михайло Гончар.
Він нагадав, що 10-15 років тому, під час так званої "сланцевої революції", у Німеччині були виявлені значні поклади сланцевого газу, але до їх промислової розробки справа не дійшла через "екологічні" акції протестів. Протестам активно "допомагала" Росія, оскільки енергонезалежна Європа їй була ні до чого.
"Я не виключаю, що і зараз може статися щось подібне, – каже Гончар. – І у випадку з літієм за такими акціями може виявитися Китай".
Встигнути, поки є попит
Таким чином, навіть незважаючи на технологічні складності українських родовищ, німецький літій, швидше за все, не стане для нас проблемою.
"Літія багато не буває. Зараз на цей метал скажений попит, кожні кілька років його виробництво збільшується кратно, у зв'язку з чим я не бачу можливості, що інтерес (до українських родовищ) зникне, – каже Олег Гетман. – Інвестори з радістю вкладатимуть і в наші видобуток і переробку, і в європейські, і в інших країнах також".
Більше того, насправді український та німецький літій радше не конкуренти, а партнери.
"З огляду на те, що поки що це основний матеріал для акумуляторів, і Європа, безумовно, потребує його у великій кількості, їй потрібні такі родовища", – пояснює Василь Загнітко.
За словами Михайла Гончара, поява таких родовищ сприяє зміцненню ресурсної самодостатності Європи та зменшенню її залежності від Китаю: "Все це працює в плюс – і те, що (родовища) виявляються в Європі, зокрема, у сусідніх із Європейським Союзом країнах, які рано чи пізно стануть частиною ЄС".
Щоправда, із розробкою родовищ варто поспішити. По-перше, насправді дефіциту літієвих руд у світі немає – питання лише у рентабельності їх видобутку. По-друге, незважаючи на нинішній ажіотаж, "літієвий" бум може закінчитися років, десь через двадцять, а, можливо, навіть раніше.
