Кожен раз, коли владі починають дорікати в низьких темпах економічного зростання, погіршення якості життя українців, зростання цін на товари і послуги, нестачі грошей на найнеобхідніші бюджетні програми, знаходиться залізобетонний аргумент: у країні йде війна. Тут, звичайно, не посперечаєшся - збройний конфлікт дійсно не може сприяти повноцінному розвитку держави. Тим часом кожен із лідерів президентських перегонів пропонує свій варіант вирішення проблеми Донбасу та Криму. Хтось взагалі будує на цій проблематиці свою передвиборчу кампанію, а хтось - лише побіжно згадує вихід із кризи у своїй програмі. "Апостроф" розібрався, як найбільш рейтингові кандидати збираються повертати окуповані території, і найголовніше - чи спрацює їх план?
Миротворці Порошенка
Ще рік тому тема введення на Донбас миротворців ООН, яких лобіював чинний президент Петро Порошенко як "ліки" від війни, не сходила з перших шпальт українських і навіть зарубіжних ЗМІ. Але коли стало зрозуміло, що в Радбезі ООН Росія не збирається погоджуватися на український варіант (мандат миротворчої місії не тільки на лінії розмежування, а по всій окупованій території), в Адміністрації президента засунули тему миротворців на другий план і сконцентрувалися на томосі про автокефалію Православної церкви.
Проте, у передвиборчій програмі Петра Порошенка тема вирішення конфлікту все ж зачіпається. Отже, президент пропонує відновлювати територіальну цілісність України "політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, використовуючи інструмент санкцій і механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу". Тобто нічого кардинально нового. У такому випадку, дивно очікувати принципово інших результатів, виконуючи одні і ті самі дії.
Правда, існує ймовірність того, що в питанні Донбасу Кремль просто взяв тайм-аут і заблокував рішення проблеми в Радбезі ООН до моменту, поки в Україні не пройдуть президентські вибори. Але з іншого боку, якщо Порошенко сам себе називає найбільш небажаним і незручним варіантом для Путіна, то тим менша ймовірність, що Кремль піде на поступки в питаннях Донбасу з "незручним варіантом".
Великий блок в програмі Порошенка займає тема вступу до НАТО. Зі слів президента, до 2023 року Україна повинна отримати план дій щодо вступу в Альянс. Теоретично, воювати з країною - членом НАТО Росія не буде, що вирішує проблему Донбасу.
Але, по-перше, ніяких чітких заяв від НАТО в тому, що ми отримаємо ПДЧ (план дій щодо членства в НАТО), немає, по-друге, якщо ПДЧ і буде, його ще потрібно виконати (щоб не вийшло, як зі скасуванням статті про незаконне збагачення), а, по-третє, навряд чи в НАТО захочуть поміняти місцями складові принципу "вранці - гроші, ввечері - стільці" і прийняти Україну до діючим збройним конфліктом на великій частині території.
Меморандум Тимошенко
Юлія Тимошенко пропонує звільняти українські території на основі Будапештського меморандуму. Нагадаємо, що цей документ був підписаний Україною, США, Великобританією і Росією в грудні 1994 року і гарантував нашій країні безпеку і територіальну цілісність в обмін на відмову від ядерної зброї.
"Ми доб'ємося справжнього переговорного процесу і відновлення миру відповідно до Будапештського меморандуму. Ми повернемо військово-дипломатичним шляхом мир і окуповані території Криму і Донбасу", - йдеться в тексті програми Леді Ю, так як Порошенко недостатньо наполягав на виконанні документа і тим самим зрадив народ.
Однак якщо звернутися до тексту Будапештського меморандуму, то стає зрозуміло, що ні США, ні Великобританія і не були зобов'язані "вписуватися" за Україну в разі збройної агресії, а лише "домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з метою надання допомоги Україні". Це вони і робили, але що ж поробиш, якщо у РФ в Радбезі ООН - право вето.
Так, згідно з пунктом 6 цієї угоди, якщо постає питання стосовно зобов'язань країн-підписантів щодо забезпечення української безпеки, то США, Україна, РФ і Великобританія "проводитимуть консультації". Але зобов'язань проводити ці консультації, а тим більше видати за їх підсумками який-небудь результат, та ще й позитивний для нас, у підписантів меморандуму немає.
"У Будапештському меморандумі немає норм прямої дії. Росія завжди може сказати: так, ми анексували Крим, так, ми окупували частину територій, але при цьому ми поважаємо територіальну цілісність України, - пояснює "Апострофу" аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич. - Злочинець, б'ючи свою жертву на вулиці, теж може відчувати до неї глибоку повагу як до особистості".
Проте Тимошенко наполягає на консультаціях й в розширеному форматі. Відразу після виборів, Леді Ю пропонує запросити в Україну лідерів країн - підписантів Будапештського меморандуму, а також лідерів Франції, Німеччини, Китаю і Верховного комісара ЄС з питань безпеки. І тут питання в тому, чи приїде до Києва Володимир Путін? Адже Росія ж виступала гарантом виконання Будапешта.
Далі Тимошенко пропонує посилювати санкції проти РФ "завдяки сильному переговорного процесу в форматі "Будапешт плюс".
Переговори Зеленського
В офіційній передвиборчій програмі Володимира Зеленського питанням деокупації Донбасу і Криму приділяється зовсім небагато уваги, а те, що все-таки пропонує лідер "Кварталу", виглядає дуже неконкретно. Наприклад, Зеленський, так само як і Тимошенко, апелює до Будапештського меморандуму.
"Перед гарантами по Будапештському меморандуму і партнерами по ЄС ми будемо ставити питання підтримки України в прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки", - значиться в тексті програми.
Зеленський у своїй програмі визнає і необхідність вступу до НАТО, але тільки після всеукраїнського референдуму.
Крім того, кандидат виступає за розширення "мінського формату" із залученням США та Великобританії, а також визнає, що прямих переговорів з Росією не уникнути, але, звичайно ж, без здачі національних інтересів. Втім, основні межі компромісу з РФ демарковані українським суспільством вже зараз. Наприклад: ніякої амністії військовим злочинцям, переговорів з терористами, впливу маріонеток Кремля на прийняття рішень українським парламентом. І на даний момент Путіна ці межі не влаштовують. Як Зеленський збирається міняти стан речей - поки залишається загадкою.
Крім того, відкритість і готовність кандидата до будь-яких форматів переговорів ще не означає, що переговори ці дійсно відбудуться, якщо Зеленський стане президентом.
"Варіант будь-якого формату переговорів, круглих столів та обговорень можливий тільки тоді, коли всі потенційні учасники згодні на цей формат", - додав Ігар Тишкевич.
Нейтральність Бойка
Незважаючи на те, що Юрій Бойко позиціонує себе пацифістом, а його програма акцентовано називається "План мирного розвитку для України", конкретних механізмів досягнення миру в ній приділяється не так вже й багато уваги. Бойко обіцяє "зробити все, щоб зупинити конфлікт виключно мирним шляхом", але цього "всього" в програмі лише два пункти: виконання всіх міжнародних зобов'язань щодо Донбасу (тобто Мінських домовленостей) і прямі переговори "з усіма сторонами конфлікту". При цьому Бойко наполягає на реалізації політичної складової Мінських угод: вибори і особливий статус Донбасу.
НАТО для Бойка, звичайно ж, - ні, ні, ні, а миротворці ніби би й так, але за російською формулою: тільки на лінії розмежування. До речі, слова "Крим" у програмі кандидата немає взагалі.
Ймовірно, переміщаючись у системі координат, заданих Москвою, президент Юрій Бойко, дійсно, здатний домогтися прогресу на Донбасі, але лише формально, з припиненням гарячої стадії конфлікту, але втратою частини суверенітету країни.
"Бойко пропонує прямі переговори за участю, як представників невизнаних республік, так і Москви. У Бойка є перевага: Росія демонструє, що готова з ним говорити. Він навіть відвідує РФ, спілкується там з прем'єр-міністром, що є демонстрацією того, що Росія розглядає його як максимально договороздатного для себе українського політика. Чи може це бути ефективним? Звичайно, може, але питання в тому, наскільки подібну ефективність буде готовий сприйняти електорат", - пояснює "Апострофу" політолог Петро Олещук.
Протиріччя Гриценка
Передвиборна програма Анатолія Гриценка щодо долі Донбасу і його публічні заяви стосовно цієї проблематики суперечать один одному. Так, в програмі політик запевняє, що "капітулянтського повернення Донбасу не буде - окуповані території повернемо без "особливих статусів", дипломатичними, військовими, економічними, санкційними способами спільно із зарубіжними партнерами".
Водночас особливий статус Донбасу прописаний у Мінських угодах. Таким чином, за логікою програми Гриценка, якщо особливий статус - табу, то Мінські угоди варто було б розірвати. Однак політик запевняє, що розрив угод зараз не буде для України позитивним моментом, навпаки, потрібно скласти мирний план з розвитку Мінських угод.
У прямі переговори з РФ Гриценко також не вірить, тільки за участю США і ЄС, а ось Крим екс-міністр оборони знову збирається повернути під юрисдикцію України. Правда, конкретний механізм в передвиборчій програмі відсутній.
Що далі
За словами експертів, опитаних "Апострофом", питання - як повернути окуповані території - менш принципове, ніж питання - що робити з повернутими територіями після цього, щоб Україна разом із Донбасом не отримала бомбу уповільненої дії, закладену під її державність.
"Питання не в тому, хто буде президентом, питання в загальних інтересах РФ, а загальні інтереси РФ - посилити місцеву ідентичність на окупованих територіях, яка вже створилася, і саме в такому форматі віддати нам Донбас, спочатку фінансово, а потім і політично. Якраз інтерес РФ у тому, щоб Донбас був українським, але питання в тому, який Донбас?" - зазначає Ігар Тишкевич.
"Уявіть, що на нас вішається регіон з економічними, екологічними, інфраструктурними проблемами і проблемами безпеки, і цей регіон необхідно фінансувати, а це - додаткові витрати бюджету. Фактично це означатиме, що українська економіка, у найкращому випадку, перестане рости. У гіршому випадку - ми повернемося до економічного спаду. А далі дивимося, як населення реагує на дуже повільні реформи, і в результаті це переростає в політичну кризу. Я не побачив у програмах кандидатів відповіді на питання: що робити з Донбасом. Вони концентруються тільки на тому, ЯК повернути Донбас, грубо кажучи, як повісити український прапор над будівлею Донецької облдержадміністрації. Добре, повісили, а що робити через п'ять хвилин?", - підсумував експерт.
