Директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння ВАЛЕНТИН БАДРАК в інтерв'ю "Апострофу" розповів, якими наслідками загрожує від'їзд в Азербайджан генерального конструктора ДП "Антонов" Дмитра Ківи. На думку пана Бадрака, українське літакобудування - в кризі. Державі слід більше приділяти увагу діяльності приватних компаній, які вже можуть запропонувати власні напрацювання, наприклад, у сфері безпілотної авіації. Втім, незважаючи на всі проблеми, вітчизняний ВПК здатний підсилити українську армію новітніми зразками озброєнь. Наприклад, наближаються до завершення випробування потужної ракети для систем залпового вогню дальньої дії.
- Минулого тижня в Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна - НАТО, на якому обговорювалося, як виконуються рішення, прийняті щодо України на Варшавському саміті НАТО. Як, по-Вашому, зараз розвиваються відносини між Україною і НАТО?
- Відносини розвиваються досить рівно. Але є і деякі ознаки, які не можуть не викликати занепокоєння експертів. Зокрема, на Варшавському саміті не було підтверджено в комюніке, що Україна стане членом НАТО. У проекті програми співробітництва на 2017 рік українська сторона спирається на результати саміту 2008 року в Бухаресті, де було заявлено, що Україна буде членом НАТО. З одного боку, ми маємо ситуацію, коли всі члени Альянсу висловилися за те, щоб у нашій країні була припинена агресія. Але у сфері військово-технічного співробітництва поставок озброєнь, спільних розробок зброї і військової техніки держави НАТО ведуть себе більш стримано. Ми як експерти відзначаємо наявність двосторонніх проблем. Досі існує дефіцит довіри, який пов'язаний з тим, що в НАТО немає повної впевненості в тому, що Україна позбавлена від ризиків реваншизму. Крім того, європейські члени НАТО - Італія, Франція і частково Німеччина - мають хороші проекти з Росією і не бажають їх припиняти. Зокрема, Італія досі постачає машинокомплекти до бойових машин в Росію. Є ознаки того, що не припинено військово-технічне співробітництво між Францією і Росією.
- Чи можна вважати, що в НАТО бояться Росії?
- Представники багатьох країн розраховують на розвиток бізнесу з Росією і чинять тиск на свої уряди, щоб ті були стриманішими по відношенню до України. Тому я погоджуся з проблемою, яку визначив у своєму інтерв'ю від 30 листопада секретар РНБО Олександр Турчинов - Захід заблокував військово-технічне співробітництво, і це є серйозною перешкодою для переозброєння української армії на новому якісному рівні. Але є проблеми і з української сторони. На Заході розуміють, що влада України керує сектором безпеки і оборони в ручному режимі. Це їх не влаштовує, тому що законодавчо не визначені правила гри: немає законів про військово-технічне співробітництво, немає програми розвитку збройних сил України. немає таких важливих законів, як закон про створення озброєнь і військової техніки, про державне й приватне партнерство. Відсутність законодавчої бази створює у західних оборонних компаній побоювання, що вони отримують на українському ринку додаткові ризики, пов'язані з перспективами повернення інвестицій і отримання прибутку, та й взагалі з регулюванням правил гри. Адже з одного боку, Україна - вигідний ринок, а з іншого боку, у нас не створені умови для приходу інвестицій.
- Між тим, за підсумками Комісії Україна - НАТО міністр закордонних справ Павло Клімкін заявив, що Альянс зацікавлений в наших послугах і начебто навіть не проти того, щоб пересісти на українську військово-транспортну авіацію.
- Це чудово насправді! Україна має в строю 5 або 6 "Русланів". А послугами російської компанії "Волга-Дніпро" користувалися тому, що там 11 літаків. Тому я думаю, що в НАТО зацікавлені мати справу з однією державою. Тим більше з такою, котра є прихильником Альянсу, тому що Росія не раз заявляла про те, що її інтереси з НАТО багато в чому розходяться. Та й взагалі в умовах протистояння між Росією і Заходом співпраця з компанією "Волга-Дніпро", як мінімум, нелогічна. Тому заява Павла Клімкіна обґрунтована. Але для того, щоб реалізувати таку задачу, Україні було б добре збільшити свій повітряний флот. Для цього можна було б поставити в стрій кілька невеликих літаків. Тих же Ан-178. І, можливо, за рахунок співпраці з іншими державами - не Росії - реалізувати проект Ан-70. Або відновити виробництво Ан-124 "Руслан" в Києві. Ці питання вивчалися. Наскільки мені відомо, були навіть переговори про можливість відновлення виробництва "Русланів", але для цього спочатку потрібно вирішити внутрішні українські проблеми.
- Які саме?
- Наприклад, в Україні в 2008 році була прийнята концепція розвитку авіапромисловості. Вона передбачала, що до 2010 року відбудеться реструктуризація авіабудівної галузі та її акціонування. Сьогодні і близько цього немає, а держпідприємство "Антонов" залишається закостенілим підприємством радянського типу. Там працюють 13 тис. співробітників. Це зовсім не сучасний підхід для вирішення завдань, покладених на ДП "Антонов". Це все створює певні ризики для Заходу і перешкоджає завершенню цих переговорів, які, наскільки я знаю, закінчилися нічим.
- До речі, як ви ставитеся до від'їзду генерального конструктора "Антонова" Дмитра Ківи до Азербайджану?
- Я писав про це і розмовляв з цього приводу з самим Дмитром Ківою. Тут незрозуміла ситуація. Сам Ківа, наскільки я зрозумів, в одному зі своїх інтерв'ю заявив, що бачить ознаки того, що влада або її зацікавлені представники готують підприємство до банкрутства. Я не знаю, наскільки це відповідає дійсності, але, судячи з формальних ознак, існує ідея зробити абсолютно кероване підприємство, щоб генеральні конструктори не могли впливати на реалізацію проектів. Адже тільки генеральний конструктор може аргументувати, чому той чи інший проект не підходить для здійснення. Наприклад, навесні цього року було заявлено, що в Україні може бути створено навчально-бойовий літак. А Ківа у розмові зі мною відверто говорив, що цей проект не годиться для України. Ми витратимо багато років на те, щоб за гігантські гроші наблизитися до створення якогось гіршого варіанту російського літака, тому що у нас ніколи не було відповідної школи. Я з цими висновками абсолютно згоден. Вважаю це абсолютною проектом, який може бути спрямований на те, щоб бюджетні гроші йшли на якісь інші цілі.
- Пояснюючи причини свого від'їзду, Дмитро Ківа говорив про те, що його посаду просто скасували.
- Абсолютно не підтримую ситуацію, коли інститут генеральних конструкторів силовим способом ліквідується. Більш того, це рішення було прийнято всередині "Укроборонпрому", куди штучно загнали "Антонов". Насправді ж Ківу наділили повноваженнями Генерального конструктора літакобудування України постановою Кабінету міністрів. Тут я навіть бачу ознаки неправомочність рішення "Укроборонпрому", тому ситуація для мене подвійно незрозуміла.
Військовий експерт Валентин Бадрак
- Дмитро Ківа вже знаходиться в Азербайджані?
- Я знаю, що газеті "День" він давав інтерв'ю, вже будучи керівником азербайджанської держкорпорації.
- Від'їзд Ківи - це сильний удар по літакобудування України?
- Один генеральний конструктор не може впливати на літакобудування. Це комплексна задача, пов'язана з державною політикою. Ми пам'ятаємо, що українське літакобудування все ще перебуває в кризі і по ряду причин не може вийти на великі серії. Одна з цих причин - це відсутність внутрішніх закупівель, які могли сприяти отриманню оборотних коштів, необхідних для створення сервісних центрів за межами України. Саме відсутність сервісних центрів стримує придбання українських літаків іншими державами. І так - я вважаю, що це (від'їзд Ківи, - "Апостроф") може бути навіть і ударом по літакобудуванню. Крім того, на тлі цього зафіксований прихід на фірму "Антонов" кількох десятків нових людей. Неформальне спілкування з ними показало, що раніше вони не мали відношення до літакобудування. Деякі з них прийшли з автомобілебудування. Але це настільки різні області, що навряд чи люди, пов'язані з продажем і виробництвом автомобілів, швидко зможуть освоїти виробництво і продаж літаків. Тому поки я не бачу ознак виходу українського літакобудування з кризи. Як і не бачу чіткої стратегії з боку "Укроборонпрому" в цьому відношенні. Я взагалі вважаю блюзнірською помилкою передачу самого "Антонова" до складу "Укроборонпрому". Це рішення створює найбільші ризики для розвитку брендового підприємства.
- Крім навчально-бойового винищувача у нас заявляли про створення ударного безпілотника.
- У нас є приватні підприємства, які серйозно просунулися в розвитку безпілотних комплексів, але при цьому держава не бажає звертати увагу на "приватників". Власне кажучи, це стало причиною вкладення коштів у підприємство, яке не має ані досвіду, ані школи,а ні яких-небудь можливостей по створенню безпілотників такого рівня і з такими функціями.
- Ви маєте на увазі безпілотний комплекс "Горлиця" держпідприємства "Антонов"?
- Саме так. І взагалі я кажу про наміри створювати мало не ударні безпілотники. Щоб вийти на рівень створення таких апаратів, потрібно або займатися цим питанням років 20, або мати в партнерах такі держави, як Ізраїль. Тому показ цього безпілотника і його лобіювання як демонстрація можливостей "Укроборонпрому" - це теж, в моєму розумінні, прожект. Тому що в кращому випадку це буде продукт, що на 80% складається з іноземних комплектуючих. Він виявиться у декілька разів дорожчим, ніж якщо б його робило приватне підприємство.
- А що ми взагалі можемо зробити в авіаційній галузі?
- Абсолютно реальним і досить цікавим проектом була б реалізація програми національного вертольота. У нас дуже серйозна школа двигунобудування. Є непогані напрацювання і по начинці вертольота. Підприємство "Мотор Січ" вклало ресурси у виробничі лінії з виробництва редукторів і лопатей, тобто тих частин, відсутність яких була критичною. Хочу підкреслити, що "Мотор Січ" - це приватне підприємство. Ще одна приватна компанія, - "Атлон-Авіа", фактично створила безпілотник поля бою.
- Це Фурія"?
- Так, це "Фурія". Але там вже є вдосконалені безпілотники. Не можна також ігнорувати такі можливості, як ремонт і часткова модернізація літаків. Наприклад, між 2005 і 2010 роком "Укрспецекспорт" реалізував контракт на поставку Азербайджану партії Міг-29. В рамках цього контракту були закладені дослідні конструкторські розробки з модернізації та удосконалення Міг-29. Ці ДКР, виконані "Укрспецекспортом", були використані в інтересах української армії. І це хороший досвід.
У Херсонській області розпочалася практична фаза контрольних льотних випробувань зенітних керованих ракет середньої дальності
- Нещодавно Україна провела зенітні стрільби над Чорним морем, які викликали різку реакцію з боку Росії. Як ви прокоментуєте цю ситуацію?
- В останній раз зенітно-ракетні війська України стріляли, по-моєму, в 2010 році. Звичайно, потрібне було тренування. Тим більше, що цей рік оголошений роком ППО. Було б досить дивно жодного разу не відстрілятися. А так виконана серйозна задача. Крім того, ми показали, що в Україні ведуться роботи з модернізації зенітних ракет і взагалі по зенітно-ракетному комплексу. Це найважливіший напрямок, якщо врахувати, що Україна ніколи не розробляла і не виробляла ЗРК. Особливо важливий той факт, що і Росія отримала сигнал, що ракетна школа у нас розвивається. Тому що на тлі цих стрільб відразу ж цілий ряд експертів згадали про те, що протягом року було багато інформації з інших випробувань. І по проекту "Вільха" - це ракета для реактивних систем залпового вогню, і за проектом "Нептун" - це ракета для мобільного комплексу, одна з модифікацій яких може стати прообразом майбутньої крилатої ракети. Є ще одна хороша напрацювання. Це оперативно-тактичний ракетний комплекс "Грім-2", що являє собою вдосконалену версію "Сапсана", про який говорили з 2006 року. Але "Грім-2" виконується за іноземні гроші (Саудівської Аравії, - "Апостроф"). Відповідно, якщо він буде поставлений замовнику, то маючи вже виконаний ДКР, Україна зможе використовувати його для своєї армії і розвинути власні сили стримування.
- Чи можете розповісти докладніше про модернізацію ЗРК?
- Мова йде про вдосконалення радянських типів ЗРК та ракет. В Україні є можливості по модернізації ЗРК "Куб". Це хоч і старі, але досить надійні комплекси з великою кількістю ракет. Ну, і по ЗРК С-125, для яких у нас теж є багато ракет, також існують кілька варіантів модернізації. На думку експертів, використовуючи старі ЗРК радянського типу, можна додатково отримати півтора десятка дивізіонів ППО. Це було б серйозним доповненням до вже наявних зенітно-ракетним підрозділам, які озброєні ЗРК С-300 і "Бук".
- В якому стані реалізація проекту "Вільха"?
- Це глибока модернізація ракети для систем РСЗВ. Україна отримає нову ракету для системи залпового вогню дальньої дії. Це дуже важливо зараз, виходячи з реалій ведення бойових дій противником. Артилерія - це один з найбільш важливих напрямків для посилення української армії. Оскільки випробування "Вільхи" йдуть успішно, я вважаю, що ми дуже близькі до того, щоб перейти до серійного виробництва. Це буде один з найбільш успішних проектів. Який, до речі, також підтверджує, що наша ракетна школа досить потужна.
- Які ще нові зразки зброї у нас можуть з'явитися в майбутньому?
- Якщо "Укроборонпром" виконає обіцянку, то у нас з'явиться експериментальний зразок безпілотника. Перспективи досить солідні. Вони такі, що з 2018 року в армію можуть бути поставлені системи, здатні підсилити наш потенціал, як мінімум, на оперативно-тактичному рівні.
