У Росії реформують структуру, яку очолював помічник президента Росії і куратор окупованих територій на Донбасі Владислав Сурков. Управління з соціально-економічного співробітництва з державами-учасниками СНД, невизнаними Абхазією і Південною Осетією перетворять в управління з прикордонного співробітництва, а його штат скоротять приблизно вдвічі. Можливі перестановки і в керівництві управління. Ці зміни одні російські експерти трактують як навмисне зниження статусу Суркова через невдоволення результатами його роботи на донбаському напрямку. Інші звільнення частини співробітників пояснюють "рутинізацією" мінського процесу і відсутністю політичної конкуренції на окупованих землях. Про своє бачення кадрових перестановок в Кремлі "Апострофу" розповів російський опозиціонер Костянтин Боровий.
У рамках реформування адміністрації президента Росії змінилася позиція Суркова. Прийнято дуже багато рішень, пов'язаних із реформами адміністрації - це переорієнтація адміністрації на нові завдання. Адміністрація не може ігнорувати серйозні зміни, що виникли і пов'язані із взаємовідносинами Кремля і суспільства. Потрібна адаптація, і один із аспектів - це реформа управління із співробітництва з СНД, яке тепер буде називатися управлінням із прикордонного співробітництва. Напевно, між собою його називають управлінням із контролю за прикордонними конфліктами.
Були часи, коли Сурков, по суті, займався частиною міжнародної політики. В основному, звичайно, стосовно України, але, як завжди буває, обмежитися тільки цими питаннями неможливо, тому що з ними пов'язано багато інших. Проводити ту політику, яка врешті-решт вилилася в мінський формат і "нормандську четвірку", вже неможливо. Деякі щупальця у цього монстра вже обрубано. Зрозуміло, що потрібно змінювати тактичні й стратегічні підходи до вирішення актуальних для Росії завдань. Це означає пониження не статусу Суркова, а взагалі розмірності завдань Росії. А в цьому сенсі, звичайно, статус Суркова серйозно знижується.
Читайте також: Путін змушений йти ва-банк, інакше втратить Україну назавжди
Подивитися, як для Росії змінюється ця розмірність, можна навіть на прикладі губернаторів: скільки-небудь професійні губернатори звільняються, а нові призначення пов'язані з лояльністю Кремлю. Найбільш помітний сьогодні конфлікт із місцевими елітами - це конфлікт у Чечні та Інгушетії. Це прояв усвідомлення регіональними елітами необхідності самостійного вирішення локальних завдань - при скороченні фінансування і впливу Кремля на регіональні проблеми. Кремлю, оплачуючи лояльність, доводиться знижувати професіоналізм й ефективність.
А ще є "прикордонні проблеми" - Україна, Білорусь, деякою мірою - країни Балтії. У всякому разі, регіони, у яких Росія намагається зберегти вплив: Нарва в Естонії, Латгальский район у Латвії... Завдань стало, може, навіть більше, ніж було. І вони стали складнішими. На Донбасі - це вже не введення військ і лобове фінансування військових операцій, а підтримка якогось ступеня керованості. Зараз це найголовніше завдання, тому що Кремль втрачає важелі управління. Це пов'язано в першу чергу зі скороченням ресурсів. Та й в адміністрації через корупцію, грубо кажучи, на всіх не вистачає.
У Кремлі намагаються привести до адміністрації більш ефективних менеджерів, тому що попередні команди були орієнтовані на вирішення більш простих і примітивних завдань. Через зменшення фінансування щупальця на Донбасі скорочуються. Не думаю, що це означає зменшення впливу Росії в регіональних справах і скорочення функцій і впливу Суркова.
Зрозуміло, що неминучі зміни навколо Росії, в основному - у зв'язку із санкціями. Кремль намагається підготуватися до катастрофічного сценарію. У таких умовах великий та інертний управлінський апарат буде нездатний приймати рішення, або ж на їх реалізацію піде дуже багато часу.
Підтримувати стабільність - дуже дорого. Виявляється, підтримувати нестабільність - теж дуже дорого. Це спроба зробити більш ефективну адміністрацію. Але Росія як джерело головного болю для всього іншого світу, що імітує тільки негативні прояви колишньої наддержави - це форма, яка нездатна виживати і дійсно впливати на навколишній світ. Світ оминає або усуває перешкоду і продовжує рух уперед. А відсталій у всіх значеннях Росії тільки і залишається посилати прокльони від'їжджаючій від неї світовій спільноті. Зупинити історичний розвиток неможливо - це головний висновок, який треба зробити зі спроби Путіна і його адміністрації нав'язати світу їхній погляд на розвиток.
