На початку жовтня Володимир Путін закликав Данію "проявити свою незалежність" і дати дозвіл на будівництво газопроводу "Північний потік-2". Президент РФ обґрунтував необхідність будівництва падінням власного видобутку газу в Європі. Однак плани "Газпрому" вказують на зовсім інше призначення проекту. Таку думку "Апострофу" висловив директор East European Gas Analysis Михайло Корчемкін.
Майстри пропаганди праві: багаторазове повторення змушує людей повірити в будь-яке твердження. Це ще раз блискуче продемонструвала кампанія із просування проекту "Північний потік-2".
Росіяни та європейці мало сумніваються в тому, що пишуть на своїх сайтах "Газпром", NordStream 2 AG, фінансові інвестори, численні лобісти й платна реклама проекту.
"Видобуток газу в ЄС скорочується. Щоб компенсувати його зниження, необхідний додатковий імпорт... Газ одного лише "Північного потоку-2" у разі заміщення ним вугілля дозволить знизити викиди при виробництві енергії в ЄС на 15%, або 160 млн тонн на рік", - повідомляє Nord Stream 2 AG. Ці ж твердження багато разів повторюються в інтерв'ю керівників фірм, які беруть участь в проекті, статтях лобістів і виступах політиків.
Більш уважне вивчення планів і дій "Газпрому" однозначно вказує на те, що 55 мільярдів кубометрів газу "Північного потоку-2" замінять не вугілля, а такий самий обсяг газу, який наразі транспортується по транзитних газопроводах України й Словаччини.
Керівництво "Газпрому" давно заявляло про неминучість припинення транзиту через Україну. При прокладених двох нитках "Турецького потоку" новий газопровід у Балтійському морі нарешті дозволить "Газпрому" здійснити мрію. Три роки тому на Петербурзькому Міжнародному економічному форумі Олексій Міллер повідомив про план ліквідації майже всіх газопроводів, що постачають газ на кордон Росії та України. У результаті цієї "програми оптимізації" транзитні потужності ГТС України знизяться з нинішніх 146 до 10-15 мільярдів кубометрів на рік.
Читайте: Кремль в будь-яку хвилину готовий перекрити транзит газу в Європу
Зрозуміло, що додавання 55 млрд кубометрів потужності "Північного потоку-2" і ліквідація 130 млрд потужності українського транзиту в сумі дають зниження експортної потужності Росії на 75 млрд кубометрів на рік. Лобістам проекту блискуче вдалося продати публіці це скорочення під виглядом збільшення!
Політики, керівники зацікавлених компаній та лобісти вміло відволікали увагу росіян і європейців розмовами про надуману конкуренцію "Північного потоку-2" із американським СПГ (скрапленим природним газом). Володимир Путін не раз говорив про американську логіку "недобросовісної конкуренції", що лежить в основі санкцій проти російського трубопровідного проекту. Керівники компаній, які беруть участь у проекті, також згадують конкуренцію газу "Північного потоку-2" із американським СПГ. Звичайно ж, переведення одного і того ж обсягу газу з одного маршруту на інший ніяк не впливає на попит на газ в Європі. Зате прив'язана до російського проекту ліквідація українського транзиту має до цього пряме відношення, оскільки скорочення газотранспортних потужностей на тлі зростання попиту на імпортний газ змусить європейців купувати СПГ із різних джерел, включаючи США. Але лобістам проекту вдалося переконати європейців і росіян у зворотному!
Просування першого "Північного потоку" супроводжувалося обіцянками збереження українського транзиту і завантаження нового газопроводу "знову законтрактованим" газом в обсязі 60 млрд кубометрів. Зрозуміло, президент Росії, який навряд чи пропустив хоча б одну церемонію підписання газпромівського контракту, знав, що ніяких 60 млрд кубометрів немає. І дійсно, "Північний потік" був заповнений лише за рахунок скорочення українського транзиту. Але слова про дотримання інтересів України були зручні європейським політикам і зрозумілі простим телеглядачам і читачам новин.
Позитивною рисою першого "Північного потоку" було те, що проект не супроводжувався руйнуванням робочих газопроводів. ГТС України дуже стала у нагоді, коли з 2016 року попит на російський газ в Європі почав швидко зростати. "Північний потік-2" із його програмою оптимізації націлені не просто на ліквідацію українського транзиту, але і на те, щоб наступні покоління громадян України ніколи не змогли заробити на транзиті російського газу.
Дивно, але лобістам проекту вдалося переконати мільйони людей в тому, що один і той же обсяг газу, що доставляється одним і тим же споживачам через Німеччину замість України і Словаччини, зробить європейську енергетику "зеленішою" та чистішою, що скорочення російських газоекспортних потужностей є їхнім збільшенням і що концентрація газопроводів в одному коридорі забезпечує диверсифікацію поставок. Блискуча робота!
