Після початку повномасштабної війни Андрій Доманський зник з інформаційного простору. Український телеведучий, з ім'ям якого пов'язано безліч скандалів через російську пропаганду, закрив свої сторінки в соцмережах і відмовляється давати інтерв'ю.
Читайте також: До невпізнанності змінився у ЗСУ: куди зник телеведучий та колишній актор "Дизель шоу" Максим Неліпа.
Як виявилося, Доманський виїхав з України і зараз перебуває в одній з країн Балтії. Про це Славі Дьоміну розповіли спільні знайомі, коли ведучий почав цікавитися, чому Андрій не відповідає йому на пропозицію записати інтерв'ю.
"Наші спільні знайомі розповіли, що, за їхніми даними, Андрій вже давно виїхав з країни. Зараз, під час повномасштабного вторгнення, з його телевізійним минулим тут нічого робити. Тому що всі ми пам'ятаємо його ведення телеефірів до "Дня Перемоги" та іншої пропагандистської". хр*ні", - сказав Дьомін у своєму YouTube-проекті "Слава ПРО".
І нагадав одну зі скандальних цитату ведучого "Інтера": "Ми не можемо дозволити, щоб вулиці наших міст називали іменами фашистських злочинців, а їхні портрети безкарно проносили під час факельних ходів у нашій столиці, де кожен метр просочений кров'ю наших співвітчизників".
Читайте також: Мають відповідати: Женя Галич заговорив про покарання чоловіків, які втекли з України.
За період російського вторгнення Доманський лише раз звернувся до українців. Він розмістив відео, де дякує волонтерам, але через хвилю хейту закрив свої сторінки, а невдовзі, за словами Дьоміна, і зовсім їх видалив.
Інтерв'юер зазначив, що 49-річний Андрій Доманський виїхав з України на законних підставах, оскільки він багатодітний батько.
У нього 5 дітей від трьох різних жінок: Василь (2000) і Лада (2004) – від першої дружини Юлії, Василина (2007) – від телеведучої Лідії Таран, з якою жив у цивільному шлюбі, Кіра (2011) і Віра (2016), яких народила нинішня дружина Доманського Марина.
Ведучий з дочками Ладою, Василиною та Кірою
19 вересня Лідії Таран виповнилося 46 років: телеведуча розповіла, як живе у Франції з дочкою Доманського.
