Для України є тільки один вихід у війні з Росією - Євген Чичваркін

Російський підприємець, нині власник винного бізнесу у Великобританії ЄВГЕН ЧИЧВАРКІН у другій частині інтерв'ю "Апострофу" розповів, що б він зробив, якби був міністром економіки України, хто з російської опозиції має реальну підтримку, як ставиться Захід до війни на Донбасі та чому реформи - єдиний вихід для України, що допоможе їй перемогти у війні з Росією.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: Росія ледве зводить кінці з кінцями і не може дозволити собі великої війни – Євген Чичваркін

- Якщо уявити, що перемогу на виборах президента Росії здобув якийсь інший кандидат, не Путін, як вважаєте, що цей кандидат може запропонувати постпутінському народу?

- Відкрити країну. Зараз вона закрита абсолютно.

- А як же гра на незмінних почуттях – великих пенсіях, геополітичних перемогах, національній гордості та відродженні імперського минулого?

- Цю ідею можна по-різному втілити. Уявіть, що жителі України з вищою освітою і доходом в середньому 30 тисяч гривень, наприклад, прирівнюються до податкових резидентів Росії, за умови, що в Росії проведено відповідну податкову реформу, що до Росії, як за Петра І, привозяться професори та інші, а в університетах навчають здоровим, передовим, відкритим методам.

- Загалом, умовний Оксфорд тільки десь в Пітері або Москві.

- Так, абсолютно. Уявіть собі, що там немає податку на майно, і будь-який українець може вранці вирішити і за дві години опинитися в Москві, а наступної доби зареєструвати компанію, як це було за Єльцина. Уявіть собі ситуацію, що відбулися подібні реформи. Це все практично було в потворних 90-х. Це можна зробити дуже просто. І що відбувалося в радянський час: насильно чи не насильно, але Москва за фактом була донором національних осіб усіх союзних республік. Не потрібно нічого захоплювати. Люди – це те, що робить твою країну багатшою і цікавішою. Потрібно не захоплювати, а робити свою країну, своє місто світовою столицею, цікавою, комфортною для життя, науковим центром, економічним центром, біржовим центром тощо. Це можна зробити вже прямо зараз. І Україна теж може це робити.

- Думаєте? Але в одному з інтерв'ю ви говорили, що з нинішньою владою нічого хорошого не буде.

- У цієї влади без шансів, так. Але в Україні дуже мало соціальних зобов'язань, тому вам не так багато податків потрібно за фактом. Не в процентному співвідношенні, а в чистому кеші, щоб не погіршувалося життя людей. В Україні можна провести досі досить складні економічні, освітні та інші реформи. Волі немає, тому що ці злодюжки відчувають себе як вдома. У них гроші порозпихано у швейцаріях і англіях, там же порозпихано і дітей, там же будинки і човни. Ось вони крадуть, поки крадеться. А коли запахне смаженим – вони полетять звідси.

- До речі, а у вас ще є бажання взяти участь у такому економічному диві України?

- А хто ж мене покличе? Зовсім нещодавно у мене було інтерв'ю одному серйозному російському інтерв'юеру, так ось, він жартома запитав, що б я зробив, будучи міністром економіки України.

- І що ж?

- Насамперед – повна зміна складу. Залучив би за відкритим конкурсом канадців, для яких українська – рідна, які розуміють, як жити в незалежній, ліберальній і вільній країні. Загалом, це найбільш правильна діаспора. Будуть набиратися ті люди, які розбираються в економіці та є прихильниками вкрай ліберальної моделі. А далі залишити 4 або 5 податків. У таких умовах країна відкривається повністю. Жодних мит, нічого. Усе, що ти зробив – це твоє, ти можеш це вивозити. Знімаються будь-які обмеження на переказ грошей. Зараз в країну неможливо ввести гроші. Я не можу заплатити в благодійний фонд. Я повинен 12 частинами переводити в "Таблеточки" (міжнародний благодійний фонд, що допомагає дітям з онкологічними захворюваннями в Україні, - "Апостроф").

Якщо за кривою Лаффера (графічне відображення залежності між податковими надходженнями і податковими ставками, - "Апостроф"), то потрібно, щоб цифри на вершині трохи до них не доходили. Грубо кажучи, повинен бути близько 20-22% податок на дохід, 0% податок на прибуток, 0% ПДВ, від 0 до 10% податок з продажу, податок на видобуток природних копалин і три або чотири акцизи на тютюн, алкоголь, пальне і дорожній фонд. Усе. Нічого більше не потрібно. У Грузії на те, щоб це все запустити, три місяці пішло. Так що нічого складного в цьому немає.

- Навряд чи в Україні процес за три місяці запуститься, у нас одна Харківська область – як уся Грузія.

- А що тут складного? Це все більше впирається в ІТ-питання, насправді. А це те, чим Україна вже сильна. У вас ці фахівці і так працюють за 3 копійки із задоволенням. Вони за умовний нуль зроблять будь-яку систему контролю та збору податків і пишатимуться цим. Ось що-що, а ІТ-потенціал в Україні чудовий. Усе, що потрібно – це система контролю й чесні люди, які це будуть втілювати. Це завдання айтішникам на 3-4 місяці активних дій. Потім це все впроваджується повсюдно.

А зараз за фактом приходить лоукостер і питає: а який там податок з обороту від продажу? І йде. Те ж саме стосується грального бізнесу – потрібно абсолютно всі заборони зняти.

Як тільки країна відкривається, в неї з'являться гроші. Вже за три місяці почне зростати ВВП і піде серйозне зростання. Будинки, будівлі, земля – все повинно реєструватися не довше, ніж за 1-2 дні, паспорт за 1 день, продати квартиру за 1 день, купити землю – за 1 день. Не важливо, це 6 соток або 6 тисяч. Усі операції мають проводитися в один день.

Крім того, тих людей, які зараз сидять за економічні злочини, потрібно не садити, а змусити те, що вкрали, повернути. Я не проти податкових боргових в'язниць, але проти покарання за економічні злочини. Вкрав – поверни, вибачся і постарайся жити в нових економічних реаліях.

- Повертаючись до теми Росії, показовою зараз здається ситуація навколо засновника месенджера Telegram Павла Дурова і Роскомнадзора, тобто це така збиральна характеристика всього того, що відбувається між владою і бізнесом вже не тільки в Росії, але і за її межами. Як ви на цю ситуацію дивитеся?

- Зрозуміло, що російська влада намагається влізти скрізь. Їх цікавлять фільм Олівера Стоуна (про Володимира Путіна, - "Апостроф"), Трамп і гей-парад. Усе. Врятуватися від цього можна тільки одним способом – підписати петицію Навального і вийти, коли треба буде вийти. Зараз він – фактичний лідер опозиції і найбільш однозначний серед всіх інших неоднозначних.

- А кого ще підтримують з опозиції?

- Нікого. Ну, буде у когось якась мікропідтримка з двох десятків людей, це нічого не змінить. Навіть у Нємцова не було підтримки на момент вбивства. Не було. Про це наші ліберали не говорять через ось це християнське почуття про всіх чомусь говорити добре, але у нього практично не було підтримки. Його всі впізнавали, знали, любили, але ніхто в ньому не бачив лідера опозиції. Ніхто не бачить його і в Касьянові.

- Але ще роки два тому в Касьянові бачили таку силу.

- Єдине, що у нього було – це допуск до виборів. Це те, чим він залучав більшість людей, тому що в нього була фактично ліцензія, він міг обиратися.

- А у Ходорковського підтримка є?

- Вона у нього нижча, ніж була, зокрема через нерішучі дії, довге розгойдування проекту "Відкрита Росія" після його виходу. Хоча потім її визнали небажаною організацією, влада побоюється його насправді. А якщо "Відкрита Росія" і Михайло Ходорковський будуть краще вгадувати настрої людей, то відсоток влучання буде вищим. Але більшість людей готові підтримати його.

- Тобто Навальний промацує зараз ці настрої краще?

- Звичайно. І він не провів 10 років за ґратами. Він всі ці 10 років спілкувався з людьми, в інтернеті бачив всі ці настрої, аналізував їх. Це не так просто зробити, якщо ти за ґратами, незважаючи на те, що на Михайла Борисовича не було нападу. Були погрози, зрозуміло, але от тортур не було. Тим не менше 10 років в'язниці – це серйозно. Полонський, що вийшов після двох років в'язниці, і Ходорковський – це дві різні історії. Інтеграція назад в життя проходить з різним ступенем хворобливості. Знову-таки, Михайло Борисович повинен знайти потрібні слова. Думаю, що наша бандитська злодійська влада сама їх підкаже. Вони зараз сидять на пороховій бочці, яка рано чи пізно під ними вибухне.

- А коли має відбутися прозріння у людей?

- Коли немає тютюну, коли надто дорога молочка, коли безкоштовна кухня для немовлят п'ятий день поспіль буде закрита. Це все, так чи інакше, буде пов'язане з верстатом. І наступний стрибок до 120 рублів за фунт не витримає пристойна кількість банків, не витримає велика кількість домогосподарок, не витримає велика кількість людей, які взяли кредит на квартиру, машину, пральну машину тощо. Не витримають якісь роздрібні мережі. І якщо в 2014 році запас жиру ще був, то потім він з'ївся, зараз запасу жиру набагато менше. А за рік чи півтора буде ще менше. Запас міцності стає менше, запас терпіння - ще менше. Зате накопиченої втоми більше. Ми не знаємо, що з цього випливе. Але боротьба між холодильником і телевізором однозначно буде. Мені було 16 років, коли півмільйона людей вийшло. Ніхто не очікував такого. Менти там були майже непомітні, вони стояли осторонь, розгублено дивилися на натовп, а натовп – якщо б захотів – взяв би Кремль за півгодини, і все звалилося саме з кров'ю трьох людей (у 1991 році, - "Апостроф").

- Давайте повернемося до України. Зараз тема Криму дещо випала з інформаційного простору. Яким ви бачите повернення півострова, як оцінюєте в цілому майбутнє регіону?

- Щоб повернути захоплену територію, Україні необхідно вести серйозну політичну і економічну реформу. І почати заробляти.

- Тобто найбільш серйозний удар по Росії – це успішна Україна?

- Нічого більш серйозного, ніж відкрита економіка та відкрита торгівля України – немає. Я вважаю, була дуже хороша ідея зробити Одесу відкритим портом, зробити безкоштовні хаби, як в Еміратах, скасувати мита... А за фактом одного бідного лоукостера довго мучили, улещували, вимагали в нього бабки, на*бали і вигнали.

- Думаєте, що це ми його, а не він нас?

- Звичайно, чиновники влаштували звичайне здирництво. Лоукостерів величезна кількість, як тільки законодавство дозволить відкрити будь-який аеропорт, він буде не один, а їх будуть десятки, в них буде конкуренція, вони будуть починати працювати і закінчувати працювати з країною. Але єдина причина їх появи – це економічні причини, а не юридичні, бюрократичні та політичні. Я впевнений, що все, що виїжджає з України, не повинне мати ніякого нагляду. Будь-які гроші, що входять до України, не повинні мати ніякого нагляду. Повинно приходити все що завгодно. Зрозуміло, те, що вивозять з собою, весь час треба якось переглядати, описати законом, що не можна перевозити. Для цього потрібні політична воля, невеликі зміни до Конституції і дуже великі зміни до ідіотського законодавства. Але, знову-таки, ІТ-мізки в Україні сильні, просто цих чесних молодих людей потрібно допустити до контролю. Тоді розворот піде швидше.

- А в чому основна проблема чинної влади – корупція чи неготовність самих українців змінюватися?

- Не тільки корупція. Совок, вітер в головах і повна неготовність людей. Дивіться, я сиджу в центрі Києва з людиною, яка входить, напевно, в топ 10 тис. українців за освітою і в топ 2 тис. за доходами. Дуже відкритий, різними мовами розмовляє. Ми говоримо про реформи, гаряче сперечаємося. Я кажу: "Ось ти собі уяви, що в центрі Києва буде побудовано величезний готель, де основною мовою буде англійська, де будуть працювати українці, а з великою ймовірністю будуть відпочивати не українці, а іноземці. Чи готові ви до такого?" Він каже – ні. А шейх Мохаммед ібн Рашид Аль Мактум (прем'єр-міністр ОАЕ, - "Апостроф") був до цього готовий, тому в нього 80 тис. дол. ВВП на людину, а в Україні – 8 тис. Якщо ви хочете, щоб було 20 тис. дол., що зовсім не складно – потрібно відкритися. Сінгапур, Кіпр, та ж Польща все це вже зробили. Почнеться наплив туристів, валюти. Вони будуть генерувати закони податків і продажів, вони будуть генерувати роботу портів, вони будуть генерувати акциз на алкоголь, вони будуть генерувати туристичний потік, вони будуть генерувати лайки в Instagram, вони будуть генерувати потребу говорити іншими мовами. Повірте, навіть якщо приїдуть європейські гопники, це буде в 100 разів краще, ніж "ополченці" Гіркіна. Якщо в тій же Німеччині та Нідерландах проституція приносить величезні гроші в казну, то в Україні вона теж приносить великі гроші, але в тіньовий сервіс. Потрібно легалізувати це все, поступово, обережно, спочатку в спеціальних зонах, без реклами.

- Ви вважаєте, що Україна готова до такого лігалайзу?

- Питання: ми хочемо, щоб наші цінності захищали? Ми хочемо, щоб умовна Німеччина захищала цінності України? Так візьміть для початку цінності Німеччини. Хочете, щоб Великобританія захищала ваші цінності – візьміть цінності Великобританії. Спочатку прийміть європейські цінності, і тоді всій європейській спільноті буде шкода віддавати Україну під Путіна і під інших виродків.

- За відсутності цих цінностей, яке зараз ставлення Заходу до конфлікту на Донбасі?

- Нікому це не цікаво. Поки відірвані дитячі ручки не показують по телевізору, нікому нічого не цікаво. Тому їм не цікаво. На їхню думку, колишні частини Радянського Союзу буцаються одна з одною. Вихід тільки один – успішні реформи, переоцінка цінностей і відкритість.

- Як реформи допоможуть зупинити конфлікт на Сході України?

- Це дасть гроші на робочу хорошу армію, на ізраїльські безпілотники, на американські ракети. Щоб гроші були, їх треба заробляти. Заробляти там, де немає нафти і газу, можна на інвестиціях. А щоб були інвестиції, потрібен закон, який захищає інвестора.

- Якщо буде сильна армія, безпілотники, тоді конфлікт зупинити можна буде військовим шляхом? Чи як?

- Ось дивіться: є люди, які живуть то там, то тут, постійно перетинають лінію фронту. От уявіть собі, вони переїжджають блокпост, хлопці махають рукою, вони в'їжджають на широку, удвічі ширшу асфальтовану рівну трасу і не бачать більше жодного даїшника, жодного поста до Києва, скрізь нові красиві заправки з меншою ставкою за паливо, нові будинки, супермаркети, де будь-яка їжа, і все це коштує копійки, тому що у цій їжі один єдиний податок – податок з продажів, нічого більше. І ось коли буде так, люди захочуть профінансувати місцеву партію, яка захоче назад, на батьківщину. Це те, чим купили кримчан, їх купили на обіцянки, але в ці обіцянки ніхто більше не повірить. А Україна може це реально зробити. Для цього потрібна тільки політична воля.

- А ось таке ведення бізнесу – тільки для України характерне або в принципі для пострадянських республік?

- Для всіх. Україна в цьому не унікальна. Але, знову-таки, у Грузії вийшло це переламати, там ВВП зріс у 10 разів.

- Ну, зараз там все скромніше.

- Тому що корупція повернулася, підконтрольна Кремлю людина очолила країну, що там ще може бути? Вони не те, щоб знищили зовсім те, що було, але прив'язали і не годують курку, яка несла золоті яйця.

- У Білорусі ситуація краща, ніж в Україні, або на такому ж рівні?

- Не краще, але вони викручуються. Єдиний плюс білоруського режиму (і я з ним теж зіткнувся, завдяки йому ми змогли хоч якісь копійки заробляти) – це те, що там бридкі закони, але застосування закону до кожного суб'єкту більш-менш одне і те саме. Усі рівні перед цими ідіотськими законами.

- А якими фразами ви охарактеризували би все те, що відбувається в світі – США, Європі, Росії, Україні?

- Дуже жирний період часу від надлишку грошей. Ми стоїмо на порозі великої, кардинальної зміни енергетичної парадигми світу. Напевно, ще десятиліття мине.

- А до чого призведе ця зміна парадигми?

- Повністю інше лідерство у світі, інші точки зростання і так далі. Ось зараз у Москві десятки мільярдів коштує реновація. Увесь центр перекопаний, багато чого робиться, зокрема дуже корисного будівництва. Але в Лондоні відкривається Кроссрейл (величезний транспортний проект, заснований на мережі тунелів, - "Апостроф"), який дозволить заощадити час і швидко дістатися з центру Лондона до аеропорту Хітроу, за 20-25 хвилин. А в Росії трамваї роблять – і всі цьому раді. Коли знову в центрі одного з найбільших міст світу і офіційно одного з найбагатших міст світу замість інших сучасних засобів пересування вводять трамвай – це п**дець. Далі тільки дирижаблі.

- А це не є відставання назавжди?

- Ментально складно це все надолужити, але ми знаємо, як це надолужується. Наприкінці 17-початку 18 століття гордо і насильно завозили професорів, академію наук, флот. Була воля у Петра І – і це сталося. І 300-річне відставання в 30 років скоротили.

- Ну, сьогоднішнє відставання куди серйозніше. Промисловість за 30 років ви не наверстаєте.

- Промисловість довше. У всього є свої цикли. Торгівля наздожене за 1,5-3 роки європейський рівень. Пострадянські люди дуже сприйнятливі. Як тільки буде чесна вільна конкуренція – все піде. Велика промисловість, знову ж, за пару десятків років перезапуститься.

- Як ви бачите своє повернення в Росію, чи можливе воно, за яких умов? Що зробите в першу чергу?

- На третій день приїду після того, як МЗС дозволить.

- Що зробите в першу чергу?

- Я нічого не буду робити. Напевно влаштую якесь відспівування. І на Новодівочий цвинтар сходжу, до бабусі.