В першій частині інтерв'ю експерт Венеціанської комісії, голова правління ГО «За демократію через право» Марина Ставнійчук проаналізувала недоліки Мінського процесу та альтернативні шляхи пошуку миру. Темами для продовження нашої розмови стали нелегітимність ЦВК і Конституційного суду, перевибори до Верховної Ради і закон про люстрацію.
- Зараз багато хто пропонує змінити Конституцію, зокрема в Раді зареєстрували законопроект, який пропонує прийняти нову Конституцію за допомогою референдуму, до того нардеп Савченко пропонувала щось подібне. Як ви ставитесь до таких пропозицій, чи треба нам змінювати Основний Закон?
- Треба чітко розуміти, що не дивлячись на те, що європейські інституції, зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеційська комісія) дивляться поблажливо на те, що в умовах практично воєнного стану в Україні розпочато конституційний процес і справедливо зауважують, що в такій складній ситуації Україні потрібні реформи, та у зв’язку з цим допускають таки можливість конституційного процесу, все ж наполягаю на тому, що у Основному Законі є чітка заборона на внесення змін до Конституції України в умовах воєнного стану. І з точки зору легітимності теперішній конституційний процес, як на мене, перебуває під величезним сумнівом. Мені шкода, що не дивлячись на всі застереження, влада наполягала на змінах в Конституції. При цьому їх якість, а відтак і якість реформ, знову під великим сумнівом. Це залишає величезне поле згодом для маневрів. Але з іншого боку, чи виключає це можливості і необхідність для напрацювання нових проектів Конституції, нових підходів? Не виключає. Бо зрозуміло, що Україна знаходиться в пошуку.
Ситуація зі збройною агресією, з конфліктами, кризами у владі, показує, що теперішня Конституція України, як Основний Закон перехідного періоду, до певної міри вичерпала себе. З одного боку, це пов’язано з тим, що, на жаль, влада не вважає за необхідне виконувати норми Конституції України. В нинішніх українських реаліях, як ніколи, існує формальна Конституція і Конституція фактична. Про це свідчать відносини президента і парламенту: хто ініціює закони, як вони ухвалюються. І далі, як формувався останній уряд без коаліції депутатських фракцій у парламенті, як це передбачено у Конституції.
З іншого боку, об’єктивно, суспільний розвиток свідчить, що сьогодні є потреба у нових ідеях, принципах нового конституційного договору. Тому ідеї, які формуються у громадянському суспільстві, я вітаю. Я думаю, що ми усе рівно прийдемо до того, що Конституція України має бути серйозно оновлена і вдосконалена. Це може бути нова редакція, нова Конституція. Суспільно-політична ситуація в Україні вимагає нового суспільного договору!
- У Венеційській комісії було багато зауважень до закону про люстрацію. Президент Венеційської комісії Джані Букіккіо під час візиту до Києва взагалі назвав Закон про очищення влади «поганим законом».Чому український парламент не вніс до нього жодної поправки?
- Є два висновки Венеційської комісії, - попередній та остаточний - які жорстко розкритикували закон про очищення влади, який був прийнятий восени 2014 року під тиском вулиці. Висновки Венеційської комісії 2014-2015 років, остання Резолюція ПАРЄ щодо функціонування демократичних інститутів в Україні (2017 рік) свідчать про те, що цей закон не відповідає європейським стандартам у галузі прав людини. Він не відповідає Конституції України. З часу ухвалення цього закону пройшло вже майже три роки. Європейські інституції закликають до його вдосконалення.
Я ж хочу звернути увагу на те, як сьогодні працює українська влада. Абсолютно очевидно, що ні з морально-етичного, ні з політичного погляду, ні з правової точки зору, ця влада не має права на люстрацію представників попередньої влади. Тому що корупція, зловживання владою, політична заангажованість, відсутність принципу верховенства права свідчать лише про одне – теперішня влада, якщо рухатися за її логікою, сама має бути люстрована від А до Я. Коли давались висновки Україні щодо цього закону, Венеційська комісія стверджувала, що у кожній нормальній країні влада повинна крок за кроком після того, як люстраційні процедури запроваджені, спрямовувати свої дії на припинення застосування цих процедур. Тому я б сьогодні ставила питання набагато жорсткіше щодо закону про очищення влади взагалі. Про його скасування. Це не відміняє жодним чином боротьби з корупцією, злочинністю тощо.
Так, як працюють сьогодні у владі – не працювали ніколи. Мені здається, треба відмовитись від репресивних засобів помсти одних іншим. Головним пріоритетом має бути питання долі країни. Через внутрішні негативні тенденції, через відсутність правової, політичної культури, через невміння шукати суспільні консенсуси, знаходити спільну мову у різних сферах і у цілому, ми сьогодні знаходимось у тій точці, за якою нашої держави може і не бути. Гібридна війна, яка ведеться проти України, має дуже складний характер. Якщо не торкатись воєнної складової, а лише тих процесів, які відбуваються всередині країни, то є дуже багато ознак, які свідчать про сьогоднішню нелегітимність влади. Ми маємо серйозну політико-правову кризу, яка торкається усіх органів влади і парламенту, і президента і уряду. Ми спостерігаємо серйозний дисбаланс стосунків центральної і місцевої влади. Сьогодні треба всім усвідомити, що наша загальна мета — зберегти свою державу, налагодити і забезпечити у ній мир, як основу для подальшого стабільного розвитку. Тільки так треба дивитись на свою країну. Але на жаль, цього не відбувається. Перш за усе, так не діє влада.
- В одному зі своїх інтерв’ю Ви казали, що у 2017 році криза буде посилюватись. Яку саме кризу Ви мали на увазі? Які шляхи її вирішення?
- Так, я говорила саме про системну політико-правову кризу, яка охопила практично всю владу в країні. Криза буде посилюватись, насамперед тому, що інститути влади не працюють у конституційному та законодавчому полі. Якщо так відбувається, то негативні явища, які спочатку проявлялися точково, а тепер системно, будуть лише посилювати її.
Скажімо, усім вже зрозуміло, що парламент стає практично некерований через відсутність стабільної конституційної коаліції. Оскільки абсолютно нефаховий уряд, сформований, як на мене, поза конституційним полем, шляхом політичних домовленостей, - ми бачимо цілу низку зривів, які приводять до серйозної соціальної напруги, до системної економічної кризи, починаючи від тарифів і завершуючи некерованістю ситуації, пов’язаною, наприклад, з блокадою Донбасу. Нагадаю, такі блокади вже були. Пам’ятаєте, коли і як блокували проїзд транспорту по території України, який іде з РФ, через Росію з інших регіонів в Україну, або через Україну. Закінчилось тим, що практично транспортне сполучення між Заходом і Сходом сьогодні йде поза Україною. Україна, як надійний логістичний елемент транспортного сполучення в Європі втратила свої позиції. Тепер їдуть через Білорусь, Польщу, оминаючи Україну. Також потім було блокування Криму, повалення опор електричної мережі. Це при тому, що держава ніяк не визначилась: Крим – це окупована територія, чи зона вільної торгівлі. Адже обидва Закони України і про те, і про інше, – діють.
Сьогодні вже є блокування торгівлі з Донбасом. З самого початку треба було вирішити: це у нас території окуповані чи не окуповані, щодо можливостей торгівлі, як це сприятиме миру або продовженню і стимулюванню війни. Я веду до того, що через невизначеність держави, криза проявляється і тут. Бо якщо держава має відкриту і прозору позицію, то вона здатна силою примусу вирішувати питання блокувань тощо. Зараз так не є. Отже це все свідчить, що є, окрім всього іншого, ще й управлінська криза, криза правоохоронної системи, судової тощо. Мій прогноз, що у 2017 році системна криза в Україні буде лише поширюватись, на жаль, справджується. Я би хотіла, щоб було по-іншому.
- Ви сказали про парламентську кризу... Чому, на Ваш погляд, така ситуація з парламентом - апарат Верховної ради не показує списків коаліції. Як можна вирішити ситуацію? Адже якщо немає коаліції депутатських фракцій, президент має право достроково припинити повноваження парламенту. Але чи вирішать щось дострокові вибори парламенту?
- Легітимним способом вирішення парламентської кризи є дострокові вибори. Безумовно, що українська влада сьогодні намагається шукати інші шляхи. Нещодавно була інформація про підписання декларації єдності. Потім було спростування. Мовляв, не усі суб’єкти декларації її підписали. Як насправді, ми не знаємо. Але розмови про те, що буде змінений прем’єр, окремі міністри, керівництво парламенту, правоохоронних органів свідчать про те, що шляхи виходу з парламентської кризи шукаються теперішньою владою. Якщо, скажімо, ця зміна облич і конфігурацій буде сформована у конституційний спосіб, то можливо на певний період часу це притушить парламентську кризу. Але очевидно, з огляду на склад парламенту, вирішити її повністю неможливо. Чи вирішать дострокові парламентські вибори ситуацію, теж складно прогнозувати. Треба говорити відверто - якщо саме суспільство не буде готове до усвідомленого вибору і до усвідомленого голосування за тих, хто має розуміння, програми, може брати на себе відповідальність, то, звичайно, дострокові вибори нічого не вирішать.
- Щодо легітимності - повноваження 13 з 15 членів ЦВК завершились ще 1 червня 2014 року. По суті орган зараз не є легітимним. Чому на Вашу думку, Рада досі не зайнялась цим питанням? Чому у цьому не зацікавлений Порошенко?
- Те, що парламент і президент не здатні досягти порозуміння щодо оновлення складу ЦВК, також свідчить про системну політичну кризу влади. Як на мене, це підриває легітимність не лише самої ЦВК, а і легітимність, довіру до тих процесів, які забезпечує цей орган. Насамперед говоримо про позачергові парламентські вибори, які відбулись восени 2014 року, проміжні вибори в одномандатних округах, про чергові місцеві вибори, про вибори в об’єднаних громадах. Мені шкода, що не демонструється належний рівень політичної культури і відповідальності, який би забезпечив можливість функціонувати усім органам держави відповідно до Конституції України та в даному випадку – до виборчого законодавства.
Але Комісія не єдиний орган, який перебуває у такому делегітимізованому стані. Інший приклад – Конституційний Суд України. Конфлікт інтересів абсолютно очевидний і там. Більша частина складу суддів КС перебуває під слідством з тих обставин, що вони ухвалили рішення щодо нелегітимного способу набуття чинності Конституції України у 2010 році. Ця обставина призвела до глибокої кризи на попередньому етапі, зрештою до Революції Гідності, до усунення попереднього президента зі свого поста... Судді КС, які дуже лояльно ведуть себе по відношенню до теперішньої влади, працюють. «Сучасна» частина складу суддів КС, були призначені до Суду, як відомо, з порушенням парламентської процедури. Як на мене, не можна погодитися з тим, що призначення з порушенням процедури виправдано, на приклад, тим, що було ухвалено рішення щодо незаконної анексії Криму... Можливо для когось це аргумент. Для мене – ні.
На жаль, процес делегітимізації влади в Україні має системний характер. Треба чітко розуміти відповідальність усіх, хто ухвалює сьогодні на найвищому рівні рішення. Бо Конституція України існує не для того, щоб просто існувати, а для того, щоб виконувати роль і функцію основоположного закону держави та бути правилом для усіх.
