У п'ятницю, 13 травня, на територію окупованої Росією Криму прибула делегація італійських парламентаріїв. Сенатори Бартоломео Пепе, Де Паола Пін та Івана Симеоні, член палати депутатів Нікола Чирачі, член обласної ради Тоскани Габріеле Сані, а також екс-депутат Європарламенту Джульєтто Кьєза пояснюють свій триденний візит на анексований півострів "бажанням дізнатися, що там відбувається насправді". По суті, такі поїздки можуть бути репетицією європейських союзників Кремля перед можливими місцевими виборами на Донбасі, вважає російський політолог Дмитро Орєшкін.
Італія ще за радянських часів була територією, на якій вплив спецслужб Союзу був дуже сильним. Італія була дуже "лівою" країною, особливо після війни (Другої світової, - "Апостроф"). Там істотну роль грали комуністична і соціалістична партії, а серед цих людей було дуже багато політиків, які прямо або побічно фінансувалися із секретних фондів СРСР.
Проявом такого зв'язку можна назвати появу автомобіля "Жигулі" на базі Fiat. Не якоїсь французької, британської чи американської марки, а саме італійської. Просто тому що там були сильні лобістські групи. Цей зв'язок зберігається навіть сьогодні.
Зовсім не даремно пан Путін був пов'язаний з паном Берлусконі. Італія відома своїми корупційними скандалами. Крім внутрішньодержавних випадків були приклади міжнародного підкупу. Такі люди є в Німеччині, у багатьох пострадянських країнах. Це те, що наші чекісти називають агентурою впливу.
Отже, нічого дивного немає в тому, що деякі люди, саме в Італії, з її традиційними "лівацькими" представниками, ризикнули піти на це. Тому що це — політичний ризик. Важко говорити про те, скільки їм заплатили і чи заплатили взагалі. Тим не менше політичне майбутнє цих людей деякою мірою визначається очевидною або прихованою підтримкою російських структур. Це ні для кого не секрет. З таким самим успіхом могли приїхати депутати з Греції. Там "лівацькі" структури також дуже сильні. Вони готові в цьому брати участь.
Я вважаю, що такі візити пов'язані з підготовкою до виборів на Донбасі. Тому що цій процедурі необхідно надавати якусь легітимність. Наприклад, на наших, російських, виборах спостерігачів ОБСЄ не вітають. А ось спостерігачів з країн СНД — охоче. Останні завжди залишають найпозитивніші відгуки про те, як правильно і добре організовані вибори в РФ.
Хоча запитай їх: "Як виходить, що в Чечні 99,8% проголосували за Володимира Путіна на президентських виборах 2012 року при явці в 99,6%?" Вони навряд чи зможуть це пояснити.
Одночасно з ними Росія запрошує також ось таких перевірених людей з так званих капіталістичних країн. В тому числі з Італії, Угорщини та Чехії. Я думаю, що сьогодні російські агенти впливу активно працюють також у Нідерландах. Тому що це потрібно напередодні публікації звіту краху Boeing. Таких людей не так складно набрати, бо вони залежать не стільки від своїх виборців, скільки від підтримки з зовні. Тому їх називають сателітами Росії.
Тим не менше це не доведено. На лобі в них нічого не написано. Просто ці прізвища потрібно запам'ятовувати і дивитися за ними далі.
Втім, щодо виборів на Донбасі, Росія сама з ними не дуже визначилася. Путін не сказав ні так, ні ні. Тим часом різні групи впливу проштовхують свої цінності. Є люди, а їх багато, особливо серед силового блоку, які вважають, що Донбас треба приєднувати до Росії - "і не треба робити вигляд, що ми поважаємо західну точку зору". Але так точно не буде. Оскільки це спричинить значні витрати для путінського режиму. Він це сам прекрасно розуміє. Тому для Кремля найбільш прийнятний варіант — повторення Придністров'я. Я багато про це говорив.
А для цього мають бути вибори. Вони повинні бути міжнародно визнаними. Для цього необхідні "ручні" західні парламентарі. У пропагандистському просторі це створить відчуття, що вибори відбулися, а невизнана частина України отримає свій невизнаний суверенітет. Втім, чи відбудуться ці вибори, особливо з урахуванням невизначеної позиції України, — покаже час.
