Володимир Путін намагається показати свою "миролюбність" відносно України, щоб врятувати трильйон доларів російських олігархів і чиновників, який мають намір конфіскувати США. При цьому війська з Донбасу РФ навряд чи виведе за нинішнього глави Кремля, хоча його оточення й зрозуміє, що це треба робити. Таку думку висловив у інтерв'ю "Апострофу" російський політолог і публіцист АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
- Прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що в Кремлі вірять і сподіваються, що відносини з Україною будуть нормальними. Що таким чином намагався донести Пєсков?
- Я думаю, що це розминка, легкий масаж громадської думки, підготовка до анонсованого, за словами того ж Пєскова, дуже важливого виступу Путіна на Валдайському форумі. Завжди прогнозувати цих хлопців - досить ризиковане заняття, але я бачу цю гру.
На цьому Валдайському форумі Путін зробить ще один ніби примирливий крок по відношенню до Заходу в цілому і до України. Це буде крок такого ж типу, як і заява Путіна місячної давності про можливість введення миротворчих сил ООН на територію "Лугандонії" (окупованих районів Донецької і Луганської областей, - "Апостроф"), проти чого він категорично виступав раніше.
Справа в тому, що Москва зараз під дуже серйозним дамокловим мечем. Це закон про санкції щодо російської олігархічної верхівки, вкрай неохоче підписаний Дональдом Трампом 2 серпня. Особливо хвилює Москву знаменита секція 241 про персональні санкції, про які, до речі, нічого не говорять у російському МЗС. Це так само, як і не використовувати прізвище Навальний.
По суті, це розширення акту Магнітського (ухвалений в США закон, в якому міститься перелік російських чиновників, причетних до шахрайства, переслідувань і порушень прав людини, зокрема пов'язаних зі справою компанії "Hermitage Capital Management" і смертю російського адвоката Сергія Магнітського, - "Апостроф") на всю російську політичну верхівку. Закон вимагає представити Конгресу США протягом 180 днів доповідь про всі активи російських чиновників і олігархів, а це, взагалі, одні і ті ж люди – чиновники і олігархи одночасно. Вартість цих активів – 1 трильйон доларів. І оприлюднення активів означатиме застосування до них законів про боротьбу з відмиванням коштів, нажитих злочинним шляхом. Тобто це конфіскація одного трильйона, награбованого російською елітою. Це дуже серйозна загроза, і Москва намагається їй запобігти. Але намагається смішними заходами.
Ось перше – це була пропозиція про миротворчі сили. Щось у цьому напрямку Путін зробить у найближчі дні.
- Дія закону почнеться вже взимку 2018 року. Але чи не встигнуть російські олігархи вивести свої активи зі США?
- Це неможливо. Технічно. Якби у нас з вами були б десь там на рахунку 5 тисяч доларів, може, ми і могли б вивести. А трильйонні активи не виводяться. Тим більше, більша частина активів – це вкладення в нерухомість.
До речі, смішна спроба вивести активи робилася, і я про неї писав. Це стаття кремлівської людини [Владислава] Іноземцева. Він відкрито запропонував Сполученим Штатам викупити всю цю власність за той же трильйон доларів, після чого вдячні російські олігархи-керівники стримають свою політичну активність.
Ну, і 180 днів – це не обов'язково, що чекатимуть до лютого. Перебуваючи тут, у Вашингтоні, я знаю, що ця робота активно ведеться. І, більш того, дуже цікавий феномен – вже поповзли ходоки.
І я думаю, що тактика американців правильна – вони створили напругу російській еліті у найпотрібніший момент, коли йде процес виборів у Росії. Адже вибори в Росії - це не удаване голосування, яке відбудеться 18 березня 2018 року. Вибори йдуть зараз – ось вся ця верхівка, ці 100 або більше фігурантів цих списків, вони зараз вибирають, хто буде їх наступним паханом на 6 років. І, звичайно ж, вони задають собі питання. Адже роль Путіна була в тому, щоб він забезпечував активи, а він, навпаки, – токсичний. Ось тому Путін і кидається з боку в бік. І, напевно, він щось відчайдушно пропонуватиме і на Валдайському форумі.
Але це просто приречена гра Кремля при сьогоднішньому настрої в США, при сьогоднішньому представнику Сполучених Штатів по Україні Курту Волкеру. Ніякі жалюгідні пропозиції щодо добрих відносин із Україною не будуть прийняті.
- Тим не менш Волкер зустрічається з [помічником Путіна Владиславом] Сурковим. Вже було дві зустрічі і очікується третя. Вони якось намагаються домовитися по Україні. Для чого потрібні зустрічі Волкера і Суркова?
- Запевняю вас, що Волкер ні про що з Сурковим, крім капітуляції і виведення військ з Донбасу, домовлятися не збирається. До сьогоднішнього дня заяви Волкера про російську агресію і стан речей на Донбасі навіть більш категоричні, ніж офіційні заяви української влади. Тільки, можливо, ухваленням закону про окуповані території ("Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій і Луганській областях", який ухвалений у першому читанні, - "Апостроф"), українське керівництво ледве встигає за формулюваннями Волкера відносно того, що діється на Донбасі, та й в Криму.
А всі ці зустрічі – це був задум Москви. Це ж [глава МЗС РФ Сергій] Лавров нав'язував Трампу – ось давайте двосторонній канал, оскільки в нормандського формату нічого не виходить. Тоді він власне видав свої плани – Москва хотіла продати реальне припинення вогню в обмін на зниження санкцій. Але на руку Україні зіграла повна неграмотність Трампа. Він же не розбирається ні в проблемах, ні в людях. Йому вдало запропонували в Держдепартаменті Волкера, який до цього працював директором інституту Маккейна, і Трамп його призначив. Той же [держсекретар США] Рекс Тіллерсон дуже далекий від усього, крім нафтового бізнесу. А у Волкера найжорстокіша позиція по Україні щодо Росії. Волкер дивиться на Суркова, як на військового злочинця, і ні про з ним не домовлятиметься.
"На Суркова Волкер дивиться як на військового злочинця і ні про що домовлятися з ним не буде", - говорить Андрій Піонтковський
- У законі, ухвалення якого очікується найближчим часом, не все так чітко і зрозуміло, як хотілося б. Крім того, агресію РФ Верховна Рада визнала своєю постановою ще в 2015 році. Зараз Росія називається агресором на законодавчому рівні. Чи не розв'яже це Путіну руки для того, щоб почати повномасштабну військову операцію проти України. Не тільки на Донбасі, але й на інших ділянках українсько-російського кордону?
- У цьому випадку вже за лічені години після початку цієї агресії Україна отримає оборонну летальну зброю, зокрема протитанкові ракети Javelin, які зроблять ціну агресії дуже високою.
Але це не найстрашніший наслідок для Москви. США, не чекаючи на європейську реакцію, підуть на відключення російських банків від системи SWIFT і так далі.
Ціна відкритої агресії буде дуже великою для Росії. До речі, було б дуже добре, якби Україна ухвалила закон (щодо Донбасу - "Апостроф") до виступу Путіна на Валдайському форумі (який пройде з 16 по 19 жовтня в Сочі, - "Апостроф"). Запевняю вас, що навіть в цьому випадку Путін буде вдавати з себе миролюбця.
А зараз трильйон доларів – це важливіше, ніж будь-які геополітичні амбіції. Зараз основне завдання в Кремлі – порятунок трильйона доларів.
- А чи може Кремль заради порятунку своїх активів піти на такий крок, як відмова і від Криму? Чи все ж кримське питання не підніматиметься?
- При живому політично Путіні – звичайно, ні. Зверніть увагу, Волкер зробив досить жорсткі заяви і по Криму.
Я думаю, що за живого Путіна навіть відхід з Донбасу, що є вимогою-мінімум американців, навряд чи здійсниться. Так що питання дуже загостриться.
Тут простежується така послідовність подій. Крок перший – Путін зробив першу миролюбну пропозицію по миротворцях, але нічого з цього не вийшло. Далі він зробить другу – з цього теж нічого не вийде. І пацани, які його оточують, зрозуміють, що для того, щоб врятувати трильйон, потрібно як мінімум піти з Донбасу. Тоді, можливо, формально на деякий час (на Заході, - "Апостроф") закриють очі на Крим, але ніколи юридично не визнавши цю анексію. В такому випадку, можливо, Сполучені Штати формально не форсуватимуть конфіскацію трильйона. Але з Путіним це неможливо, для Путіна це політична смерть. Він буде намагатися вискочити із зашморгу меншою ціною. І ціну, яку він готовий заплатити, ми дізнаємося за пару днів на його виступі в Сочі.
- Президент Чехії на засіданні ПАРЄ нещодавно заявив, що Україні потрібно забути про Крим, що анексія півострова – це вже начебто доконаний факт, а Україні втрату можна "компенсувати". Як ви думаєте, кому підіграє Мілош Земан?
- Це маргінал і алкоголік, що не володіє реальною владою в Чехії. Ви ж бачите, яка хвиля виступів у Чехії, які, в цілому, повторюють одне й те ж: українці, знайте, що Чехія - це не Земан. Він, так би мовити, на повідку у Путіна. Це абсолютний алкоголік, що, на щастя, не володіє реальною владою.
Більш серйозний противник України – це угорський прем'єр Орбан, який дійсно має серйозну владу в Угорщині. Він теж танцює під дудку Путіна. Ну ось він і розігрує зараз карту із законом про мови (мається на увазі український закон про освіту, що став скандальним через мовне питання і реакцію на нього низки сусідів України, - "Апостроф"). А про Земана просто забудьте.
- До речі, в Угорщині вже ходять неформальні розмови, мовляв, давайте собі заберемо частину Закарпаття. Це теж один зі сценаріїв Кремля?
- Абсолютно. Орбан повністю залежить від Кремля. Згідно даних, що заслуговують на довіру, він був завербований Кремлем років 20 тому. Він отримував великі гроші від бізнесмена Могилевича (Семена Могилевича, якого багато хто називає одним з головних ватажків "російської мафії", - "Апостроф"), добре відомого в Україні.
За словами політолога публіциста, прем'єр-міністр Угорської Республіки Віктор Орбан повністю залежить від Кремля
- Зараз на Донбасі спостерігається відносне затишшя. Але, разом з тим, РФ накопичила достатньо багато військ біля інших ділянок українського кордону в районі Харківської і Сумської областей. Як ви думаєте, такі сили можуть нести загрозу Україні чи це для того, щоб полякати?
- В основному, це ескалація шантажу і залякування, спрямована не стільки на Україну, скільки на Захід. "Ось давайте погоджуватися, інакше я можу ого-го. Тримайте мене за руки, інакше я можу і ядерною слиною плюнути". Це шантаж.
Але, з іншого боку, Путін загнаний в кут, і я не виключаю, що він може піти на ескалацію. Але, як ми вже обговорили, вона йому нічого не принесе. Більш розумні люди встигнуть його схопити за руки.
Звичайно ж, агресія не виключена, але я думаю, що до Києва він не дійде.
