Український письменник, видавець, публіцист, громадський діяч та блогер Віталій Капранов розповів історію родини, згадавши про батька, який, попри те, що у дитинстві захворів на туберкульоз кістки, ніколи не висловлював претензій щодо своїх батьків.
Про це йдеться у дописі на Facebook.
Розповідає історію, як батько став інвалідом через недогляд своїх батьків.
"Десь у віці 10 років він захворів на туберкульоз кістки і лікарі закували хвору ногу в гіпс. А йому хотілося бігати з хлопцями на вулиці, то він потроху розколупав гіпс і став бігати. Ну а батьки - звичайні собі селяни - звернули увагу на це, коли вражена кістка спресувалася і стала коротшою на два десятки сантиметрів (і це не перебільшення)", - розповідає він.
Попри це пише, що батько ніколи не висловлював претензій на адресу своїх батьків, "хоча причиною його інвалідності однозначно були вони".
"Єдиний раз, пам'ятаю, він згадав про це, зауваживши, що в селі тоді працювали з ранку до ночі і дивитися на дітей не було коли. Ото і весь психоаналіз. А проте батько багато разів дякував своїм батькам, що відправили його і сестер учитися та вивели в люди, - згадує він: - Він вступив до медінституту, став лікарем, одружився, народив нас, працював, як віл, а вже за часи незалежності заробив на старість досить грошей, щоб жити незалежно. І все це, нагадаю, маючи тяжку інвалідність. Він дожив до 84 років і аж до останніх місяців, коли його скосила онкологія, ходив своїми ногами. І, повторюся, ніколи нікого не звинувачував у своїх проблемах".
Капранови - українські письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі та блогери Віталій та покійний брат Дмитро (помер у квітні 2024 року), а також старший брат Сергій, що є культурологом, релігієзнавцем та японознавцем - народилися в Дубоссарах (нині — Молдова). Попри це у дописі зауважується:
"Ми, до речі, так само ніколи не шукали собі виправдань у тому, що народилися в бідній родині, виросли у провінційному містечку, навчалися у задрипаній школі, жили у галімому совку, що батьки нам не дали спадку, зв'язків, посад. А те, що вони колись на нас не так подивилися чи не те сказали - це просто смішно, враховуючи, що доводилося працювати на двох-трьох роботах, щоб вигодувати і сяк-так вдягнути трьох дітей, а до того ж викручувалися та вигадували, як у радянській бідності та дефіциті все-таки вижити".
"Ми їм вдячні за це і за те, що віддали нам все, що мали і могли віддати - душу та совість, а ще трошки розуму. Звісно, вони не були ідеальними, так само, як не були ідеальними їхні батьки, але шукати в них причини своїх невдач - це щось поза межами добра і зла, - пише Віталій Капранов. - Тобі подарували найцінніше, що буває - життя, а далі все у твоїх руках".
До допису додав світлину дідуся та бабусі - Івана та Марії Капранових.
Раніше "Апостроф Lime" також писав, як український письменник, видавець, публіцист, громадський діяч та блогер Віталій Капранов зізнався, що вони із братом - Дмитром Капрановим, що помер у квітні 2024 року - своїм віросповіданням колись обрали шевченкіанство.
