5 вересня на екрани українських кінотеатрів виходить друга частина трилера Енді Мускетті "Воно", в його основу увійшов сюжет однойменного роману Стівена Кінга. Перемігши зло в образі клоуна-кровопивці Пеннівайза, герої першого фільму назавжди залишили містечко Деррі. Ще дітьми вони дали клятву, що не кинуть один одного, якщо Воно знову відродиться. Через 27 років всі вони отримують тривожні дзвінки з місця, яке так хотіли забути.
На відміну від попередньої картини, до "Воно-2" руку доклав вже й сам Стівен Кінг. Він не тільки ознайомився зі сценарієм, але і додав кілька штрихів, які відрізняють фільм Мускетті від роману чи екранізації 1990 року. При цьому, незважаючи на участь "короля жахів" і тривалий хронометраж, в сюжеті хоррора все ж є певна недомовленість. Глядач, який не знайшов часу для найтовстішої книги письменника, ризикує залишитися без відповідей на головні питання: звідки з'явилося зло і чому воно являється до жителів Деррі в образі клоуна Пеннівайза. Ось його історія.
Хто такий клоун Пеннівайз і як він прийшов на зміну тролю, що живе під мостом
Для роботи над книгою Стівену Кінгу знадобилося майже п'ять років. За цей час письменник повертався до багатьох початкових ідей сюжету, які в підсумку були кардинально змінені. Так, розповідаючи про роботу над романом, Кінг згадував, що бачив головного антагоніста в образі троля, який живе під мостом міста Деррі. Своєрідна відсилка до казок поетеси Маріанни Мур здалася йому доволі цікавою, але з часом "король жахів" розвинув цю ідею і подарував персонажу збірний образ.
Воно на сторінках Кінга - певна могутня сутність, втілення зла, яке прийшло в цей світ з космосу мільйони років тому. Індіанці назвали його Маніту, європейці - Еялік, гели - Гламор. Деякі з цих імен були взяті з міфології, де означали злих духів. В цілому ж антагоніст роману - це неземна істота, здатна приймати будь-яку форму, чи то зомбі чи гігантського павука. Головне завдання - залякати жертву до напівсмерті, насититися її страхом, а після - вбити та поживитися тілом.
У сучасному світі його улюблененим образом залишається підступний клоун Пеннивайз, адже немає нічого простішого, ніж заманити дітей повітряними кулями, попкорном чи фокусами. Воно має здатність підпорядковувати собі людей та їх уяву, вселяти їм страх, створюючи реалістичні зловісні ілюзії. Так під контролем рядженого жартівника опиняються ледь не всі діти Деррі. І чекати допомоги малюкам та підліткам немає від кого, адже дорослі не бачать істоту, яке прокидається і жадає крові кожні 27 років.
Звідси випливає відповідь на одне з можливих питань - чи є в історії лиходія прив'язка до особистості реально людини. Ні. Воно - інопланетна форма життя, а клоун Пеннівайз - його найпідступніший образ, який вселяє довіру дітям.
Кажуть, прообразом Пеннівайза став серійний вбивця Джон Гейсі. У 70-х він викрадав, ґвалтував та вбивав молодих хлопців, юнаків. При цьому підробляв на дитячих святах клоуном Пого, приховуючи під гримом клінічну жорстокість та схильність до садизму.
Знахідка у дворі та підвалі будинку Джона Гейсі вразила поліцейських, пресу, а потім і мільйони жителів США. В кінці 70-х там виявили десятки тіл, впізнати всіх жертв вбивці не вдалося. Журналісти прозвали Гейсі "Клоуном-вбивцею", який став одним з найвідоміших злочинців ХХ століття.
Одже теорія про те, що саме Джон Гейсі став прообразом клоуна Пеннівайза дійсно існує. Що правда, з моменту виходу роману - з 1986 року - залишається лише теорією, при цьому не єдиною. Наприклад, критик Марк Дері взагалі називав персонажа "Рональдом Макдональдом", який втілив дитячі страхи.
Що ж стосується автора, розмірковуючи про концепцію Пеннівайза, Кінг задумався про те, чого ж бояться діти усього світу. Що здалеку вселяє їм довіру, але вже з двох кроків не здається таким доброзичливим. Чий сміх частіше викликає тремтіння, ніж взаємну посмішку. Відповідь виявилася очевидною.
Пеннівайз в кіно
Першою екранізацією роману "Воно" став однойменний американо-канадський фільм, міні-серіал 1990 року. Режисером його обох частин став Томмі Лі Уоллес, а головного антагоніста в ньому зіграв актор Тім Каррі ("Титанік", "Пуаро", "Сам удома-2").
У критиків міні-серіал не викликав великого захоплення, проте отримав і хороші оцінки. Зокрема підкреслювалася харизма Каррі. Так, кінооглядач Мет Руш з USA Today писав: "Якщо "Твін Пікс" - це опівнічний фільм для прайм-тайму, то "Воно" - це міні-серіал накшталт тих суботніх ранкових шок-шоу, які захоплювали покоління до того, як Фредді та Джейсон вдалися до більш яскравої графіки... Оцініть його самі, і не вимикайте світло".
Цікаво, але саме через 27 років, у вересні 2017-го, вийшла екранізація Енді Мускетті, а точніше її перша частина. Переважно картина отримала позитивні відгуки критиків та глядачів, відзначилася рекордними на той час зборами в прокаті. Як зазначали кіномани, режисерові вдалося створити страшну картинку, при цьому наповнити її гумором. Окрема похвала дісталася юним акторам, а також талановитій грі Білла Скарсгарда в ролі Пеннівайза.
- Що подивитися в очікуванні "Воно 2": кращі екранізації Стівена Кінга за версією кінокритиків.
- Творці хоррора "Воно" екранізують ще одну книгу Стівена Кінга. Цього разу на екрани вийде адаптація роману "Дівчинка, яка любила Тома Гордона".
Найцікавіші новини тепер в Telegram! Підписуйтесь на канал The Lime, щоб нічого не пропустити.
