Ми ще побачимо Порошенко на білому коні і з шаблею в руці - політтехнолог

Перший тур президентських виборів розділив країну на два багатомільйонних фан-клуби: шанувальників "молодої крові" і апологетів "досвідченого державника". Охоронці в супермаркетах, кондуктори в громадському транспорті, лікарі в регістратурах - усі зайняті обговоренням перипетій боротьби Порошенка і Зеленського, а аналізи кандидатів на наркотики схвилювали українців навіть більше, ніж перші в історії фото чорної діри.

Допомогти розібратися в цьому вирі інформаційних вкидань, гучних заяв і модних відеороликів кандидатів "Апостроф" попросив медіаексперта, політтехнолога ОЛЕКСІЯ КОВЖУНА, який у різний час консультував українських топ-політиків. В інтерв'ю виданню експерт розповів, чому теза "а то Путін нападе" не спрацювала, а армія не підтримала Порошенка, яким товаром "торгує" президент і що спільного між Володимиром Зеленським та Брітні Спірс.

- У всій цій "аналізіаді" Володимир Зеленський зробив купу помилок лише за один день: авто Коломойського, доктор зі "Сватів", плутанина з датами... Це команда Зеленського не справляється зі своєю роботою, чи помилки могли бути допущені навмисно?

- Це "ответка", але вона не працює на ту аудиторію, яка вважає Зеленського своїм. Що вдалося зробити Зеленському, на мій подив і жаль, - йому вдалося витягнути чинного президента в простір шоу з жартами в стилістиці молодших класів. Замість того щоб обговорювати програми, що ми робимо з війною, безпекою, економікою, що й, власне, прийнято обговорювати в політичному середовищі, ми обговорюємо, чи той це лікар, чи довіряють лікарю, а чому він не здав волосся? Ми опинилися втягнуті в комедію поганого смаку, коли ти очікуєш, що зараз хтось послизнеться на банановій шкірці і отримає стусана від Чарлі Чапліна.

При цьому у кожного фан-клубу є можливість сказати, що мій правий, тому що фан-клуб Зеленського вважає, що він красавчик, і все одно останнє слово за ним, а фан-клуб Порошенка каже: "Ну, наш-то справжній державник, йому головне провести змістовні дебати, і він готовий хоч на стадіоні, хоч будь-якого числа". І це все не має відношення до політики. Це все має відношення до шоу-бізнесу. Зрозуміло, що в політиці є елементи шоу-бізнесу: людей треба зацікавити, загорнути свої тези в яскраву упаковку, привернути увагу, але це елементи, а не суть. Шоу-бізнес підміняє політику.

- Та обставина, що Порошенко, по суті, прийняв правила гри, нав'язані Зеленським, пішов на його поле, зможе додати чинному президенту електоральних симпатій?

- Ні. Коли ти приймаєш нав’язані правила гри, ти програв заздалегідь. Якщо вам запропонують боксувати з Кличком, ви, напевно, відмовитеся. Я так точно відмовлюся. Грати з ним у морський бій? Можливо, я не знаю, як він грає в морський бій, але це все ж не його територія.

- А стадіон і вся ця історія - на 100% територія Зеленського?

- Абсолютно.

- Але ж Порошенко дуже гідний оратор.

- Так, але це територія шоу. Це не територія ораторів, це не територія предметної дискусії. Більш того, у стадіонного шоу є свої закони: оплески, рев трибун, динаміки, дійових осіб видно з трибун дуже маленькими... Rolling Stones чудово себе почувають на стадіоні, але взагалі багато рок і поп-груп уникають стадіонів, тому що це дуже складний майданчик і це вже точно не майданчик для дискусій.

- В такому разі, чому Порошенко прийняв правила гри? Тому що після першого туру, який показав розрив із Зеленським удвічі, стало зрозуміло, що потрібно дуже терміново міняти вектор кампанії?

- У мене відчуття, що йому просто радять погано. Коли у тебе розрив вдвічі, потрібно щось змінювати не в місці чи способі ведення дискусії, а потрібно, ось одразу змінювати, змінювати. Потрібно взяти і що-небудь зробити. Адже чим відрізняється чинний президент від претендента? Претендент може тільки обіцяти, а чинний президент може робити. Наприклад, якщо пофантазувати: ми прокидаємося вранці і з'ясовуємо, що по країні прокотилася хвиля репресій, і ціла купа людей, про яких говорить преса, громадянське суспільство, волонтери й патріоти, раптом були зняті з посад і опинилися під слідством. Я ось чекаю виконання обіцянок, які він дав учасникам ініціативи "Хто замовив Катю Гандзюк".

- Але ж не можна сказати, що президент нічого не робив. Я маю на увазі всі соціальні бонуси, які спливли перед виборами: виплати на третю дитину, індексація пенсій, монетизація субсидій. Чому це не спрацювало?

- Задовго до виборів було зрозуміло, що шанси у Петра Олексійовича близькі до нуля. Як із цим боротися? Існують різні школи політичної думки та електоральних процесів. Його штаб задіяв усі важелі. Потрібно їздити по країні? Цим займається одна команда. Потрібно дійти до кожного і прийти в кожен дім? Цим займається інша команда. Потрібно провести соціальні виплати, що підозріло нагадують підкуп? Цим займаються інші люди. Потрібно будувати "сітки"? І цим є, кому займатися. Тобто вони йшли по всіх фронтах, і глибина проникнення для України просто небувала.

- Чому ж тоді стратегія не спрацювала?

- Ось яка штука: хороша реклама допомагає продати хороший продукт і втопити поганий. Якщо у вас гарна реклама, то всі люди починають ваш продукт пробувати, а якщо він виявляється поганим, люди самі перестають його купувати, та ще й оточуючим не радять. І, як сказав Петро Олексійович після першого туру, це суворий урок і вирок усій системі влади, і ми зараз швиденько все виправимо. Я поки цього не бачу, хоч і сподіваюся, але за два тижні дуже складно виправити те, що не було виправлено всі ці роки.

- Виходить, Порошенко торгував поганим "продуктом", і не має значення, наскільки нав'язливо його пропонують купити, якщо він нікуди не годиться?

- Особливо, якщо тебе нав'язливо змусили купити, ти спробував і все розповів, що брати не треба.

- Жорстка, місцями навіть образлива і агресивна риторика прихильників чинного президента зробила ведмежу послугу Порошенку?

- Думаю що ні. Вона просто допомогла окреслити межі пастви. Я розумію, які у мене претензії до Петра Олексійовича, але я не бачу, чого мені чекати з тієї сторони. Я приблизно уявляю собі, що це буде, але дуже приблизно, як і всі інші громадяни України. Команда Зеленського вибрала дуже витончену тактику. Була така співачка, зараз кудись вона поділася - Брітні Спірс. Секрет її популярності був у тому, що вона віддзеркалювала очікування людей. Вона така собі tabula rasa (з лат. - "чиста дошка", - "Апостроф"), яка дозволяє, щоб люди проектували на неї свій образ. І в цьому була міць кандидата-коміка, бо щойно ти говориш щось конкретне і предметне, обов'язково знайдеться маса людей, зокрема й експертів, які в змозі сказати: "Колега, дозвольте з вами не погодитися". Тому завдання стояло говорити те, до чого експерти не можуть причепитися. Це з одного боку, а з іншого, говорити речі, які близькі і зрозумілі кожному телеглядачеві, кожному користувачеві соцмереж. А судячи з успіху його комерційних продуктів, Зеленський вміє це робити. Просто це не має ніякого відношення до політики, якою ми її знаємо. Правда, у Зеленського є "побратими": Беппе Грілло в Італії (комік, блогер і політик, - "Апостроф"), Дональд Трамп у США. І час непередбачуваності, час запиту на нове, але всі люди знають й інше, це період турбулентності, і ми, власне кажучи, в тренді.

- Дебати здатні щось змінити в електоральних уподобаннях? Чи прихильники Зеленського залишаться з ним, а прихильники Порошенка - з президентом за будь-якого результату дебатів?

- Україна вкрай непередбачувана країна. Демократія - це коли є виразна процедура, зрозуміла й прозора, і непередбачуваний результат. Ми навчилися робити другу частину. З процедурою трохи кульгає, а результат дійсно непередбачуваний. Ми не розуміємо, що це буде, але у мене є відчуття, що суто електорально у Петра Олексійовича немає шансів на перемогу. Але у нього в руках є багато інших важелів і можливостей, які дозволяють припустити, що його рано списувати з рахунків.

- Є думка, що у штабі й команді президента в принципі немає людей, які можуть відповісти штабістам Зеленського, які мислять іншими категоріями, нестандартно. Чи вважаєте, що з командою у Порошенка дійсно проблеми?

- Якщо говорити про команду Порошенка, то на сьогодні є більш важлива новина, яка мене дуже здивувала, але залишилася за рамками обговорення. Це новина про те, що Порошенко звільнив губернатора Одеської області (Максима Степанова, - "Апостроф"), а той сказав, що нікуди не збирається йти. І у мене це викликало паніку, тому що це втрата керованості. За цим спостерігають інші люди, і у них з'являється відчуття, що "Акелла промахнувся". Поняття легітимності визначається не тільки юридично, а й рівнем довіри. Якщо ми віримо, що папірець, на якому написано "200" і зображена Леся Українка, є платіжним засобом, і в це вірять усі продавці і таксисти, то це 200 гривень. Як тільки хтось говорить: "Навіщо мені цей папірець", це руйнує віру в платіжний засіб. Влада теж тримається на вірі в те, що людина має право віддати наказ, а інші повинні його виконувати. Як тільки говорять: "Я нікуди не піду", це вже починається хардкор.

У президента і кандидата повинна бути різна риторика й різні підходи до проблем. До якогось моменту Порошенко тримався владної риторики, а потім рішуче перейшов із залу засідань, де говорять серйозні, нехай і трохи нудні речі, на арену цирку. А в будь-якому бою програє той, хто починає панікувати і втрачає керованість. Карл фон Клаузевіц (прусський воєначальник, - "Апостроф") писав, що паніка в тилу противника коштує повнокровної дивізії. Коли ти панікуєш, ти стаєш менш дієздатним, а якщо це помітно противнику, а особливо твоїм прихильникам, тоді ми чуємо "Акелла промахнувся". І коли оточення це розуміє, це може стати так званою каскадною помилкою, коли, наприклад, летить літак, і там відривається якийсь гвинтик. Ніхто цього не помічає, а потім раптом падає температура, відбувається розгерметизація, і лагодити вже пізно, і зробити нічого не можна.

- У Юрія Бойка після першого туру 11,5%, а ще додамо сюди 4% Вілкула. Виходить, більш як 15% підтримки, майже як у президента. Звідки взялися ці голоси, адже у цих кандидатів відверто проросійська риторика, а з Росією йде війна. Що це за феномен?

- Головна історія тут в тому, що чинна українська влада не дала чіткої й виразної картинки щодо виходу з ситуації, коли у нас є окуповані території і не так давно чітко названий противник. Але 5 років - це дуже багато часу. Накопичується втома. Уявіть, що в 2014 році, коли почалася війна, ви якраз закінчили університет (я просто знаю таких людей). І тут у вас - роман, робота, інша робота, роман руйнується, ви одружуєтеся, заводите дитину, ще одна робота, дитина росте, у вашому житті з'являється коханка, ви йдете від дружини, але підтримуєте з нею стосунки, а потім раптом розумієте, що хочете бути веб-дизайнером - і все це відбувається за ці 5 років. І тут вам хтось говорить: "Друже, там взагалі-то війна!" А ви відповідаєте: "У мене стільки всього в житті сталося, а ви все ще цієї фігнею займаєтеся".

Коли Черчилль виступав перед парламентом, він говорив, що нічого не може пообіцяти, крім крові, поту і сліз. Йому важко це було говорити, і це було важко слухати, але це була зрозуміла картинка, чітка і зрозуміла. Це не було як у 2014 році, що ми закінчимо цю війну за два тижні. А коли ти не даєш чітку картинку - як і куди, то цю картинку дає хтось інший. Вона може бути не такою конструктивною і правильною, але вона чітка і, може, навіть приємна. Сюрпризу тут ніякого, просто є гірка образа, що так відбувається.

- Переговори Юрія Бойка з прем'єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим - це чітка картинка?

- Так. Є ось така лінія вирішення конфлікту. Я не вважаю, що це лінія вирішення конфлікту, багато хто так не вважає, але це спосіб виходу з тієї ситуації, в якій ми опинилися. На мій погляд, він неприйнятний, але це один із способів, як би там не було.

Чим взагалі лідер, політик, відрізняється від інших людей? У нього є табуретка. Він на неї піднімається, дивиться вперед, а потім повертається до людей і каже: "Світле майбутнє ось там, пішли всі туди". А потім бере табуретку під пахву і дивиться крадькома через плече - скільки людей йде за ним, а скільки - за іншим політиком, тому що в сучасному світі людина з табуреткою не одна. І виявилося, що спосіб вирішення проблеми, про який говорить Бойко, приваблює певну кількість послідовників. Не тому що це хороший вихід, адже я впевнений, що, якщо поговорити з багатьма з тих, хто голосував за Бойка, вони визнають, що це не найкращий вихід, але при цьому вони будуть говорити, що це вихід, і іншого ніхто не показав. Ось велика проблема.

- Президент Зеленський дійсно більш підходить Кремлю, ніж чинний президент, як це намагаються виставити прихильники Порошенка?

- Для Кремля краще призначений гауляйтер. Вони вже обпеклися і розуміють, що той чи інший кандидат у будь-якому випадку буде проукраїнський, просто у нього буде своє бачення України, і це бачення сильно відрізняється від московського. А ось втрата керованості їм подобається куди більше, ніж будь-який кандидат. Хаос їм подобається куди більше. Куди б ми не йшли, їм це все не подобається. Їм потрібно, щоб ми бродили і сварилися. Їх би влаштував сценарій сторічної давнини, коли тут є Петлюра, але тут же є ще Скоропадський і Винниченко, УНР, Гетьманщина, а ще є Махно, який посилає всіх лісом, а сам йде в село. Такий варіант їм подобається більше, ніж конкретні прізвища. Але для всіх інших цивілізованих держав, я маю на увазі Білий дім, Даунінг-стріт, чинний президент, звичайно, зручніше. Вони з ним співпрацювали, вони про нього знають.

- Однією з сенсацій першого туру стала та обставина, що голоси військових на фронті практично порівну розділилися між Порошенком і Зеленським, хоча теоретично вони повинні були б голосувати за чинного головнокомандувача, адже вже куди-куди, а на армію були направлені значні ресурси країни. Чому так сталося? Звичайно, кажуть, що армія - це зріз суспільства, але медикам, вчителям, наприклад, влада не приділяє стільки уваги, скільки приділяється військовим, і все одно вони віддають половину голосів Зеленському, а не Порошенку.

- Тут все ж я щиро вважаю, що це дивовижна перемога демократії. Це говорить про те, що не було системи голосування під розпис. Ймовірно, десь це було, я не виключаю, але це не було фактом і системою. І це завоювання української демократії. З іншого боку, політики і лідери торгують двома речами: страхом і надією. Надія більш затребуваний товар, але страх - краще розходиться. Очевидно, військових страхом не проймеш. Вони можуть відрізнити по звуку приліт міни від снаряда "Граду", і коли чують звук, то розуміють, як скоро прилетить, чи потрібно ховатися, чи можна ще покурити. Тому військових не налякати перспективою "а то Путін нападе". Вони все ж більш схильні купувати надію, ніж страх.

- Існує конспірологічна теорія, а може, не така вже й конспірологічна, про те, що Банкова свого часу сама роздула рейтинги Зеленському, щоб технічно усунути Юлію Тимошенко, що, власне, і сталося, і все у них йде за планом, і Зеленського вчасно зіллють, а Порошенко знову буде на коні.

- Не можу цього виключити. Якщо подивитися уважно на цифри, то кандидат-комік виступив санітаром лісу. Він згриз Ляшка просто з тапочками, він неабияк відкусив електорат у Юлії Володимирівни, сильно потріпав Бойка і пройшовся по всій популістській грядці. Я чув теорію про те, що він підігрівався Банковою як "кілер". Не виключено, що такий план дійсно був. Але тут потрібно враховувати, що, коли людина опиняється за крок від булави в руці, з нею можуть відбутися дивні речі. Наприклад, він раптом починає розуміти, що це доля, а попередні домовленості - це просто домовленості між людьми, і не більше. Тому навіть якщо припустити, що така конспірологія мала місце, вона виявилася дуже короткозорою. Хоча хід ще не зроблено, і я не виключаю, що ми ще побачимо Петра Олексійовича на білому коні і з шаблею в руці.