Новообраний президент Володимир Зеленський під час своєї інавгурації оголосив про розпуск парламенту. Дане рішення навряд чи когось здивувало. Навпаки, парламентарії були до цього готові, хоч і до останнього сподівалися, що це станеться не так скоро, а з урахуванням правової колізії щодо цього рішення, взагалі могли припустити, що перевибори не відбудуться. Про те, що стоїть за рішенням Верховної Ради і чому перезапуск старої системи може зміниться новим періодом політичної турбулентності - розбирався "Апостроф".
Заклик Зеленського проголосувати за депутатську недоторканність, закон про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, за багатостраждальний (як сам його назвав президент) виборчий кодекс та відкриті списки, а також за подальше рішення про достроковий розпуск парламенту - викликало у присутніх в Маріїнському парку величезний захват й тривалі овації. І це не дивно, адже саме такого президента довгий час чекала країна - рішучого та безкомпромісного. І вже під час свого першого виступу в ролі діючого глави держави, Зеленський продемонстрував Україні та всьому світу, що саме таким чином він має намір керувати країною, і вже точно не збирається панькатися зі старою системою.
Але, якщо подивитися на ситуацію з іншого боку, то захоплення і радість швидко змінюються тривогою і небезпідставними побоюваннями, адже оголошення дострокових виборів парламенту (до того ж на сумнівній правовій основі) може призвести не тільки до "перезапуску", а й до внутрішньополітичної кризи. Передумов для останнього, на жаль, куди більше. Крім того, це може стати серйозним "дзвіночком" для наших західних партнерів, для яких Україна з положення "важливого регіону" давно перейшла в статус "проблемного партнера", де геть відсутня повага до закону й здатність вести діалог між політичними елітами, котрі є наскрізь прогнилими через корупцію.
Тому новообраному президенту та його команді, яка є ще не до кінця сформованою та представленою громадськості, потрібно думати не тільки про "фішечки" та про "красиві" зображення, але й розуміти, що в умовах неоголошеної війни та невсипущого східного сусіда, будь-яка, навіть незначна криза може привести до непоправних наслідків. А така турбулентність, в свою чергу, не зможе гарантувати повноцінного забезпечення законності та легітимності виборчого процесу. І це вже говорить про те, що в найближчий час країна може опинитися поза правовим полем та ще й на тлі внутрішньополітичного протистояння й "хитання" основних інститутів влади.
Не варто забувати і про той факт, що перевибори парламенту припадають на середину липня - період, який традиційно характеризується проведенням з боку Росії всіляких провокацій й навіть військових загострень по відношенню до України. Таким чином, Росія зможе зіграти на підвищення ставок не лише під видом видачі паспортів жителям ОРДЛО, а й шляхом активних військових дій. Тому навіть без урахування можливих перевиборів, за відсутності будь-якого натяку на коаліційні формування в новому парламенті, а тим більше з урахуванням внутрішньополітичної кризи - до цього потрібно бути готовим.
Однак, поки що викликає сумнів, що команда нового президента розуміє потенціал таких небезпечних моментів. Адже досі ані Володимир Зеленський, ані його команда так і не змогли визначитися з тим, кого вони призначатимуть на ключові посади та яку державну політику вестимуть. А ті прізвища, які виникали в ЗМІ весь цей час - не можна назвати інакше як розчаруванням та "привітом з минулого". Очевидно, що багато різноманітних сил будуть намагатися впливати на ще не зміцнілого молодого політика, але успіх президента Зеленського буде залежати від того, як скоро він навчиться фільтрувати такі процеси та вибудовувати власну політичну лінію. Інакше скандал, який пов'язаний зі звинуваченнями з боку адвоката Трампа Руді Джуліані про "ворогів в команді Зеленського", може стати лише першою і не найнебезпечнішою "ластівкою" для нового президента.
У зв'язку з цим, одним з можливих варіантів щодо уникнення внутрішньополітичної кризи для нинішнього українського політикуму було б формування нової коаліції в старому парламенті з подальшим створенням нового робочого уряду. Протягом такого перехідного періоду коаліція і уряд повинні бути сформовані із залученням максимальної кількості політичних сил, зацікавлених в стабільності та недопущенні політичної кризи. Частиною цього процесу, в першу чергу, повинен стати й новообраний президент.
Повноцінне переобрання парламенту і створення нової коаліції після голосування вже по-новому виборчому кодексу - має стати наступним етапом, який відбудеться в середині осені, яу це і передбачено законом. Якщо ж переступити через цей перехідний період, виникає висока ймовірність створити кризу в країні, яка не дозволить новим політичним силам повноцінно підготуватися до виборів та пройти в парламент.
Але це все стане можливим тільки якщо діючий уряд справді проявить максимум політичної волі, щоб забезпечити стабільне функціонування органів державної влади; здатність уникнути загострення у відносинах з країною-агресором, а парламент знайде в собі сили домовитися, щоб сформувати працюючу коаліцію і прийняти нове законодавство про вибори; і, що найголовніше, продемонструє світу присутність в Україні цивілізованих правил гри та вміння нових політиків домовлятися й працювати на благо України і українського народу.
