Впевнені, що в Києві вже були всюди й бачили все цікаве? "Апостроф" пропонує урізноманітнити звичний маршрут і відвідати унікальні та маловідомі місця, про які знає навіть не кожен місцевий житель.
Київська Сахара
Хто не може поїхати у найбільшу пустелю світу Сахару – їде на Олешківські піски. А кому й туди далеко – залишається в Києві, адже й тут є своя пустеля на Позняках.
І це не художня метафора, а реальний ландшафт із купою намивного піску, де виходять ефектні постапокаліптичні фото на фоні старих труб, хмарочосів та інших індустріальних об’єктів.
Київська пустеля - це півострів між двох озер – Тягле і Небреж, неподалік від Дніпра й пляжу Осокорки. Вона утворилась під час будівництва житлових масивів - Позняки та Харківський. Старожили говорять, що колись такі піски були усюди - на місці сучасних житлових будинків.
У повному сенсі слова цю місцину пустелею назвати важко: адже тут і пляжі, і трохи зелених насаджень – "оази". Влітку тут повно відпочивальників і можна навіть зустріти квадроцикли – площа території дозволяє добряче порозсікати по піску.
Як дістатись: на авто – на проспект Миколи Бажана, потім на вулицю Петра Григоренка. Звідти виїхати на вулицю Колекторна, з якої вже відкривається панорама пустелі. Громадським транспортом – від метро Позняки автобусами 42, 45, 407, 545. Орієнтир – торговий центр Metro Cash&Carry.
Дивіться: Місто під містом: що криється в глибинах центру Києва
Київські водоспади
Є в Києві й водоспади. Щоправда, як і пустеля, мають штучне походження. Насправді це частина каналу-охолоджувача ТЕЦ-5, що знаходиться в урочищі Покол, між Лисою горою та історичною місцевістю Корчувате. Відкрита частина каналу із підігрітою водою, в якій мешкає чимало риби (чим охоче користуються риболови) сягає в довжину близько двох кілометрів. Канал закінчується двома греблями, через одну вода надходить до ставків рибного господарства, а інша – перекидає залишки води в Дніпро. Це і є водоспад, краса якого заслуговує на фото для інстаграму!
Але навідатись сюди варто не лише заради фото. Живописна місцина й спокійна атмосфера Поколу надихає на неспішні прогулянки, омріяний відпочинок на лоні природи. Тут є й саморобні бесідки, і навіть можна поставити намет.
Як дістатись: від метро Видубичі можна під’їхати автобусом №54, або від метро можна й пройтись пішки вздовж Обухівської траси до зеленого паркану. Далі треба знайти з боку траси вхід, опинитись на охоронній території і, пройшовши по ній, дійти до водоспаду.
Купелі в Голосіївському лісі
У столиці України чимало таємничих місць – одним із таких є Голосіївський ліс, який вабить красою у будь-яку пору року. Але влітку тут ще й приємно – адже затінок віковічних дерев врятує від будь-якої спеки. А що може бути краще за холодну воду о цій порі? У Голосіївському лісі аж дві купелі. Перша – в Китаєвому, друга – неподалік від Голосіївського монастиря, на березі Дідорівських озер.
Температура води в купелі як взимку, так і влітку, становить близько 8 градусів вище нуля. За словами знавців, вода насичена сріблом і має цілющі властивості. Так це чи ні, але влітку, надто після робочого дня за монітором, надзвичайно приємно вилити на себе відро студеної води. Виникає відчуття, ніби організм і справді очистився та зцілився.
Купель в Китаєвому більша й відоміша, хоча й складніше її знайти. Але справжня родзинка для мандрівників і паломників – рукотворні печери в південній частині Голосіївського лісу. За даними археологів, печери датуються 17 століттям і являли собою схованку монахів. Дехто говорить, що ці печери виникли тут іще в дохристиянські часи.
Як дістатися: до Китаєво від станцій метро "Арсенальна", "Печерська" та "Дружби народів" - маршруткою №470, від станції метро Либідська автобусом №52 до зупинки "Школа", автобусами №20, 27 до зупинки "Китаєвська вулиця".
До Дідорівських озер можна дійти навіть пішки від станції метро "Голосіївська", дорогою насолоджуючись красивими деревами на пагорках та співом лісових птахів.
Жуків острів
Це цілий всесвіт для любителів дикої природи і свіжих вражень. Тут і затоплений сталінський тунель, і дуб, якому виповнилось 500 років, і неймовірна кількість рідкісних рослин, занесений до Червоної книги. А все тому, що насправді це – ландшафтний заказник. Подейкують, що це єдине місце в Європі, де мешкають горностаї. Також тут можна зустріти таких тварин, як бобер, видра, ласка, єнотоподібна собака.
Острів здобув славу також завдяки залізничному тунелю, будівництво якого почалось у 1936 році з метою створити зручний перехід звідси на Осокорки. Але згодом будівництво закинули – і зараз забудова довжиною 700 метрів частково затоплена водою, що являє собою цікаве видовище.
Як дістатись: маршруткою №412 від площі Льва Толстого до зупинки Корчувате, далі – пішки. Власникам авто доведеться проїхати через КП "Жуків острів", попередньо сплативши за в’їзд.
Лиса гора
Говорити про цікаві місця й не згадати містичну Лису гору? В радянські часи, тут були підвали НКВД… Навколо Лисої гори й справді чимало історій, у яких фігурують відьми й чорти, і їх усі можна почути на екскурсіях типу "Містичний Київ".
Язичники влаштовували тут святилища й капища, що збереглись до сьогодні.
Тут будували фортифікаційні споруди. У 1897 році Лисогірський форт отримав статус "фортеця-склад III розряду". Свого часу тут зберігали піроксилін – сильну вибухову речовину. Жителі Києва навіть не здогадувалися, що будь-якої миті могли вибухнути цілим містом. Потім тут страчували небезпечних злочинців.
Чимало навколо цього місця й непідтверджених легенд – на кшталт замурованих тисяч людей за часів хана Батия.
Та яке б не було в цього місця минуле, теперішнє – не менш лякає. Бо нині, говорять, це місце облюбували окультники й сектанти. Не дуже приємно зустрітися з такими людьми віч-на-віч. Тож, обираючи цей маршрут, варто подбати про безпеку.
А в усьому іншому це просто живописний і неторканий куточок природи, трохи віддалений від столичної суєти.
Як дістатися: найближче – від станції метро "Видубичі", а далі йти пішки.
Підземне водосховище
А цей об’єкт розташований у самому центрі Києва. Хто би міг подумати, що під схилами Володимирської гірки ховається водосховище? А над ним – гігантські арочні конструкції зі старовинної цегли, яку порівнюють зі стамбульською "Цистерною базиліка". Виявляється, тут понад 150 років тому був закладений перший у Києві централізований водопровід!
Ця підземна "Венеція" – не що інше, як резервуар, де вода з Дніпра відстоювалась і очищувалась від мулу та риби. Після вибуху на ЧАЕС тут ховались від радіації. Нині ж водосховище закинуте й поступово руйнується, але зацікавлені туристи та дослідники підземелля не дають унікальному об’єкту остаточно канути в Лету.
Як дістатися: об’єкт знаходиться біля пам’ятника Магдебурзькому праву.
