"Указ" ватажка ДНР Олександра Захарченка про введення "санкцій" проти одіозних екс-регіоналів та олігархів узгоджений з Кремлем і обумовлений кількома причинами. Перша пов'язана з проведенням виборів на окупованих територіях і небажанням пускати туди представників колишньої Партії регіонів, які досі користуються авторитетом на Донбасі. Крім того, не пускаючи "регіоналів" на Донбас, Володимир Путін хоче покарати їх за недостатнє просування російських інтересів на території всієї України.
Ватажок незаконної ДНР Олександр Захарченко підписав "указ" про запровадження санкцій проти українського олігарха Ріната Ахметова, а також низки одіозних українських політиків, частина яких займала керівні посади при екс-президенті Вікторі Януковичі. У "документі", крім Ахметова, фігурують 48 колишніх "регіоналів", у тому числі Борис Колесніков, Юрій Бойко, Раїса Богатирьова, Анатолій Близнюк, Олександр Лук'янченко, Леонід Байсаров, Сергій Курченко та інші. Публікація "списку Захарченка" має кілька причин.
Головна причина – це відмашка Кремля на початок місцевих виборів, які, судячи з усього, відбудуться за "законами" ДНР і ЛНР. Тому санкції - це превентивний удар проти потенційних політичних конкурентів, якими є колишні функціонери Партії регіонів, а нині представники Опозиційного блоку. Позиції екс-регіоналів на Донбасі, як і раніше, досить сильні, і навіть у разі проведення власних виборів структури екс-регіоналів могли б відновити частину свого політичного впливу.
Якщо українська сторона прийме поправки до Конституції в частині децентралізації влади і проголосує за окремий закон про вибори на Донбасі, то більшість українських партій все одно не користувалися б успіхом серед місцевого виборця. Тут і традиційна електоральна історія, негатив війни, страшне падіння рівня життя, що в сукупності підкріплено великою кількістю негативної пропаганди на адресу проєвропейських партій. Тому вибір виборця на окупованих територіях міг бути орієнтований на Опозиційний блок, оновлену "Компартію" під новою назвою "Нова Держава", партію "Успішна країна" Олександра Клименка (40-й номер у "санкційному" списку) або і зовсім на стару добру Партію регіонів, одноосібним керівником і власником печаті якої є Борис Колесніков. У разі виборів Партія регіонів як добре відома донецькому виборцю політична сила цілком могла б користуватися електоральним успіхом.
"Указ" ватажка ДНР може також свідчити про вичерпання довіри з боку Кремля до партій, бізнесменів та олігархів, яких в Україні називають проросійськими. У Кремлі не задоволені тим, що ці структури не достатньо жорстко просувають в Україні російські інтереси. Більше того, заради збереження свого бізнесу учасники цих структур йдуть на компроміс або зовсім змовляються з українською владою. Цікаво зазначити відсутність у "списку санкцій" Вадима Новінського, який, за чутками, готується до запуску нового політичного проекту, спрямованого на мобілізацію православного електорату.
З іншого боку, таке політичне рішення може мати і зворотний ефект. Те, що під "санкції" ДНР потрапили одіозні екс-регіонали і навіть сам Рінат Ахметов, має розвіяти серед українського суспільства і політичного класу міф про те, що "Опозиційний блок" і Рінат Ахметов – це п'ята колонна Кремля, яка за допомогою Донбасу може зіграти роль "троянського коня" для європейського вибору України.
Але крім політичного підґрунтя санкційного списку є також економічне. Справа в тому, що "списки Захарченка" - це закінчення процесу перерозподілу власності та активів, які ще перебували у сфері впливу колишніх "регіоналів". Дотримуючись указу свого ватажка, "силові структури" ДНР поступово переформатують економічний простір окупованої частини Донецької області.
