Путін міняє стратегію в Україні, Росія зміцнює війська на Донбасі - Дмитро Тимчук

Президент Росії Володимир Путін розігрує чергову "багатоходівочку" на Донбасі. З одного боку, Кремль готовий йти на якісь поступки, зокрема, гучно заявляє про великий обмін полоненими, а з іншого відбувається серйозне посилення військ окупантів на Сході України. Про це в бліц-інтерв'ю "Апострофу" розповів координатор групи "Інформаційний спротив", народний депутат ДМИТРО ТИМЧУК.

- Після телефонних переговорів Володимира Путіна з ватажками бойовиків різко змінилася риторика з питання обміну полоненими, якого не було більше 14 місяців. Чим обумовлені такі різкі зміни?

- Це вкладається в загальну зміну стратегії Росії щодо України. Перед цим ми бачили, що Москва прийняла саму тезу про можливу миротворчу місію на Донбасі, що вони раніше спростовували і вважали неприпустимим. Правда в питанні миротворчої місії ми бачимо чергову багатоходівочку Путіна, який демонструє спробу нібито зобразити прагнення до мирного процесу, але при цьому щоб нічого не змінювалося де-факто.

Те ж саме - щодо військовополонених. Це такий ненав'язливий піар Медведчука, як учасника цього процесу, точніше для отримання ним рейтингів і легітимності в очах українців. Він розуміє, що якби у Кремля була добра воля провести обмін, про що Україна говорить вже дуже давно, починаючи від самого початку, коли було заявлено, що Київ готовий міняти всіх на всіх, то досить було однієї команди Путіна, щоб цей обмін був проведений. Зараз це виглядає піаром Кремля в плані того, що Росія не тільки на словах, а й на ділі зацікавлена в мирному діалозі навколо конфлікту на Донбасі.

Але не сталося ніяких змін. Ми не знаємо про ті аргументи, якими Вашингтон оперує в діалозі з Москвою на сьогодні. Тобто цей діалог ведеться в інформаційному вакуумі. Тільки з боку Кремля ми чуємо оптимістичні для росіян заяви, що американська сторона готова до якогось конструктивного діалогу і так далі. Але ми, насправді, не знаємо реальної інформації з американської сторони, які аргументи висуває Білий дім в діалозі з Кремлем. Можливо, ці аргументи вплинули на зміну стратегії Кремля по Україні. Можливо, на даний момент Кремль почав відчувати наслідки політичної ізоляції, економічних санкцій і всього того, що було викликане як наслідки агресії Росії проти України.

Знову-таки, не маючи повної інформації, ми можемо тільки здогадуватися, що саме вплинуло на Путіна. Однак те, що ми бачимо в реальності, тобто все, що відбувається на Донбасі – а там уже протягом двох з половиною місяців відбувається серйозне збільшення військових можливостей російських окупаційних військ – це стосується доукомплектування особовим складом і технікою "першого армійського корпусу ДНР" і "другого армійського корпусу ЛНР", це стосується накопичення боєприпасів, матеріально-технічних ресурсів. Наприклад, протягом останнього тижня ми зафіксували перекидання в цілому близько 110 цистерн з пальним, в основному дизельного палива, з території Росії на територію ОРДЛО. Паливо було доставлено до Красного Луча та Єнакієвого, звідки його розвозять вже по місцях дислокації підрозділів бойовиків. Кількість боєприпасів, яка була завезена протягом останніх двох з половиною місяців. Всі ці припаси в рази перевищують поточну потребу бойовиків, враховуючи ту кількість обстрілів, які вони проводять, враховуючи той масштаб дій, які демонструють перший АК ДНР і другий АК ЛНР.

Тобто все це свідчить про те, що Путін не готується йти з Донбасу, як би вони не вели діалог щодо миротворців, як би вони не піарилися на темі обміну полоненими.

Так, ми бачимо якісь взаємовиключні параграфи. З одного боку, Росія зменшує фінансування "адміністративних" органів так званої ДНР, йде менше грошей на підтримку їх цивільного апарату. Але, разом з тим, йде розвиток їхніх військових можливостей.

- Чи міг Путін давати вказівки бойовикам, як потрібно діяти, якщо миротворці будуть введені на Донбас за сценарієм Києва і Вашингтона (на всю територію ОРДЛО)?

- Ще у вересні ми фіксували в так званій ДНР відпрацювання дій з блокування миротворчих сил, зупинки колон, блокування місць дислокації так званим "цивільним населенням". А зараз у них широкий ресурс навіть без бойовиків, я маю на увазі тих, хто повинен зображувати мирне населення Донбасу. У так званій ДНР це представники громадського руху "Донецька Республіка", куди заганяють тих, кого можуть. Кількість членів там уже вимірюється тисячами. У так званій ЛНР це "Мир Луганщині". Це теж нібито громадська організація, контрольована (ватажком так званої ЛНР Ігорем, - "Апостроф") Плотницьким.

У них досить широкий ресурс, щоб робити те, що вони фактично робили навесні 2014 року, коли блокували пересування сил ЗСУ. Були випадки, коли у наших просто забирали військову техніку – в однієї з наших десантних бригад відібрали кілька одиниць бронетехніки. От тільки тоді наші солдати були абсолютно морально не готові застосовувати зброю як проти "мирного населення", так i проти немирного. Згадаймо тих же "зелених чоловічків" у Криму і так далі. Незрозуміло, наскільки такі дії будуть вчинятися проти миротворчого контингенту.

Але я не думаю, що резолюція Радбезу ООН може пройти без участі Росії. Ми знаємо, що Росія як постійний член Ради безпеки ООН має право вето, відповідно, будь-яка резолюція, яка їх не влаштує, буде заблокована. Однак не виключено, що й тут йде мова про якусь багатоходівку Путіна. Тобто для того, щоб зобразити під тиском США та інших аргументів Заходу свою зацікавленість в діалозі, Росія може проголосувати за резолюцію ООН щодо миротворчої місії на умовах України і США. Але при цьому зробити все можливе, щоб ця місія була розгорнута або заблокована вже на Донбасі. Тобто унеможливити виконання покладених на неї функцій. Тому ми допускаємо й такий варіант.

Не можна говорити про те, що Росія не налаштована вести діалог, якщо вони говорять щось про миротворців. Але при цьому насправді в ОРДЛО відпрацьовуються дії з блокування миротворців. І зрозуміло, що це все робиться за вказівкою з Кремля.

Я думаю, що від гібридної війни Росія перейшла повністю до гібридної міжнародної політики. Тому з кожним кроком Кремля тут потрібно прораховувати варіанти. Тому що за кожним кроком Москви можуть стояти зовсім інші цілі і плани, ніж задекларовані.

- Були думки як в українському політикумі, так і серед західних експертів, про те, що завдяки переговорам Курта Волкера і Владислава Суркова вдається наблизити завершення війни. А ви бачите реальні кроки, спрямовані на завершення конфлікту на Донбасі?

- Якби хто завгодно збирався припинити війну, то він не розвивав би серйозні військові можливості. Навпаки, для них це дуже затратно – а це доукомплектування особовим складом, військовою технікою, боєприпасами. А зарплати найманцям і місцевим бойовикам? А витрати на матеріально-технічні ресурси? Це, насправді, дуже дороге задоволення.

Наприклад, зараз у двох бригадах і одному мотострілковому полку, це підтверджена інформація, яку ми знаємо, в першому АК ДНР переходять на нову структуру артилерійських підрозділів. Тобто там вже будується два повноцінних дивізіони ствольної артилерії чотирьохбатарейного складу, дивізіон двохбатарейного РСЗВ. Тобто вони серйозно збільшують артилерійську складову. Це не свідчення того, що росіяни збираються йти і раптом вирішили серйозно доукомплектувати обидва армійські корпуси.

- Що стосується обміну полонених, те, що пропонує ватажок так званої ДНР Олександр Захарченко – це обмін всіх на всіх, але при цьому вони хочуть звільнення осіб, звинувачених в розстрілах на Майдані, з чим Україна категорично не згодна. Що потрібно для того, щоб все-таки відбувся обмін військовополоненими? Яким чином добитися цього?

- Щодо того ж "Беркуту" (колишніх бійців спецпідрозділу, які знаходяться в ув'язненні в Україні, - "Апостроф"), то інформація звучала в рамках контактної групи на попередніх переговорах. А зараз нам потрібно дочекатися 29 листопада, коли відбудеться наступне засідання контактної групи щодо обміну полоненими, і тоді вже повинні бути озвучені конкретні списки і пропозиції.

Я не виключаю, що після піару Путіна на темі обміну військовополоненими цей діалог буде зірваний в Мінську. Тобто нам потрібно дочекатися 29 числа, а потім вже зрозуміти, що пропонується і чи пропонується взагалі.

А в Путіна є шикарна можливість просто зіскочити з теми. Мовляв, він публічно звернувся до цих товаришів з проханням вирішити це питання, але вони його проігнорували. Ну а чим він може допомогти, якщо нібито не має ніякого відношення до подій на Донбасі? І все. Цей варіант теж цілком припустимий.