Троє українських міністрів виступили з критикою процесу призначення державних секретарів в їхніх відомствах. Згідно із законом, до січня наступного року така посада "смотрящіх" повинна бути впроваджена в кожному з міністерств. Керівники МОЗ та Мінінфраструктури вказують на те, що до конкурсів допускають некомпетентних чиновників, за якими ще і корупційний шлейф тягнеться з часів роботи при Вікторі Януковичі, і потребують удосконалення процесу обрання кандидатів. Експерти та учасники конкурсів також упевнені в упередженості комісії, яка, схоже, відсіває незручних претендентів і призначає держсекретарями перевірених, тих, кого бажає бачити Банкова.
Інститут держсекретарів
Ряд українських міністрів виступили за вдосконалення конкурсу на посаду держсекретаря міністерства. Міністр охорони здоров'я Уляна Супрун, міністр інфраструктури Володимир Омелян і міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик відмовилися працювати з держсекретарями, обраними Конкурсною комісією з питань вищого корпусу державної служби. Інститут держсекретарів був прийнятий Верховною Радою в грудні 2015 року, максимум до січня 2017 року їхні функції в міністерствах виконують заступники-керівники апаратів. Восени Кабмін оголосив конкурс на держсекретарів Кабміну (держсекретаря Кабміну і п'ять його заступників) і всіх міністерств.
У повноваженнях держсекретаря приймати на роботу і звільняти працівників апарату міністерства, притягати до дисциплінарної відповідальності. Він буде отримувати зарплату близько 35 тис. гривень (оклад — 12 061 грн) і призначається на 5 років з правом повторного призначення. Основні вимоги — ступінь магістра не менше 7 років стажу та досвід роботи на державних посадах категорії "А" і "Б", посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування або недержавних в аналогічній сфері не менше 3 років, знання державної мови, законодавства своєї сфери, регламенту уряду та інші.
Призначення держсекретарів уряду та міністерств — частина реформи державної служби, що передбачає відкритий конкурс на посади категорії "А". Претендента, який набере найбільшу кількість балів, потім повинен затвердити на цю посаду Кабінет міністрів.
Реформатори vs бізнесмени
За словами голови МОЗ Уляни Супрун, на конкурс подаються особистості, які працювали в уряді при Вікторі Януковичі, і навіть ті, хто вже працював у МОЗ, але був звільнений з причини непрофесійності. Інші ж не відповідають необхідним критеріям. Міністр інфраструктури Володимир Омелян впевнений, що призначення таких людей на посади державного секретаря — спроба реваншу.
"Ми маємо факт спроби реваншу, що ось тут буде гарна стінка, назвемо їх реформаторами. А тут будуть державні секретарі, які будуть займатися, як вони називають, "бізнесом". Ми хотіли попередити громадськість, що ми не будемо ширмою і ніхто бізнесом за нашими спинами не займатиметься", — сказав Омелян.
Іншими словами, за красивою ширмою, на думку міністра, знову намагаються заховати корупціонерів. Позиція Супрун: закон про держслужбу правильний, але процес призначення держсекретарів — ні. Міністр запропонувала звернути увагу не тільки на закон про держслужбу, але і на закон про люстрацію, також щодо людей, які і зараз працюють в міністерствах.
Позицію Супрун та Омеляна, які провели спільну прес-конференції в понеділок, 5 грудня, днем пізніше підтримав і Насалик, зазначивши, що у чиновників і громадських організацій є зауваження до кандидатів та конкурсу на посади держсекретарів.
Конкурсна комісія в середині листопада обрала держсекретарем Міненерго комерційного директора ТОВ ВКФ "Алмакс" Максима Немчинова. У разі форс-мажорних обставин — якщо, наприклад, Немчинов не пройде спецперевірку або відмовиться від посади — його може замінити начальник Управління забезпечення комунікацій та організаційної роботи Юлія Підкоморна.
У конкурсі на зайняття посади держсекретаря Міністерства інфраструктури був обраний Андрій Галущак, юрист колишнього голови Держінвестпроекту Владислава Каськіва, підозрюваного в розкраданні бюджетних коштів. Галущак також був у керівництві скандальних проектів "LNG-термінал" (угоду підписав іспанський лижний інструктор) і "Повітряний експрес" (розкрадання коштів і дерибан землі).
Як сказав Володимир Омелян в одному з інтерв'ю, він вважає Галущака "непоганою людиною", але не розуміє, чим керувалися в комісії, адже "за показниками" шукали зовсім іншу людину. За словами Омеляна, в одному міністерстві з Галущаком він працювати не буде. Резервний кандидат — керівник апарату інфраструктури Дмитро Роменський.
Конкурсна комісія тоді не змогла обрати держсекретарів Мінагрополітики та Мінекології з причини недостатньої кількості кандидатів на фінальному етапі (1 і 0 відповідно). Кабмін оголосив повторний конкурс. Зате були визначені переможці конкурсів в Мінекономіки (Олексій Перевезенцев), Мінкульті (Ростислав Карандєєв), Мінінформполітики (Артем Біденко), МВС (Олексій Тахтай), Міноборони (Олександр Дублян), міністерстві з питань тимчасово окупованих територій (Сергій Злакоман), МОЗ (Наталія Шолойко), Мінсоцполітики (Віктор Іванкевич) та Міністерстві юстиції (Ганна Онищенко). Тахтая та Перевезенцева Кабмін вже призначив на посади держсекретарів.
У більшості випадків переможцями конкурсів на посади держсекретарів стали керівники апаратів у цих міністерствах (в МВС, Мінінформполітики, Міністерстві з окупованих території, Міноборони, Мінсоцполітики та Мінюсту). Практично по кожному з переможців є нарікання: Перевезенцев був головним юристом міністерства в уряді Азарова, по одному з розпоряджень Перевезенцева, підписаним вже нинішнім міністром Степаном Кубівим, триває службове розслідування; Тахтай в 2011-2014 роках контролював виконання доручень Віктора Януковича і фігурує у відео СБУ з корупційною аферою Сергія Чоботаря; Шолойко ж через сім'ю пов'язана з фармацевтичним бізнесом.
Як заявляв менеджер групи "Реформа публічної адміністрації" Реанімаційного пакету реформ і координатор волонтерської моніторингової місії "#ДоброЧесно", яка відстежує процес призначення держсекретарів в українських міністерствах, Микола Виговський, сам він не сумнівається, що комісія дозволила перемогти в конкурсі Тахтаю, отримавши пряму вказівку від Арсена Авакова.
Троє українських міністрів виступили з критикою процесу призначення державних секретарів в їхніх відомствах (на фото - в.о. міністра охорони здоров'я України Уляна Супрун і міністр інфраструктури України Володимир Омелян під час брифінгу)
Упередженість комісії
Народний депутат Альона Шкрум, яка брала участь у написанні закону "Про державну службу", розповідає, що, як тільки починається конкурс, можна почути, кого хоче на посаду держсекретаря в тому чи іншому міністерстві Адміністрація президента або міністр, який радиться з президентом. І майже щоразу цей прогноз справджується.
"Навіть якщо ця людина має величезний корупційний шлейф, як, наприклад, пан Тахтай. Є відео, де він рахує хабара і рахує, як продати пісок незаконно, і при цьому члени комісії ставлять йому високі бали. Це повна ганьба!" — сказала Шкрум у коментарі "Апострофу".
Зовсім по-іншому, за її словами, вийшло з МЗС України. 6 грудня державним секретарем міністерства закордонних справ обрали директора департаменту країн Близького Сходу і Африки Андрія Зайця. А Василь Хименець, наближений до міністра Павла Клімкіна, навіть не дійшов до етапу співбесіди. І якщо в інших випадках часто не було з кого обирати, в конкурсі на держсекретаря МЗС було одразу кілька гідних кандидатів.
Шкрум зізнається, що МЗС — єдиний випадок, коли, як запевняють співробітники міністерства, дипломати та експерти, був обраний найбільш гідний кандидат. І хоча нарікань на адресу переможця у конкурентів Зайця немає, учасники конкурсу все одно вказують на упередженість комісії.
Найближчий переслідувач Зайця і резервний кандидат, екс-керівник Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції секретаріату Кабміну Вадим Трюхан сказав нашому виданню, що "перші два етапи конкурсу організовані на відмінно", оскільки людський фактор був мінімізований. На відміну від співбесіди.
"У подальшому, як мені здається, державної комісії слід або виробити дуже чіткі критерії, за якими ставити однакові запитання кандидатам, або замінити співбесіду практичними вправами", — запропонував Трюхан, відмовившись коментувати, чи впливав МЗС на прийняття комісією остаточного рішення.
Дипломат, голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук, який також брав участь у конкурсі, визнає, що МЗС — ймовірно, одне з найменш корумпованих міністерств. Тим не менше вибір комісії він вважає упередженим, вказуючи на те, що її члени категорично відмовляються оприлюднити результати тестів. При цьому Філіпчук переконаний, що як мінімум двоє людей з МЗС готові були лягти кістьми, щоб не допустити його до цієї посади.
Про непрозорість говорить і експерт Микола Виговський. Відмовляючись відкрити оцінки, підкреслює він, комісія порушує закон.
Шкрум стверджує, що норма про те, що члени комісії не повинні знати, кому вони ставлять оцінки за тести, насправді працює: досить простежити, щоб кандидати не підглянули, який порядковий номер їм на тестуванні присвоює адміністратор. На співбесіду проходять усі кандидати, які набрали потрібну кількість балів — більше 0,5 балу по кожному з критеріїв. Тобто "валити" можна вже на співбесіді. Ну, а легше з все просто не допустити незручного кандидата до конкурсу.
"Яким би класним був закон, проблема у нас в його виконанні, — переконана Шкрум. — У законі неможливо прописати всі лазівки. І якщо немає політичної волі робити нормальні конкурси, всі ці лазівки стають грандіозними дірами, через які вбивається вся реформа".
Наприклад, за законом, члени комісії повинні бути досвідченими, кваліфікованими і з хорошою репутацією (практично те ж саме написано у французькому законі про держслужбу, який брався за основу для створення українського). Однак членами комісій стають конкретні люди, яких делегували конкретні органи: Кабмін, профспілки, АП та інші. І в результаті в комісію потрапляють не такі принципові і самостійні, як у Франції, а піддані тиску. За оцінкою Шкрум, трохи більше половини складу — залежні люди, а решта — "дуже достойні".
Виговський раніше заявляв, що важлива проблема всього процесу — відсутність гідних кандидатів. Так, в деяких випадках на призначення претендували всього кілька людей. Тобто перспективна молодь просто не йде боротися за цю ключову реформаторську, як її називає експерт, посаду в міністерстві.
Як одну з основних проблем Шкрум виділяє відсутність політичної волі у керівництва держави і особисто президента країни проводити прозорі конкурси, і, навпаки, намір проштовхнути перевірену людину, на яку, в ідеалі, заведено кримінальну справу — "щоб вона взагалі не рипалася" і прикривала корупцію. "Якщо президент хоче поставити конкретну людину, він її поставить", — запевняє Шкрум.
По-друге, уряд не створив умов, щоб держслужба була привабливою для нових людей: не встановив високі зарплати і навіть не зробив усе необхідне, щоб отримати обіцяні Єврокомісією доплати, при цьому не поширює інформацію про вакансії.
По-третє, самі члени комісії не поставили метою отримати довіру суспільства. Про це, каже Шкрум, свідчить відмова розкривати персональні оцінки членів кожному з кандидатів.
