Україна три роки тому відмовилася від держрегулювання цін, і сьогодні, як експерти, так і пересічні громадяни констатують, що продукти в нашій країні коштують не дешевше, а іноді й дорожче, ніж у сусідів. При тому, що їхня якість часто гірше, ніж за кордоном. Незважаючи на те, що середньостатистичні зарплати в Україні постійно зростають, для багатьох громадян купівля навіть базового продуктового набору стає нищівним ударом по сімейному бюджету. "Апостроф" вивчив світовий досвід вирішення цієї проблеми.
Жителька невеликого містечка на заході України Марія М. у листопаді повернулася додому після двомісячної відсутності - жінка була на заробітках у Польщі, де трудилася за тимчасовим контрактом. Радість повернення на батьківщину затьмарилася усвідомленням того, що ціни в магазинах за час її відсутності істотно виросли.
І це при тому, що вартість української гривні за цей час не тільки не зменшилася, але навіть збільшилася. Відповідно, обмінний курс злотого до гривні, як й інших іноземних валют, знизився, і гроші, які Марія привезла з Польщі, втратили в ціні - по-перше, через зміну курсу, по-друге, тому що в гривнях ціни, як було зазначено, виросли.
Два місяці - значний термін, за який багато що може змінитися (і змінилося). Однак люди, які нікуди з країни не виїжджали, також зазначають, що ціни в магазинах підросли, при тому, що для них цей процес був поступовим, а тому - не настільки помітним. "Виросли однозначно, хоч трохи, але виросли", - розповіла "Апострофу" киянка К., домогосподарка, яка веде сімейний бюджет і регулярно купує продукти.
Особливо помітно подорожчання хліба, який, як писав "Апостроф", вже істотно дорожчий, ніж у Польщі й Литві, і за ціною (на жаль, не за якістю) наближається до "старої Європи", де ціни в середньому поки ще вище.
Хай живе вільний ринок
В Україні раніше існувало державне регулювання цін, проте воно було скасовано Кабінетом міністрів - спершу в тестовому режимі з 1 жовтня 2016 року, а потім повністю - з 1 січня 2017-го.
Через якийсь час у країні почали звучати боязкі пропозиції про повернення в тому чи іншому вигляді держрегулювання на продукти харчування, в першу чергу, на так звані соціальні продукти.
Хліб
Приблизно рік тому з такою пропозицією виступив голова Ради Національного банку України (НБУ) Богдан Данилишин, який зберігає свої повноваження до цього дня. За його словами, для того щоб уповільнити зростання цін, було б доцільно знизити ставку ПДВ на продукти харчування (в Україні вона становить на усі товари і послуги 20%), а також ввести, за аналогією з європейськими країнами, максимальні торговельні націнки: на продукти харчування - не більш як 15% від ціни виробника, на інші товари - не більш як 30% від ціни виробника, на імпортні товари не більш як 30% від митної вартості.
Слід зазначити, що ідею введення (читайте "повернення") держрегулювання цін підтримують в Україні далеко не всі. "Я категорично - проти. Якщо економіка ринкова, такі методи неприйнятні", - сказав у коментарі виданню голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев. За його словами, введення держрегулювання породжує дефіцит в першу чергу тих товарів, на які таке регулювання поширюється.
Дійсно, коли в Кабміні в 2016 році розглядалося питання скасування держрегулювання, цей аргумент був одним із головних: мовляв, якщо обмежувати ціни на певні товари, ці товари можуть просто зникнути з полиць магазинів, так як виробникам буде невигідно їх виробляти, а торговельним мережам - продавати. Крім того - і, треба визнати правоту такого аргументу, - через торгові надбавки, навіть якщо товар не зникав із продажу, його якість істотно падала, так як виробники економили на якісних інгредієнтах, а його фактичний обсяг або вага - також із міркувань економії - зменшувався. Тобто, стверджували прихильники скасування держрегулювання, по суті, реального зниження ціни, наприклад, на хліб, соціальні сорти якого все більше втрачали в якості і розмірі, не було.
Наприклад, якщо взяти хліб, то реального поліпшення його якості не відбулося (якісний хліб і раніше був дорожче соціального), але ціни на нього істотно зросли і, схоже, не збираються зупинятися.
А як в Європі?
Що до дефіциту товарів на ринку, то цього, в цілому, вдавалося уникати протягом більш ніж 20 років - з того часу, як в Україні в 1996 році ввели держрегулювання цін на соціальні продукти харчування, зазначив у розмові з "Апострофом" директор Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко.
"Тобто це працювало в Україні досить довго. У 2016 році це вирішили прибрати, і ми побачили, що ціни на окремі продукти почали зростати, хоча нас переконували, що це не так", - пояснив він.
При цьому, за словами Олексія Дорошенка, регулювання цін є цілком європейською практикою: "Ми підписали угоду про асоціацію з Європою? Чому ми говоримо, що ми йдемо в абстрактну Європу, але при цьому не враховуємо європейських правил?" Експерт розповів, що в минулі роки в уряді звучали пропозиції ввести французьку систему моніторингу, яка набагато жорсткіша, ніж регулювання цін на соціальні продукти, що існувало на той час у нашій країні. "Там в цілому моніториться 3000 видів продуктів харчування, а у нас на той час було 23 види продуктів харчування - і де жорсткіше?" - риторично запитує він.
Чи можна в такому випадку повернути держрегулювання цін в Україні? "Якщо цей інструмент протягом певного часу може допомогти Україні, то чому ні? - сказав "Апострофу" член Українського товариства фінансових аналітиків Тарас Коваль. - І відслідковувати, чи буде він заважати, чи ні, і в який момент його скасувати". Він нагадав, що в деяких інших сферах, наприклад, у системі ЖКГ, держрегулювання присутнє і сьогодні, тому тут все залежить
від політичної складової - якщо буде політична воля, то воно (держрегулювання) повернеться в тій чи іншій формі, або залишиться в тому вигляді, в якому існує сьогодні.
Але, щоб повернути держрегулювання, потрібен спеціальний держорган, який би забезпечував виконання державної дисципліни цін, сказав у коментарі виданню виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. Таким органом в Україні була Державна інспекція з контролю за цінами (Держцінінспекція), але її прибрали у зв'язку зі скасуванням держрегулювання. "Його (держорган) з такою помпою закривали, кажучи, що він є розсадником корупції, і тепер його повертати? - Цього не буде", - переконаний експерт.
Продукти за картками
Як було зазначено вище, ще одним інструментом регулювання цін є зниження ставки ПДВ. В Україні цей податок становить 20%, тоді як у країнах ЄС на продукти харчування його ставка істотно нижче. За словами Олексія Дорошенка, у Німеччині, наприклад, ставка ПДВ - 7%, у Польщі - 5%, у Франції - 2,5-7%. "Тобто, ми, очевидно, дуже багата країна, раз можемо собі дозволити робити націнки набагато вище, ніж в Європі (за рідкісним винятком - наприклад, у Латвії ПДВ становить 21%)", - зазначив експерт.
Чи можливо знизити ПДВ на продукти харчування в Україні до рівня європейських ставок? - Можливо. Але, як каже Олег Пендзин, вітчизняні податкові органи всіляко опираються цьому, тому що їм, нібито, буде складно адмініструвати такий податок. "Європейцям нескладно його адмініструвати заради народу, а нашій податковій - складно", - підкреслив він.
За словами експерта, європейські країни регулюють ціни також шляхом надання дотацій власним фермерам, але "європейці багатші, тому можуть собі це дозволити".
Є, насправді, й інші способи регулювання цін. "Підтримка малозабезпечених повинна здійснюватися в рамках механізму соцвиплат живими грошима", - переконаний депутат Верховної Ради Данило Гетманцев.
З цим згоден Олег Пендзин. За його словами, в США, наприклад, є практика безкоштовної роздачі продуктів харчування. "42 мільйони американців (при загальному населенні майже 330 мільйонів, - "Апостроф") підпадають під цю програму - якщо у вас дохід нижче, офіційно зареєстрованого в даному штаті, ви маєте право на талони на безкоштовні продукти харчування", - пояснив він. Щось подібне можна зробити і в Україні, вважає експерт: "Якщо ви робите субсидії на ЖКГ, зробіть субсидії на продукти харчування. Але, поки держава цим питанням не перейметься, нічого не буде".
