Трагедія в Керчі: неготовність до "русского мира" і діагноз путінському суспільству

У середу, 17 жовтня, в окупованому Росією Криму сталася трагедія - в Керченському політехнічному коледжі влаштували стрілянину з автомата, а пізніше спрацював вибуховий пристрій. Заступник голови Служби безпеки України в 2014-2015 роках Віктор Ягун спеціально для "Апострофа" проаналізував причини, які змушують кримську молодь вдаватися до крайніх форм насильства, а також, розповів, як не допустити подібного в Україні.

Керівництво Росії винне у тій атмосфері в країні, яку вони створили. Відразу після того як це сталося, всі російські ЗМІ сказали, що це – Україна. Були заяви, були висловлювання, були припущення. Але все базувалось на тому, що, мовляв, ми вам говорили в 2014 році: ми чекали-чекали, і нарешті, ми маємо такий прояв ненависті з боку України. Кваліфікуючи цю трагедію як теракт, вони вже передбачали якісь наслідки. Але тут раптово з'ясовується, що цей одинак, хлопчина, постив і підтримував так звану Новоросію, йому подобався Путін, підтримував ті події, які відбулися в 2014 році в Криму. Сама концепція побудови його акаунтів в соцмережах говорить про те, що він був у тій парадигмі. Відразу після того як це з'ясувалося, Слідчий комітет Російської Федерації перекваліфікував цей злочин, як вбивство двох або більше осіб.

Плюс до того, у всіх прес-релізах вибух почали називати "хлопок невідомого вибухового пристрою". Вони все ж таки зрозуміли, що притягнути сюди Україну буде неможливо. Хоча вони все одно намагаються якось прив'язати, мовляв, що він там десь з кимось контактував, десь там на когось виходив. Зараз вони "знайдуть" фейкові повідомлення чи переписку. Але це вже інше питання.

Все ж таки не в останню чергу це говорить про те, що суспільство, зокрема, молодь у Російській Федерації дуже хворе. І ця хвороба передалася, зокрема, тим молодим громадяная, які були не готові до тієї морально-психологічної ситуації, яка є в Росії.

І ми живемо в зовсім інших світах. Коли показували директрису, яка під час розмови по телефону почала порівнювати події в Керчі з Бесланом, вона навіть не усвідомлювала, що в Беслані були заручники, що були висунуті вимоги, більшість з яких були політичні, що був штурм, що люди загинули під час штурму. Тобто для неї це було так: теракт, навчальний заклад, Беслан. А ми жили в тому суспільстві, яке не розуміло, що таке теракти, що таке вибухи будинків, що спецслужби тут бігають, як навіжені по всіх цих навчальних закладах. І ось ці молоді люди, і самі громадяни України, які опинились під окупацією, вони були неготові.

Читайте також: Зміни в адміністрації Путіна: Кремль готується до катастрофи

Загалом я чув про багато нестиковок. Що не так він себе застрілив, не так лежав, кількість набоїв дуже велика. І про перезаряджання рушниці, і про необхідність постійно носити з собою величезний боєзапас – 150 патронів. У соцмережах рахували вагу цих патронів – там вийшло близько 7 кг. І вибухівку ж треба було носити, і як це все принести?

Мене більше за все бентежить, що людина у 18 років так спокійно змогла здійснити цей теракт із такими наслідками. Я не вірю, що він не готувався. Не вірю, що у нього не було зброї раніше і що він не мав спільників, які якщо не морально-психологічно, то хоча б матеріально йому допомогли. Тому що там справді що тато, що мама - не було можливості надати йому таку фінансову допомогу, щоб і рушницю придбати, і набої, і допомогти вибухівку зробити.

Інша справа, що він такі навички міг отримати в їхніх так званих військово-патріотичних організаціях, про що свідчить репортаж німецької компанії, яка показувала сюжет про дітей 13-14 років в Криму, яких вчать, як виготовляти вибухівку з підручних засобів. Тому в цьому треба розбиратися.

1 з 16

0 з 0

Прокуратура України зареєструвала кримінальне впровадження. В рамках цього кримінального впровадження думаю, що будуть всі ці факти співставлені. Зрозуміло, що у нас не так багато можливостей отримувати інформацію та приймати участь в слідчих діях, проводити експертизи. Але разом з тим та інформація, яка надходить від громадян України, може слугувати для проведення свого незалежного від Російської Федерації розслідування, тому що загинули громадяни України.

Ці злочини зараз отримали таку назву, як "коломбіана" (похідне від відомого масового вбивства в школі "Колумбайн", яке сталося в США в 1999 році – "Апостроф"). Насправді, чітко прослідковується сценарій: одяг, якісь елементи поведінки, зброя. Це все проглядається. Такі діти не просто так з'являються. Це прояв протесту індивідуума проти якихось агресивних або прихованих дій щодо нього в суспільстві. І нам треба робити висновки з цих випадків. Зрозуміло, що в нас немає такої кількості зброї на руках у населення – хоча я був і залишаюсь прихильником легалізації короткоствольної зброї з певними застереженнями – але при бажанні знайти зброю і реалізувати її для такого злочину не є дуже складним завданням. У Керчі використана найпростіша зброя – не нарізна – і для її купівлі потрібно лише кілька документів та 18 років.

Наші правоохоронні органи вже провели превентивні заходи, і зараз йде активна робота в закладах освіти. Дякуючи журналістам, зараз порушено питання щодо перебування сторонніх осіб у навчальних закладах. Був сюжет на телебаченні на дану тему. Усе це в комплексі говорить про те, що суспільство розуміє цю небезпеку і воно з цим буде боротися. Відбулися відповідні спільні наради в Міністерстві освіти з МВС.

Я сподіваюсь і буду молитись, щоб цього не сталося в Україні. Разом з тим треба розуміти, що українське суспільство зараз змінилося. Значна кількість людей має досвід бойових дій, не всі з них ангели у плоті. Є люди, які мають посттравматичний синдром, про який у світі стало відомо після Другої світової війни і після війн у Кореї та В'єтнамі. Люди вивчали цей синдром, в першу чергу, у Сполучених Штатах, і мають досвід його лікування. Ізраїльські лікарі мають так само значний досвід. Це все в комплексі дає, на жаль, не дуже втішні прогнози, але разом з тим, сподіваюсь, що ті превентивні заходи, які зараз втілюються, зможуть не допустити цього факту.

Насправді, проблема тих людей, які здійснюють охорону, полягає в тому, що вони повинні мати професійну підготовку і забезпечення. Якщо взяти Ізраїль – країну, яка більше всього потерпає від таких актів насильства – то там заведена дуже проста система, коли в них охоронці, які працюють в охоронних органах і виходять на пенсію, залишаються в правоохоронній системі і переходять на інший щабель. Тобто всі ті особи, які здійснюють охорону в супермаркетах, торгових маркетах, розважальних центрах, навчальних закладах, входять в одну і ту саму правоохоронну систему. У них є певні преференції, вони проходять спеціальну підготовку, всі під контролем. І це все тримає їх в тонусі і неодноразово показувало: саме ця первинна ланка людей може зупинити терористичний акт. У нас такої системи поки що немає. Сподіваюся, що вона все ж таки буде відбудована, тому що ми живемо зараз в аналогічних с Ізраїлем умовах.

Якщо ж говорити про ситуацію в Керчі, то Російська Федерація спробує все це погасити в зародку. Путін вже скинув провинну на глобалізацію суспільства. Він одразу озвучив: мовляв, давайте менше контактувати із Заходом. Не виключаю, що буде вчергове посилено контроль за інтернет-спільнотами. Будуть проведені заходи по недопущенню контактів молоді зі своїми однолітками з-за кордону, і все на цьому закінчиться.

Світове суспільство трохи дивно сприйняло цей теракт. Така потужна медіа-компанія, як BBC, повідомляючи про цей теракт, навіть не згадала країну, в якій він відбувся. Тобто обійшла свої стандарти, не назвавши, що це – територія України, і при цьому не назвала, що це територія Росії. Мовляв, це – Керч, десь там в Криму. Це неприпустимо: треба розуміти, що є причини і наслідки. І світові треба підіймати ці проблеми, і треба їх вирішувати, де б це не відбулося і як би це не закінчилось…