Зміна влади в Україні актуалізувала питання внесення змін у Конституцію. Традиційно, політична еліта використовує Основний закон для встановлення правил гри між собою. Натомість залучення громадян у конституційний процес обмежується лише різними формами експлуатації та маніпуляції суспільною думкою, що «легітимізує» зміни у Конституції в очах самих можновладців. Так вже сталося, що народ України жодного разу не мав фактичного впливу на зміни до тексту Конституції України. Але дійсно легітимна Конституція можлива лише за умови забезпечення інклюзивності конституційного процесу, що означає максимально широке залучення суспільства у процес внесення змін до Конституції.
Інклюзивність конституційного процесу напряму впливає на її легітимність. Саме широке залучення громадськості до процесу розроблення проекту конституції гарантує якомога більшу концентрацію “низових” ініціатив. Звичайно, варто розуміти, що громадяни, як правило, не мають необхідної компетенції для глибокого розуміння конституційного процесу. Понад те, самі ці пропозиції мають потенціал до відображення реального стану суспільства, демонстрації ставлення громадян до тих чи інших актуальних проблем, які має розв’язати конституційна реформа.
Для проведення ґрунтовної роботи із громадською думкою, її вивчення, систематизації, а також освіти громадян, необхідні значні часові та фінансові ресурси. Досвід різних країн показує, що якісна інформаційна компанія роботи із населенням може тривати роками. Але чим більш якісно була проведена дана робота, тим вищий ступінь залученості громадян до розробки конституційного проекту у кінцевому результаті.
Можна умовно поділити рівень участі громадян у конституційній реформі на три групи: безпосередній, представницький та погоджувальний.
Безпосередньою участю громадян у конституційному процесі можна вважати реальну можливість для населення пропонувати ті чи інші принципи, окремі статті або ж навіть проект конституції, які мають бути опрацьовані установчими зборами чи іншими компетентними органами державної влади.
Представницький рівень участі громадян у конституційному процесі передбачає можливість громадян обирати склад установчого органу, який має займатися розробкою проекту конституції.
Та найнижчий рівень – погоджувальний, передбачає можливість затвердження результатів розробки проекту конституції на всенародному референдумі.
Звичайно, така градація рівнів участі громадян у конституційному процесі є умовною. Варто розуміти, що інклюзивний процес конституційної реформи мав би складатися із всіх трьох компонентів. Важливим також є якість здійснення даних процесів. Немає сенсу проводити консультації із громадськістю, якщо їх пропозиції будуть відхиленими навіть без відповідної дискусії. Тому однією із ключових умов для здійснення інклюзивного процесу прийняття нової конституції є наявність політичної волі як у представників влади, так і населення держави.
Окрім політичної волі, влада країни також має забезпечити законодавчі рамки для проведення конституційної реформи, подбати про дієвість цих механізмів. Україна є чудовим прикладом того, як влада дискримінує українців у власних правах щодо можливості реалізовувати свої права, пов’язані з установчою владою. Тому дієвість інклюзивного механізму проведення конституційної реформи є конче необхідною умовою для забезпечення легітимності конституції.
Мабуть, знайдеться мало опонентів тезі, що влада має реалізовувати державну політику, виходячи з інтересів власних громадян. Тому міжнародне посередництво у конституційному процесі не має відігравати вирішального впливу. Ціллю міжнародного тиску для прийняття конституцій, як правило, є або припинення кризових ситуацій (включно із військовими конфліктами), а також забезпечення дотримання основних демократичних прав у Конституції. Звичайно, ці пункти важливі як для міжнародної спільноти, так і для держави, у якій відбувається конституційна реформа. Як показує досвід, навіть припинення військових конфліктів у наслідок проведення конституційної реформи інколи є доволі поверхневим, що не знімає напругу у суспільстві та має потенціал перетворювати відкритий конфлікт у “тихий”, або ж “закритий”. Системна, виважена, консенсусна, а, іноді, і компромісна Конституція з урахуванням вимог суспільства є першочерговим завданням національної влади, і меншою мірою міжнародної спільноти. Тому легітимний конституційний процес неможливий без високої інклюзивності.