Грузію стрясають вуличні протести. Активісти та політики, опозиційні до провладної "Грузинської мрії", вимагали дострокових виборів і відставки спікера парламенту Іраклія Кобахідзе, а також глав МВС та служби держбезпеки. Протести почалися після того, як російський депутат, комуніст Сергій Гаврилов, якого обрали спікером Міжпарламентської Асамблеї Православ'я, що проходить у Тбілісі, сів у крісло спікера парламенту Грузії. При цьому, Гаврилов виступав російською мовою. Незадоволені цим грузини зібралися на мітинг у столиці та у великих містах. У Тбілісі поліція жорстко розігнала протестувальників, застосувавши димові шашки, сльозогінний газ, гумові кулі і водомети. У вуличних сутичках постраждали кілька сотень людей. Після обіду 21 червня стало відомо, що Іраклій Кобахідзе покинув пост.
Прокоментувати ситуацію в країні "Апостроф" попросив колишнього прес-аташе посольства Грузії в Україні БАЧО КОРЧИЛАВУ (Б.К.) і письменника ОЛЕГА ПАНФІЛОВА (О.П.).
- Що говорять зараз в Грузії, які настрої в країні?
Б.К. Настрої зараз стали радикальними. Вони завжди такі після розгону будь-якої акції. Саме питання, чому акція збиралася, дуже болюче для Грузії. В принципі, Україні це зрозуміло. Я уявляю, яка була б реакція українського суспільства, якщо б у Верховній Раді в крісло спікера сів би якийсь російський депутат, котрий підтримує анексію Криму і агресію Росії на Донбасі. Пан Гаврилов, який вів з крісла спікера якесь дивне засідання, як кажуть, є учасником бойових дій в Абхазії в 1992 році.
Є ще один важливий момент. Вчора стало відомо, що сталася перепалка між російськими і українськими депутатами (депутат від "Народного фронту" Віктор Єленський, який присутній на асамблеї, залишив її і пішов виступати перед протестуючими. – "Апостроф.)" Коли він повернувся, на нього накинулися депутати російської Держдуми, практично намагаючись звести з ним рахунки, виправдовуючи дії РФ.
О.П. Опозиційні політики закликають вийти о 7 вечора на ту ж саму площу. Я думаю, що мітинги знову проходитимуть в декількох містах – Кутаїсі, Батумі, Телаві. Сьогодні (21 червня - "Апостроф") може бути навіть більше людей. Поки що підраховують число постраждалих. Міністерство охорони здоров'я повідомило, що поранено 240 осіб - з них 80 поліцейських. У тому числі є двоє "важких", яким довелося видалити очі. Тому що поліцейські розстрілювали людей в упор.
Я думаю, влада погано знає історію сучасної Грузії, тому що те, що вчора сталося, це жахливо. Human Rights Watch вже зробила заяву, що це було надмірне застосування сили до мирних протестувальників.
- Для чого поліції було поводитися так жорстко?
О.П. Для того, щоб зберегти владу "Грузинської мрії" – партії російського олігарха Іванішвілі. Це єдине, на що сподівається зараз Кремль. Якщо це вдасться, Москва, як їй здається, зможе впливати на настрої в суспільстві. Але змусити населення Грузії відмовитися від НАТО, вона вже не зможе
Б.К. Особлива агресія була до операторів і журналістів. Такого жорсткого розгону – з такою агресією, тривалістю і постійним застосуванням сльозогінного газу і гумових куль ще не було.
Силовики, ймовірно, намагалися проявити свою силу. Але швидше за все, це викличе зворотний ефект. У Грузії ще нікому не вдавалося розігнати акцію і після цього залишитися при владі.
- Чи може Москва піти за тим же сценарієм, що був в Україні під час Майдану: загострити ситуацію, не дозволяючи своїм ставленикам піти, а потім почати військовий конфлікт з метою захисту російськомовних?
Б.К. В Грузії немає російськомовного населення. Навіть етнічні росіяни там розмовляють грузинською. Москва може скористатися ситуацією в країні і піти за таким сценарієм, тому що логіки в діях російської влади зазвичай не буває. Але для цього немає ніяких передумов. Швидше за все, Кремль не буде цього робити. Тому що окрім як на окупованій території Грузії, у них немає ніякої підтримки, і вчорашні події це показали.
О.П. Військовим шляхом це неможливо. Тому що серед усіх країн-не членів НАТО, у нас, напевно, найближчі відносини з Альянсом. У нас є договори з США і є хартії ще 10-річної давності. Там говориться, що будь-яка спроба нападу на Грузію буде розцінена як напад на США. Зрештою, 11 років тому Росія вже спробувала зробити це і отримала по зубах. У них єдиний шанс – зміцнити проросійську владу тут, що вже стає проблематично. Потрібно добре знати історію сучасної Грузії, щоб зрозуміти – те, що сталося сьогодні вночі, люди не прощають.
- Чого тоді насправді хоче Кремль?
О.П. Росія дуже б не хотіла, щоб Грузія просувалася до інтеграції з НАТО. У зв'язку з цими подіями буде політична напруженість в країні. Я ще не знаю реакції генерального секретаря НАТО, тому що на найближчому саміті в Лондоні повинні були приймати важливі для Грузії рішення.
Побічно Росія маж бути задоволена тим, що сталося. Тим більше, що це відбулося абсолютно в російському стилі – людей треба вбивати з будь-якого приводу. Інше тепер залежить від населення Грузії. Якщо воно буде мовчати, що навряд чи можливо, Москва залишиться у виграші. Тому що нинішня проросійська влада скористається ситуацією і відмовиться від ситуації з НАТО і Євросоюзом.
- Пишуть, що під час протестів особливо активно вели себе прихильники колишнього грузинського президента Міхеїла Саакашвілі. Неодноразово, в тому числі пару тижнів тому, він заявляв, що може повернутися в Грузію. Чи може Саакашвілі скористатися ситуацією, відмовитися від України і дійсно повернутися в Грузію?
Б.К. Це все тези грузинської влади, які мають дуже мало спільного з адекватністю. Сьогодні з двох парламентських опозиційних партій – одна колишня партія Міхеїла Саакашвілі, а друга – осколок цієї партії. Але він є громадянином України і балотується в депутати до українського парламенту.
О.П. Судячи з соціологічних досліджень і виборів, опозицію підтримують 45% населення. Очевидно, що влада вчора боролася проти неї. Говорити, що саме Саакашвілі тут всім керує, а його люди хочуть захопити владу – це російська риторика.
- Вчора у мітингувальників бачили українські прапори. Про що це говорить?
О.П. Українські прапори завжди є. Я їх першим виніс на вулиці ще наприкінці 2013 року, коли влаштовував акції на підтримку українського Майдану. Вони є на кожній акції, висять навіть на адміністративному кордоні з Південною Осетією. До українського прапора ми ставимося майже так само, як до свого державного.
Крім приїжджих українців, у нас є українці, які живуть у Грузії з середини XIX століття – і вони частина Грузії, практично етнічні грузини, як, наприклад, мої друзі Шота Шевченко або Гіві Іванько. Я думаю, що події в Грузії на відносини між нашими країнами ніяк не вплинуть.
Б.К. В Грузії завжди була велика українська діаспора. Коли там почалися великі перетворення, дуже багато українців переїхали жити до Грузії. Багато хто отримав громадянство. Наприклад, колишній мер Києва Леонід Черновецький.
- Чи вдасться протестувальникам змінити владу і що буде далі?
Б.К. Подивимося. Все залежить, наскільки протести стануть масовими, а швидше за все, вони такими стануть. Тому що грузини дуже не люблять, коли їх розганяють. Вони не пробачили ні Шеварднадзе, ні навіть Радянського Союзу (в 1989 році СРСР розігнав мітинг у Тбілісі за незалежність Грузії від СРСР, а в 2003 році президент Грузії Едуард Шеварднадзе спробував скористатися підтримкою поліції і армії під час "Революції троянд". – "Апостроф.)"
О.П. Силовим методом не потрібно цього робити, бо силовий шлях - це революція. А це завжди політичне потрясіння і для процесу вступу до НАТО це не вигідно. Тому опозиція виходитиме на акції, вимагатиме проведення дострокових парламентських виборів і відставки тих керівників, яких вони називали.
Враховуючи наслідки вчорашніх подій, я думаю, Росія повинна остаточно розпрощатися з Грузією. Тому що вчорашні і сьогоднішні настрої абсолютно антиросійські. Тому не варто їй сюди пхати носа.
