Вночі 2 липня у Європі змогли визначити лідерів головних європейських інституцій. Президентом Єврокомісії обрали чинного міністра оборони Німеччини Урсулу фон дер Ляєн. Вона - прихильниця канцлера Ангели Меркель, але на саму чиновницю є багато нарікань. Кажуть, що вона розвалила німецькі збройні сили. За фон дер Ляєн ще мають проголосувати в Європарламенті. У Європейської ради – новий президент – в. о. прем’єр-міністра Бельгії Шарль Мішель. Високим представником ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики став голова іспанського МЗС Жозеп Борелль. Всі троє різною мірою виступають за діалог з Росією та пом'якшення санкцій.
Про суть виборів та перспективи для України "Апостроф" розпитав голову берлінського офісу Європейської Ради з міжнародних відносин ЙОЗЕФА ЯННІНГА.
- Схоже, що зараз у європейських інститутах царює розгардіяш. Вибори затягнулися, постійно відбувалися консультації між групами депутатів різних країн. Дійшло до того, що президент Ради Європи Дональд Туск оголосив 1 липня перерву на добу. Це свідчить про кризу у Європі?
- Це нормальний процес. Це відображення суті ЄС. Це не повністю створена держава, це не добре підігнана система. Вона складається з міжурядових і міжнародних інституцій. Ідея їх – утвердити демократію. Багатьма європейськими країнами керує уряд – Німеччина – яскравий представник такої системи. Щоб був баланс в уряді, мають бути представники з різних регіонів, які представляють різні уявлення, релігійні конфесії - щоб сформувати збалансований порядок денний. Подібні ситуації повторюються постійно і постійно чуємо "який жах!". Це демократія і це не проблема. Я не бачу тут кризи системи.
- Ті, хто здобули перемогу – це хороші кандидатури для Європи?
- Питання було знайти не того, хто буде найкращим для Європи. Питання було знайти кандидатуру, на яку усі погодяться. Це не означає, що це найкраща людина. Іноді – вона найбільш зручна для всіх. Людина, яка може зменшити напругу. Були кращі кандидати, але їх відхилили, бо їм протистояла доволі значна опозиція.
Кандидатуру Манфреда Вебера (цьогорічний Spitzenkandidat - представник Європейської народної партії, що набрала найбільше голосів на виборах до Європараламенту. - "Апостроф") відхилили, бо він ніколи не був у виконавчій владі, не мав досвіду керування європейськими чиновниками. Про Франса Тіммерманса – представника соціал-демократів – сказали – ми не хочемо його, бо він говорив дуже образливо щодо країн-членів, зокрема Польщу, Угорщину та Чехію. Отак "відпадають" кандидати.
- Чи могли проросійські сили виграти вибори?
- Ні.
- Чому?
- Росія не приваблива. Чому повинна більшість європейців чи навіть більшість німців голосувати за таку політичну систему, як у Росії? За таку особистість, як Володимир Путін? У нас є праві націоналісти, і в їх складі є сильні особистості. Вони вважають, що сильний лідер – це добре. У них є добрі стосунки з Путіним, бо, можливо, вони отримують гроші й іншу допомогу. Але у них не було шансів виграти вибори.
- Що має робити Україна у цій ситуації? Як зараз настрої до неї в Європейських інституціях?
- Позиція України щодо ЄС не ефективна. Її майбутнє не залежить від того, що люди в Брюсселі думають про неї. Воно залежить від того, чи зможуть українці осучаснити, реорганізувати і покращити власну країну. Поки Україна буде залежати в ключових речах від допомоги з боку, тиску чи інших фактів, не зможе подолати брак реформ всередині – реального майбутнього не буде. Це принципова помилка – шукати своє майбутнє назовні – шукайте його всередині. Поки українським президентом керують олігархи – я не бачу великого майбутнього для України.
- Як ви можете оцінити Володимира Зеленського?
- Я не знаю. Можливо, він має найкращі наміри, але він не керував ні областю, ні урядом, ні містом. У нього немає досвіду на держаній посаді.
- Що найперше треба змінити України?
- Важко відповісти – надто багато накопичилося того, що треба змінити. Навіть з часів "Помаранчевої революції" українські політики й населення були неефективними. Адміністративна реформа, економічна реформа, побудова ефективного державного управління, адміністрування, вплив великих грошей на політиків.
- Зараз є такі думки, що Захід намагається вирішити питання Донбасу і Криму в обхід України.
-Ні. Я думаю, що Захід не може вирішити питання Донбасу. Європейська позиція полягає у розширенні санкцій проти Росії. Ми робимо це кожні шість місяців – ідуть дебати і приймаються рішення. Але європейські лідери знають, що це не в їх силах вирішити конфлікт. Щось треба зробити між Україною та Росією. Україна у слабшій позиції, а Росія у сильній. Тож європейський підхід – організувати кроки, щоб розв'язати конфлікт. Мінські угоди – з європейської точки зору – є угодою, щоб загалом зупинити бойові дії і дозволити Україні сконцентруватися над іншими питаннями в політичному порядку денному. Але таким чином проблему Донбасу не вирішити, бо немає політичної волі з обох боків. Питання Донбасу не можна вирішити військовим шляхом, бо Україна не зможе виграти бій – ситуація лише погіршиться. Європейська позиція, як бачите, - підтримувати Україну, а не воювати замість неї.
