Спроба "перевороту" в так званій ЛНР проти її ватажка Ігоря Плотницького повністю контролюється Москвою і не несе жодних нових загроз по відношенню до України. Таку думку висловив в інтерв'ю "Апострофу" журналіст ВІТАЛІЙ ПОРТНИКОВ.
Території Луганської і Донецької областей, які сьогодні оголошені Москвою так званими "народними республіками", повністю контролюються Росією. Цей конфлікт не може вийти з-під контролю, тому що ці люди знаходяться на так званих "посадах" тільки тому, що так вирішили в Москві. Інша справа, що в Москві можуть бути певні конфлікти між різними кланами. Ці конфлікти продовжуються під троном весь час. Ми просто не дуже їх помічаємо і не дуже знаємося на російському політичному житті. Але абсолютно очевидно, що не може бути ніяких безконтрольних конфліктів на окупованих Росією територіях.
Якщо такі конфлікти виникають, скажімо, коли з’являється людина, яку Москва вважає не повністю своєю, як це було в Абхазії, вона вдається до зовсім інших заходів. Нагадаю, що коли в Абхазії було обрано "президентом" цієї самовиголошеної республіки Сергія Багапша, який не відповідав вибору Москви, і не було обрано Рауля Хаджимбу, який, до речі, зараз є очільником Абхазії, тоді почалась економічна блокада "республіки". Але це просто тому, що Абхазія так чи інакше була дітищем не стільки путінських дій, скільки пострадянського конфлікту, який тоді набув етнічних барв. І саме тому люди, які були представниками абхазької політичної еліти, могли спиратися не тільки на московську підтримку, але й на підтримку власних співгромадян. Це дуже важливий момент, який треба враховувати.
В Донецькій і Луганській областях нічого подібного немає. Це звичайнісінькі окупаційні адміністрації, які борються між собою.
Це ніяке не загострення (по відношенню до України). Президент Петро Порошенко діє так, як він має діяти. Коли з’являється повідомлення про появу іноземних військ на території України, він скликає нараду. Але територія Луганської і Донецької областей фактично анексована Росією. На сьогодні немає формального рішення про анексію, але фактично ця територія не дуже відрізняється від ситуації в Криму. Через неї можуть вільно рухатися будь-які російські громадяни, будь-які російські вантажі і будь-які російські війська, тому що насправді ніякого російсько-українського кордону там фактично не існує.
Російсько-український кордон сьогодні існує на лінії зіткнення між так званими "народними республіками" і Україною. Це справжній кордон, який перенесений. А це територія, яка фактично контрольована РФ, оскільки війська РФ з території, яка формально є територією країни, переходять на територію, яка фактично контролюється РФ. Яке ж це тоді загострення? Ось коли б російські війська перетнули лінію зіткнення, тоді було б загострення. А те що якісь російські клани вирішили за допомогою військ допомогти одному з луганських кланів, який зараз бореться за владу в цих районах – це абсолютно нормально. Так буває в усіх країнах третього світу.
Ми бачимо зараз, як відбуваються події в Зімбабве, де збройні сили підтримали віце-президента, який бореться з президентом. І це призвело до відставки президента Роберта Мугабе. А Мугабе є фактично таким саме нелегітимним президентом Зімбабве, як Ігор Плотницький – нелегітимний керівник так званої ЛНР. Тому що вільних виборів на території Зімбабве вже багато років не було. Але, разом з цим, збройні сили Зімбабве вважають, що вони можуть підтримати одного з представників абсолютно нелегітимної з точки зору реального права адміністрації у боротьбі з іншим керівником. І це немовби правова процедура, але всі ці люди тримаються при владі тому, що вони встановили авторитарний режим. І військові є єдиною альтернативою діям партійних і державних функціонерів, тому що в них є сила. Так буває, коли немає вільних виборів – коли не виборці вирішують, хто буде керівником країни, а військові.
Те ж саме відбувається у так званій ЛНР. Плотницький не є керівником ніякої республіки і навіть регіону. Він знаходиться на своїй "посаді", тому що так вирішили російські окупанти, а фактично - збройні сили РФ. Тому що і найманці, які сьогодні є в так званих "військах" ЛНР – це теж частина збройних сил РФ. І ми бачимо, що коли збройні сили втручаються знову, вони вирішують, хто буде займати цю посаду. Не мешканці Луганська чи інших окупованих Росією районів. В тому плані Плотницький – це абсолютний аналог Мугабе. Тільки президента Зімбабве збройні сили не підтримали, а Плотницького, можливо, вони підтримають.
Але обговорювати зміни в керівництві авторитарних режимів – це абсолютно нецікаво. Цікава політика, на яку впливає виборець, а не політика, на яку впливає людина з рушницею.
Повний текст інтерв'ю читайте на "Апострофі" найближчим часом
