Росія деградує і скоро повторить долю СРСР - генерал

Експерт з питань безпеки, ветеран зовнішньої розвідки, генерал-лейтенант ВАСИЛЬ БОГДАН прокоментував "Апосторофу", як отруєння Скрипалів у Великобританії вплине на стосунки Росії із демократичним світом, а також розповів, як Росія будує мережу своїх агентів серед вищих чиновників України, та які заходи вживають наші спецслужби, щоб протидіяти цьому.

- Після того як в березні отруїли Сергія Скрипаля, новини про розслідування цієї справи не вщухали. Коли сьогодні вже відомі майже всі факти про осіб, які це скоїли, навіть їхні справжні імена, чи можна говорити про те, що справа йде до завершення?

- Із точки зору ситуації, яка зараз складається із розслідуванням цієї справи, варто, по-перше, послатися на певний досить значний період міждержавних відносин між Росією та Великобританією. Починаючи з давніх давен, не дивлячись ні на династичні шлюби, родинні стосунки між Романовими і сучасною королівською династією, були проблеми, які пов'язувались із тим, яким чином домінувати у світі, як конкурента зупинити, як конкурента випередити, як не допустити його союзу з противниками з однієї чи другої сторони. Ну, і самий яскравий приклад – це коли Павло І почав контактувати із Наполеоном Бонапартом, звичайно, в союзі проти Великобританії, щодо якої тоді Наполеон застосував континентальну блокаду, і вже навіть підготував військо для походу на Індію спільно з французьким імператором, то Великобританія, не будучи зацікавлена в цьому, і розуміючи загрозу, яку несе в собі союз тодішньої Росії - імператора Павла І та Наполеона І, вжила всіх заходів для того, щоб через свою агентуру, своїх лобістів у російській тодішній еліті, змістити Павла І. Як ви знаєте, тоді відбувся палацовий переворот - його задушили відомі люди. І при Олександрі І із Великобританією стосунки почали налагоджуватися. Ви знаєте, чим закінчилась війна з Наполеоном І, і все таке інше.

Тому, можна сказати, що стосунки між цими країнами із давен - і за радянської доби, і в сучасних умовах – залишалися складними. На певних етапах вони покращувалися, але конкуренція, протистояння практично залишалося завжди. Навіть у новітній час було декілька випадків, коли Великобританія висилала значну частину дипломатичних представників вже сучасної Росії із своєї країни за діяльність, яка не сумісна зі статусом дипломата, тобто це розвідники під прикриттям. Усім відома скандальна історія з цією Анною Чапман, із нелегальною агентурою і т.д. І тому те, що там відбулося, має свою історію, закономірну, взаємовідносин між цими країнами. Зрозуміло, що в умовах, коли і Росія хоче змінити свій статус регіональної держави на статус, будемо так казати, полярної сили в багатополярному світі, і Великобританія, яка почала вискакувати із Європейського Союзу, тому що реалізації її імперських амбіцій заважає, очевидно, та ситуація, в якій вони перебувають у ЄС. А, ви знаєте, що Великобританія була дуже потужна імперія, мала колосальну кількість колоній, її ще називали раніше "владычица морей".

От зараз і Росія, і Великобританія хочуть вийти на новий рівень, отримати новий статус у глобальному світі. І зрозуміло, що протистояння між ними повинно було виникнути і наростати, яскравим прикладом цього є якраз дана гучна тема - терористичний акт російських спецслужб, а читати - "путінського режиму", стосовно колишнього свого громадянина і чинної громадянки, його дочки, з їх фізичного знищення через застосування хімічної зброї, яка називається "Новачок". Зрозуміло, що відбувся прокол, фактично ця операція провалилася, і ситуація стала публічно відомою. Більше того, спеціальні органи Великобританії, США, України, Німеччини й Ізраїлю отримали інформацію стосовно того, хто це зробив, чому і яким чином, - це засвідчує, на мій погляд, що в діяльності і режиму Путіна, і спецслужб Російської Федерації спостерігається певна деградація, недооцінка ворога, на їх погляд, та опонента стосовно їх можливостей, а також падіння професіоналізму. Така собі самовпевненість з огляду на те, що у них вийшло у Придністров'ї, у Чечні, у Грузії, та і в Україні частково вийшло - анексія Криму і тимчасова окупація відповідних територій Донбасу.

Тому з огляду на те, що зі сторони Росії західна демократія відчула реальну загрозу їхній безпеці і безпеці своїх власних громадян і власних інтересів, все було поставлено таким чином, щоб довести, що це була саме терористична акція російських спецслужб, що там була застосована саме ця хімічна зброя - "Новачок", і що її здійснили конкретні кадрові працівники російських спецслужб. І Bellingcat, й "Організація із заборони хімічної зброї" брали участь у дослідженні всіх компонентів цієї речовини. Тому зараз з'являється нова інформація стосовно того, хто ж ці двоє чоловіків, їхні прізвища підтверджені не тільки розслідуванням міжнародних організацій, а й мешканцями тих містечок, де вони народились і виросли. Вони ідентифіковані не тільки як громадяни Росії, а і як кадрові працівники Головного розвідувального управління РФ, вже з'являється інформація, які вони отримали нагороди, які отримали начебто квартири в Москві тощо.

Василь Богдан в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Зрозуміло, що метою такої діяльності путінського режиму є знищення, на їх погляд, так би мовити, своїх зрадників, залякати свою країну, свій істеблішмент і тих працівників, які задіяні у відповідних операціях і працюють у спецслужбах. А з іншого боку, продемонструвати світовій спільноті, яку начебто міць, силу і ресурси має Росія, і тому з нею треба рахуватися, їй треба йти на поступки, зокрема, в тому ж українському питанні, в інших речах, пов'язаних з ситуацією на Близькому Сході, на Північному Кавказі й так далі. Тому, як на мене, на сьогодні вже достатньо обгрунтовано доведено, що отруєння цих осіб - справа російської військової розвідки, і встановлені особи, які цей терористичний акт здійснили. Зараз продовжуються заходи із добування доказової бази, щоб згодом вийти на відповідні і міжнародні судові інституції, і застосувати більш жорсткі санкції до самої Росії, і поставити в цьому питанні не тільки крапку щодо з'ясування того, хто має до цього відношення, хто винен і яке має понести покарання, а й відпрацювати серйозні, на мій погляд, міжнародні заходи протидії російській стратегії ланцюгової агресії стосовно не тільки своїх сусідів, а й у глобальному вимірі.

- Як думаєте, чому після того як Скрипаль прийшов до тями, не міг повірити в те, що його отруїла Росія? Також з'явилися його інтерв'ю, де він підтримував політику Кремля, підтримував анексію Криму та не дуже дипломатично висловлювався про український народ.

- Російський демократ, як сказав один відомий чоловік, закінчується там, де починається українське питання. Те, що він став агентом британських спецслужб, не означає, що він перестав бути російським шовіністом й імперіалістом - він вихований у тій системі, він сповідує ті ж цінності, що і Путін, як колишній працівник розвідки КДБ СРСР. Те, що на певному етапі його особисті інтереси не збіглися з інтересами цього режиму, не означає, що він не є "патріотом Росії" і не поділяє її агресивні плани і наміри стосовно сусідів близького зарубіжжя Росії. Він фактично є продуктом того режиму, тієї спецслужби, і ця його заява не повинна нікого дивувати, тому він залишається російським націонал-шовіністом. І, безумовно, його вітання ситуації з анексією Криму, і те, що він називає українців "отарою, яку треба пасти" - це все виходить із його ідеологічних переконань і того виховання, яке він отримав.

Інша справа, що в силу якихось особистих проблем, можливо, в силу того, що його обурила ситуація, пов'язана з розгулом шаленої корупції у вищих ешелонах російської влади після набуття незалежності Росією, можливо, це і спричинило те, що він перейшов на іншу сторону. Плюс, звичайно, жага до особистого збагачення, красивого життя і все таке інше. І спецслужби Британії, Іспанії знали, які в нього є слабкості, і на цьому зіграли. Тому він і став тим, ким став. Тому в оцінці особистості Скрипаля у нас не повинно бути ніяких ілюзій, хто він, він не є нашим другом, другом України. Але інша справа, чи має право Росія подібним чином усувати своїх же громадян такими терористичними актами. І Україна як демократична країна, яка сповідує демократичні і світові цінності, звичайно, із цим не може погодитись, ми це засуджуємо і всіляко сприяємо розслідуванню цієї справи.

Більше того, у діяльності спецслужб є окремі моменти, коли інформація розвідки не зовсім сприймається вищим військово-політичним керівництвом тієї чи іншої країни, і згодом це приносить досить тяжкі наслідки для життя і здоров'я людей і всієї країни в цілому. Яскравий приклад - 11 вересня у Сполучених Штатах Америки. Розвідка отримувала інформацію про підготовку таких акцій, доповідалось на певному рівні, але ця інформація не була оцінена належним чином, і, на жаль, сталася трагедія. Другий приклад з історії України. Не буду називати прізвищ і спецслужб, скажу так, що в період, коли президентом Російської Федерації був Борис Єльцин, українські спецслужби отримали інформацію, що Путін має безпосереднє і пряме відношення до наркобізнесу. Ще перебуваючи в Санкт-Петербурзі і працюючи спільно з Собчаком, він уже тоді був задіяний у тій мережі, отримував від цього прибутки. Так от, українська спецслужба доповіла тодішньому президенту, главі держави, з пропозицією поінформувати пана Єльцина стосовно цієї ситуації, але в силу якихось причин наше вище керівництво не погодилось і не дало ходу цій інформації. Тепер пожинаємо наслідки: Путін став президентом, путінська Росія вчинила агресію проти України, анексувала Крим і окупувала частину території Донбасу. Якби тоді було вжито відповідні заходи, очевидно, Єльцин не зробив би його своїм наступником і Путін не став би президентом. І, можливо, прийшла б людина, яка б сповідувала дещо інші цінності, і міждержавні стосунки між Україною і Росією не набули б такого трагічного характеру, який вони мають зараз.

Василь Богдан в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- З'явилась інформація, що один із цих співробітників ГРУ - Анатолій Чепіга, бував в Україні неодноразово, востаннє в кінці 2013 року, коли починався Майдан. Які в нього тут могли бути завдання?

- Ця інформація відповідає дійсності, можу сказати впевнено, ще й через те, що на якомусь етапі вище українське керівництво погодилося, щоб у Севастополі було відкрито представництва Головного управління військової розвідки і ФСБ Російської Федерації. Вони тоді дуже бомбардували керівництво Україну, мовляв, за контингентом Чорноморського флоту треба наглядати, щоб він там чогось не накоїв тощо. Проблема, і про це публічно говорилося, що інфільтрація на територію української держави цих спецслужб, безумовно, загрожувала національній безпеці, і те, що відбулось в Криму – це наслідок тих прорахунків тодішнього українського керівництва, що воно дозволило це Росії, а Росія цим скористалася і вчинила те, що вона вчинила, і від чого ми зараз страждаємо і намагаємось впоратися із наслідками. Тому вони брали активну участь у формуванні й агентурного апарату, і проведенні відповідних акцій для провокування сепаратистських настроїв у етнічно російському середовищі, особливо у Криму, серед тих російських військовослужбовців, які після служби в Чорноморському флоті й інших військових формуваннях залишалися жити у Севастополі та на інших територіях Криму і України загалом. А це той контингент, який і був тією вибуховою силою, із якої потім була створена так звана самооборона і все таке інше. Тому це все доведено, що Чепіга мав відношення і до організації захоплень адміністративних будівель на території Донбасу і самому Донецьку, і що він був у Києві, і в Межигір'ї, коли Янукович тікав із України, і має відношення до цього.

- Які уроки для себе Україна може винести з цієї історії зі Скрипалем?

- Скажімо так, висновки Україна зробила тоді, коли ситуація стала вже трагічною, і на кін поставлено взагалі існування держави Україна і української нації. Зараз здійснюються заходи для того, щоб зміцнити нашу обороноздатність, посилити сектор безпеки і оборони в цілому, надати відповідні ресурси українським спецслужбам, розвідувальним органам СБУ тощо. Це буде стимулювати посилення як і контррозвідувального режиму, так і адміністративного режиму з тим, щоб не допускати на територію нашої країни терористів, російську агентуру, не допускати створення тут російських розвідувальних резидентур і таке подібне. Але, як на мене, ще недостатньо у нас законодавчої бази для того, щоб дати в руки спеціальним службам і правоохоронним органам такий інструментарій, який властивий стадії, коли оголошується режим надзвичайного стану чи воєнного стану. Це взагалі унікальне питання, коли проти України вчинена навіть не агресія, а інтервенція із загрозою її розчленування і знищення як держави, а у нас діє просто особливий період, коли у правовому і адміністративному відношенні ускладнюється вживання належних заходів до тих, хто намагається зараз дестабілізувати обстановку в Україні, до тих, хто фактично став на сторону позиції Кремля, а цей шабаш псевдо-пацифістів зараз розвивається перед виборами. Повискакували на поверхню колишні нукери Януковича, ці опоблоківці, це охвістя режиму Януковича, які відверто ллють бруд.

Василь Богдан в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

До речі, той же Медведчук, якому довірили, я так розумію, певну місію і в цьому мінському процесі, і, очевидно, в стосунках з Путіним, тому що вони близькі, і він є його кумом, відверто говорить такі речі, які взагалі не можуть бути озвучені в країні, проти якої ведеться війна тією країною, до якої має симпатію пан Медведчук. Він відкидає, що це агресія, він не сприймає те, що Україна отримає томос, взагалі він нічого такого не сприймає, що спрямовано на розвиток української держави, української ідентичності, і найголовніше – ефективної відсічі ворогові, він цього не визнає. І фактично його ідеологеми, його пропагандистські заяви повністю лежать в площині кремлівських меседжів, які намагаються впровадити в суспільну свідомість України і в суспільну свідомість світової громадськості.

Тому в цьому контексті Україна як держава повинна вживати ефективні законодавчі, адміністративні, фінансові можливості, використовувати міжнародні ресурси для того, щоб не тільки обстояти свою незалежність і суверенітет, але і відновити свою територіальну цілісність. Тобто створити такі умови, в тому числі і військовим шляхом, щоб агресор, інтервент покинув міжнародно-визнану територію України - Донбас і Крим. І я думаю, що це відбудеться, незважаючи ні на що. Тому що ситуація в самій Росії теж складається дуже непросто, санкції впливають, вже газові проблеми не настільки підживлюють економіку країни, вже росіяни приступили до продажу тих американських активів, які у них були. А це дуже серйозні речі. І міжнародні фахівці, і російські, до речі, теж, прогнозують, що Росія вступила в етап економічної стагнації. Більше того, я вважаю, що Росія вступила в етап застою, який призвів Радянський Союз до розвалу і катастрофи, і думаю, що якщо буде продовжуватись така політика узурпатора Путіна, його корумпованого середовища і еліти, то Росію очікують дуже тяжкі часи. Простий російський народ зараз досить серйозно страждає через падіння рівня життя в країні: у Москві, Санкт-Петербурзі трошки щось крутиться, а на окраїнах – там дуже серйозна проблема.

- Якщо Росія вступила в етап застою, то що говорити про Україну, яка не може прожити без чергового кредиту МВФ? Є думка, що економічних ресурсів у Росії вистачить ще мінімум на 10 років. Ви вірите, що санкції допоможуть в найближчій перспективі?

- Те, що ми вже п'ятий рік успішно, за міжнародної підтримки, протидіємо Росії на східному фронті, і вона не наважується так, як це було в Чечні, брутально проти нас воювати, говорить про те, що ресурси в Україні є, не тільки економічні й фінансові, а й демографічні та інтелектуальні. До слова, останнім часом в результаті проведеної роботи і конструкторськими бюро, і нашими науковцями, з'явились нові види озброєння. Ефективно, на мій погляд, хоча і повільно, реалізується стратегічна державна програма "Ракетний щит": уже Україна має крилаті ракети, має можливість діставати того, кого треба. А стосовно Росії – так, є там поки що ресурс, але цей ресурс тане дуже швидко. Чому зараз такий психоз, чому така істерія і в Парламентській асамблеї Ради Європи, куди хотіла Росія повернутись, і спроби політичної корупції західної еліти з тим, щоб зняти ці санкції? Це все говорить про те, що вони відчувають шалену шкоду від цих санкцій і від тієї ізоляції, в яку попала Росія. І чим далі, тим ця ізоляція буде сильніша.

І найголовніше, по-перше, у Росії намітилась тенденція, коли переважна більшість населення вже не сприймає Захід як ворога, а по-друге, вони вже починають не сприймати агресивні методи взаємодії зі своїми близькими і далекими сусідами. Росіяни вже перенаситились мілітарною термінологією, мілітарними перспективами, які все більше і більше тануть. І та могутність, про яку всіляко намагаються говорити російські пропагандисти типу Кисельова й інших, не настільки потужна порівняно з мілітарним ресурсом НАТО і західного світу в цілому. Путін і його режим будуть йти до тих пір, поки його не зупинять, поки не застосують до нього відповідні силові методи. Як тільки йому, даруйте, дадуть в морду, він зупиниться, заспокоїться, і я так думаю, що якщо не він, то хтось інший піде на конструктивні кроки для врегулювання ситуації, в тому числі і з Україною. Він задекларував 10 років для свого панування в Росії, а це фактично культ особи. І мене дивує поведінка переважної більшості російських демократів, гуманістів, як вони кажуть, як вони можуть закривати очі, коли фактично в Росії відновлюється кріпосне право, і береться до уваги думка лише однієї особи. Про яку там можна говорити демократію, гуманізм, цінності і все таке інше! І тому, на мою думку, згодом у Росії будуть відбуватися певні процеси, і я думаю, що вони почнуться, можливо, з окраїн, а можливо, і з центру. Тому що є така розхожа формула, що в Україні влада міняється на Майдані, а в Росії - шляхом палацевих переворотів.

Василь Богдан в студії Апостроф TV Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

- У матеріалі BBC про ситуацію, яка сталась в Солсбері, сказано, що співробітники ГРУ є скрізь - і в Україні, і в усіх гарячих точках світу. Говорячи про російські спецслужби, які вербують українських політиків, як думаєте, наскільки їх може бути багато в українському державному апараті?

- Усі пам’ятають, як нещодавно викрили в апараті прем'єр-міністра перекладача, заступника керівника цього апарату, російського агента. Є й інші приклади: стосовно і відомого журналіста, навіть працівників спецслужб України, яким зараз оголошено обвинувачення в державній зраді. Тобто, поза всяким сумнівом, є російська агентура в структурах навіть вищих органів влади і державного управління, але показувати на когось пальцем недоречно, тому що все ж таки ми живемо в демократичній правовій державі, а для того щоб конкретно когось звинувачувати в таких злочинах, потрібно мати докази. Однозначно можна бути впевненими в тому, що російські спецслужби - і військова розвідка, і розвідка зовнішня, і ФСБ Росії вживають всіх заходів для того, щоб не тільки активізувати і задіяти тут свою агентурну мережу, але поповнити її, розширити і найголовніше - впровадити в ті державні структури і спецслужби, де ухвалюються рішення, де планується наша оборонна діяльність, де формується стратегія України стосовно відсічі агресії і відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни.

- Чи можлива така ситуація перед президентськими і парламентськими виборами, що будуть намагатись вербувати якихось ключових політичних осіб? Наскільки можливі сценарії диверсій, терактів, нападів та вбивств активістів, тобто розхитування ситуації в країні?

- У Путіна з огляду на ті проблеми, які є в Росії, і з огляду на те, що його стратегія все більше і більше зазнає поразки, зараз є наміри, і вони вже реалізуються, застосувати до України багатоходову операцію для дестабілізації обстановки, з метою приведення на наступних президентських і парламентських виборах до влади проросійських сил, і тим самим змінити євроатлантичний вектор України стосовно свого майбутнього. Я впевнений, що цього не відбудеться. Але весь ресурс російських спецслужб, весь ресурс колаборантської п'ятої колони у вигляді відповідних політичних сил і окремих засобів масової інформації, на жаль, які проплачені Москвою, якраз зараз у цьому напрямку і задіяний.

Я хочу зауважити, що ця ситуація і ці плани Росії і Путіна – відомі і вищому військово-політичному керівництву України, і національним спецслужбам, і Міністерству оборони, і Міністерству внутрішніх справ, і вживаються заходи для того, щоб перш за все попередити такий сценарій розвитку подій і не допустити приходу до влади тих, хто може знову із України - незалежної демократичної і правової - зробити Малоросію, раба Росії. Інша справа – наскільки це ефективно. Оскільки, як я сказав вище, потрібна суттєвіша робота законодавчого органу України, щоб дати в руки наших спецслужб більш рішучі і більш каральні функції для придушення діяльності, яка завдаватиме шкоди національним інтересам України. І якщо йдеться про долю країни, нації і людей, то треба діяти рішуче, треба застосовувати відповідні законодавчі й інші заходи, у правовому полі, звичайно. А для того щоб це правове поле було, потрібні відповідні закони, постанови і все таке інше, щоб не давати підґрунтя нашим ворогам якимось чином апелювати до світової спільноти, що тут порушується свобода слова, права людини тощо. Але, наголошую, працівникам правоохоронних і спеціальних органів потрібно надати можливість діяти легітимно, але сміливо і рішуче в плані забезпечення держаної і національної безпеки.