Нападки на керівництво Національного банку України (НБУ) були завжди не рідкісні, але останнім часом вони ще більше почастішали. "Апостроф" з'ясовував, наскільки справедлива критика на адресу центрбанку, чим вона викликана, а також кому вигідна економічна нестабільність в країні.
Плани попереднього уряду України про зростання економіки на більш ніж 5% в рік вже нічого крім гіркої усмішки не викликають. Останній раз такі показники фіксувалися в далекому 2011 році - тоді ВВП виріс на цілих 5,2% (бували в Україні роки, коли економіка зростала і на 10% в рік, але це вже часи просто "доісторичні").
Після провалу в 2014-2015 роках (ВВП впав на 6,8% і 9,9% відповідно) почалося слабке зростання - найзначніше останнім часом було у 2018 році - на 3,4%.
Читайте: Коломойський проти Нацбанку: чого хоче домогтися олігарх
Зараз же, коли через пандемію коронавірусу на світ насувається нова рецесія, а тому про зростання взагалі не йдеться - головне, щоб падіння було не надто стрімким. Прогнози по ВВП в даний час варіюються від мінус 3% до мінус 7,7% (в оновленому держбюджеті закладено падіння ВВП на 3,9%).
Милиця для української економіки
Однією з умов сталого економічного розвитку країни є політика центрального банку. Останнім часом дії вітчизняного регулятора піддаються критиці, яка лунає з різних сторін. Національному банку України ставлять за провину небагато-немало провал політики доступного кредитування в країні через занадто високі процентні ставки, зайве зміцнення гривні, а також падіння промислового виробництва і навіть штучне стримування економічного зростання.
Але чи справедлива така критика?
Відразу ж обмовимося, що, навіть якщо окремі критичні зауваження на адресу регулятора справедливі, загальна тенденція щодо активізації такої критики безпосередньо пов'язана з великими політичними іграми, зокрема спрямованими на зміну керівництва НБУ.
За словами експерта Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Єгора Кіяна, в ситуації, коли більшість державних інститутів недостатньо ефективно виконує свої функції, НБУ грає роль милиці, яка хоч якось підтримує економіку.
"При цьому всі камені, як не дивно, летять на адресу НБУ, тоді як ігноруються інші інститути", - сказав він в розмові з "Апострофом".
Адже боротьба з фінансовою кризою - це не тільки монетарні інструменти, які здебільшого знаходяться в руках Нацбанку, але також і фіскальні, про які чомусь забувають.
"В результаті ця милиця у вигляді НБУ продовжує утримувати вагу, яка стає все більшою, і тому милиця може зламатися", - підкреслив Єгор Киян.
Ставок більше немає
Національний банк вважає своїм головним пріоритетом таргетування інфляції. Одним з інструментів для стримування зростання цін є облікова ставка, яка в останні роки перебувала на досить високому рівні. В кінці 2018 - початку 2019 року ставка зберігалася на позначці 18%, після чого почала поступово знижуватися. З 24 квітня 2020 року вона становить вже 8%.
З огляду на те, що якщо за підсумками 2015 року ціни зросли на 43,3% 2017 року - на 13,7%, а 2019 року - лише на 4,1%, то можна сміливо стверджувати, що Нацбанк зі своїм завданням впорався. При цьому уповільнення інфляції в 2019 році супроводжувалося не збільшенням облікової ставки, а її зниженням.
Національний банк України
Аналітик інвестиційної компанії "Альпарі" Максим Пархоменко переконаний, що Нацбанк дуже часто критикують однобоко і необґрунтовано. Це стосується і нібито завищених процентних ставок.
"Високі ставки НБУ були продиктовані високою інфляцією, а висока процентна ставка НБУ її просто стримувала. А інфляція росла через зростання цін на газ і емісію гривні у 2015 році, - розповів експерт "Апострофу". - Зараз, коли інфляція почала знижуватися, у НБУ є можливість зменшувати ставку, що він і робить".
Що стосується зростання курсу гривні до долара та інших іноземних валют, то багато в чому він був обумовлений політикою колишнього керівництва Міністерства фінансів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) під високі відсотки, що приваблювало велику кількість іноземних інвесторів (а, якщо говорити зовсім чесно, то валютних спекулянтів). Міцна гривня, дійсно, не дуже сприятлива для вітчизняного експорту, зате вона поліпшила платоспроможність середнього українця. У будь-якому випадку, сьогодні мова вже не йде про ревальвацію гривні, і можна тільки сподіватися, що курс не злетить до 30 гривень і вище (а такий ризик на сьогодні існує).
Що стосується промисловості, багато що залежить від дій уряду, від його промислової політики, стратегії.
Інфляція під контролем
Керівник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій зазначає, що теоретично, в політиці Національного банку існує певний конфлікт між таргетуванням інфляції і стимулюванням економічного зростання.
За його словами, якщо регулятору вдається зорієнтувати інфляцію, то цей фактор зменшує ризики для економіки, оскільки потенційні інвестори завжди враховують його в своїх розрахунках: "Коли інфляція під контролем, це вже є хороший чинник для інвестицій. Ну, а інвестиції важливі для економічного зростання. Відповідно, у довгостроковій перспективі така політика Нацбанку виправдана".
При цьому, в короткостроковій перспективі багато хто хотів би побачити більш м'яку монетарну політику НБУ.
"Якщо ми хочемо прямо сьогодні, щоб Нацбанк залив усіх грошима, то, дійсно, прямо сьогодні у нас може вийти зростання вище, ніж ми бачимо, але в перспективі року-двох ми можемо отримати більш високу інфляцію, яка є негативним фактором, насамперед для інвестицій. І, відповідно, нічого хорошого в такому економічному зростанні не буде, до того ж збільшуються ризики, а тому інвестори не так охоче йтимуть в Україну", - підкреслив Олександр Паращій.
До завдань Національного банку входить підтримка макроекономічної стабільності, і тому, якщо вона буде зберігатися на тривалому етапі, це сприятиме інвестиціям і економічному зростанню.
Краще, ніж у інших
Потрібно зазначити, що особливо дістається керівництву Нацбанку після початку пандемії коронавірусу і появи супутніх економічних проблем.
Втім, за словами Максима Пархоменка, оцінити політику того чи іншого органу влади, зокрема Нацбанку, ми зможемо тільки за підсумковими цифрами. Але вже зараз можна зробити певні висновки.
Курс валют за 13 травня
"За період карантину гривня в порівнянні з валютами сусідніх країн просіла не настільки. Резервів було витрачено менше 5% для стабілізації ризикових періодів. За цей період не було дефолтів, усі банки відчувають себе досить добре. Інфляція за підсумками цих місяців залишається на стабільному рівні", - зазначив Максим Пархоменко.
За словами Олександра Паращія, Нацбанк веде себе як мінімум передбачувано.
"Ми бачимо на прикладі Туреччини, де центральний банк веде себе не зовсім передбачувано, що там є проблеми з курсом ліри, і є питання, як взагалі турецька економіка буде розвиватися", - розповів фахівець.
Він нагадав, що ще на початку року у регулятора був план по зниженню облікової ставки в квітні на один процентний пункт: "Тобто, якби вони йшли за своїм планом, у нас зараз була б ставка 9%. Знизивши на два процентних пункти (до 8%) вони дали сигнал, що готові пом'якшувати монетарну політику і вже, насправді, її реально пом'якшили. Вони показали своєю здатність бути гнучкими і реагувати на макроекономічні виклики".
До слова, зниження облікової ставки може привести до прискорення інфляції, проте економічний спад цей ризик нівелює.
Також існує ризик девальвації гривні.
"Коли ставка дуже низька, багато хто приймає рішення переходити в долар, так як ризики гривні вищі. А, якщо по гривні буде занадто низька процентна ставка, то багато хто подумає, що краще перекласти в долар - якщо гривня знеціниться, то долар нікуди не дінеться", - пояснив Паращій.
Але зараз зовнішня ситуація для гривні непогана - ціни на енергоресурси обвалилися, і по торговому балансу очікується поліпшення. Але ситуація може змінитися, якщо кон'юнктура на український експорт погіршиться. Так, ціни на сталь, хоч і не так різко, як на нафту, але все ж знижуються, і це може погіршити наш торговий баланс і, відповідно, прискорити девальвацію гривні. І в цій ситуації Нацбанку потрібно буде діяти адекватно, зазначив експерт.
Велика гра
За словами Єгора Кияна, в Україні вистачає так званих стейкхолдерів, які, м'яко кажучи, далеко не в усьому підтримують політику НБУ. Так, наприклад, експортерам вигідніша слабша гривня. Валютні спекулянти незадоволені тим, що регулятор не дає їм можливості розвернутися по повній. Не варто забувати і ситуацію з "ПриватБанком", у якій регулятор має абсолютно чітку і послідовну позицію.
Таким чином, різні сили намагаються розхитати ситуацію і спровокувати процеси, які б призвели до зміни керівництва НБУ.
Напевно, зайвим буде сказати, що різні групи впливу хотіли б бачити в керівництві Нацбанку своїх людей, які б приймали потрібні їм рішення.
"Це - ласий шматок, оскільки він дає великі можливості, починаючи від видачі банківських ліцензій, і закінчуючи випуском додаткової емісії в напрямку певних підприємств", - каже Єгор Киян.
А тому можна очікувати, що нападки на Нацбанк продовжаться, і всі камені, як зауважив експерт, будуть летіти в його город. Ну, або на нього повісять усіх собак - як кому подобається - алегорію кожен може вибрати на власний смак, але сенс від цього не зміниться.